Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2012 р.                                                                                           Справа2-50/12

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ДЗЕРИНА М.М.

при секретарі ГУЛКОВСЬКІЙ Т.Т.

представника позивача ОСОБА_1

з участю позивача          ОСОБА_2

представника відповідачки  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання правочину нікчемним, зобов»язання до відшкодування завданих збитків внаслідок фіктивного правочину,

В С Т А Н О В И В:

          09 грудня 2011 року ОСОБА_2 заявив до суду позов до ОСОБА_4 про визнання правочину нікчемним, зобов»язання до відшкодування завданих збитків внаслідок фіктивного правочину, зазначив, що на підставі письмового правочину, укладеного між ним та відповідачкою у справі від 11 серпня 2011 року, він надав відповідачці кошти в сумі 25000 гривень, за купівлю у неї житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Згідно вчиненого правочину кошти він повинен був сплатити частинами, спочатку 25000 гривень до 11 серпня 2011 року, що ним і було зроблено та ще 5000 гривень на прикінці листопада місяця 2011 року. В свою чергу ОСОБА_4 взяла на себе зобов»язання після оплати ним першої суми здійснити повне переоформлення житлового будинку з надвірними будівлями на його ім.»я, і тільки після цього він мав сплатити іншу суму 5000 гривень. Коли він звернувся до відповідачки 15 листопада 2011 року, щодо переоформлення будинку на його ім.»я, то з»ясувалось, що переоформляти вона його відмовляється і кошти повернути теж не може, а поверне їх тільки коли продасть будинок, вже іншим особам. Тому він вимушений звернутись до суду і просить суд винести рішення, яким визнати недійсним фіктивний правочин вчинений між ним та ОСОБА_4 укладений 11 серпня 2011 року, стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошові кошти в сумі 25000 (двадцять п»ять тисяч) гривень понесених ним внаслідок вчинення фіктивного правочину укладеного 11 серпня 2011 року між ним та ОСОБА_4, стягнути з ОСОБА_4 на його користь 500 гривень сплаченої суми судового збору та 500 гривень витрат на правову допомогу адвоката.    

          Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному об’ємі.

          Представник відповідачки ОСОБА_3 позовні вимоги визнав та пояснив, що дійсно позивач купив у його дружина будинок, за що вона отримала кошти у сумі 25000 гривень, однак на сьогоднішній день вони продають будинок іншим людям і кошти повернуть, як тільки продадуть домоволодіння.

          На підставі ч.4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

         Враховуючи, що визнання відповідачем позовних вимог –не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про задоволення позову.

          Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог та на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  ОСОБА_2 обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       Судом встановлені такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

        Згідно із розписки від 11 серпня 2011 року ОСОБА_4 продала будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_2 за 30000 гривень, з яких 25000 гривень ОСОБА_2 зобов»язався сплатити 11 серпня 2011 року, а ще 5000 гривень до кінця листопада місяця 2011 року..

    Як слідує із доводів позивача, які не заперечує представник відповідачки, відповідачка ОСОБА_4 вчинила правочин без наміру створення правових наслідків зазначених письмово, а саме: без належного переоформлення житлового будинку.

         Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим договором, і такий правочин визнається судом недійсним.

          Згідно із статі 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тому  у суду є підстави для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 25000 (двадцять п»ять тисяч) гривень понесених ОСОБА_2 внаслідок вчинення фіктивного правочину укладеного 11 серпня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Обставини справи, які визнані сторонами, в порядку ст.61 ч.1 ЦПК України не підлягають доказуванню, а тому суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог.

           Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог і має достатні підстави для визнання недійсним правочину вчиненого між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений 11 серпня 2011 року та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 25000 (двадцять п»ять тисяч) гривень понесених ОСОБА_2 внаслідок вчинення фіктивного правочину укладеного 11 серпня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

          При вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем і документально підтверджених, суд в порядку ст. 88 ЦПК України має підстави стягнути їх з відповідачки на користь позивача в розмірі 500 гривень сплаченої суми судового збору та 500 гривень витрат на правову допомогу адвоката.

          Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані ст.ст.203, 215, 216, 236 ЦК України.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 249 ЦПК України, і на підставі ст.ст. 203, 215, 216, 236ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги –задовольнити.

          Визнання недійсним фіктивний правочин вчинений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладений 11 серпня 2011 року.

          Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 25000 (двадцять п»ять тисяч) гривень понесених ОСОБА_2 внаслідок вчинення фіктивного правочину укладеного 11 серпня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

          Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 500 гривень сплаченої суми судового збору та 500 гривень витрат на правову допомогу адвоката.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів  з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                              Головуючий                                 М.М.Дзерин