07.02.2012
Номер провадження 11/2190/149/2012 Головуючий у 1-й інстанції - Крапівіна О.П.
Категорія ч.2 ст. 186 Доповідач - Коровайко О.І.
КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Коровайка О.І.
Суддів Михайлюка М.І., Вороненко Т.В.
З участю прокурора Чередниченко Є.Г.
Захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, апеляцією із змінами захисника засудженого ОСОБА_2 –адвоката ОСОБА_1, захисника засудженого ОСОБА_3 –ОСОБА_4 на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 20 жовтня 2011 року.
В С Т А Н О В И Л А
Цим вироком засуджено
ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Сургут, Тюменської області, Російської Федерації, росіянина, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, утриманців не маючого, не працюючого, раніше судимого 12 жовтня 2005 року за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки, звільнений 7 лютого 2008 року умовно-достроково на один рік три місяці тринадцять днів,
за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 12 жовтня 2005 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років шість місяців з поміщенням до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
Запобіжний захід –взяття під варту з 8 вересня 2008 року.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.Чорноморівка, Каховського району, Херсонської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 5 червня 2007 року за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки. На підставі ст.. 75 КК України, його було звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку два роки,
за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки три місяці
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 5 червня 2007 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років з поміщенням до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
Запобіжний захід –взяття під варту з 8 вересня 2008 року.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Львов, українця, громадянина України, освіта вища, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює, раніше не судимого,
за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на п’ять років з поміщенням до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
Запобіжний захід –взяття під варту з 20 жовтня 2011 року.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 50 000 гривень.
Вироком суду ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними та засуджено за те, що вони 2 вересня 2008 року, близько 19.00 год., знаходячись у с.Стрілкове, Генічеського району, Херсонської області, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого ОСОБА_6, яке виразилось в нанесенні ударів руками та ногами по його голові та тулубу, що спричинило легкі тілесні ушкодження, відкрито заволоділи його майном на загальну суму 6660 грн.
В апеляції прокурора по справі вказує, що вирок районного суду є незаконним у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, зокрема, районним судом порушено вимоги ч.7 ст. 374 КПК України, покарання ОСОБА_2 призначено без врахування вказівок суду апеляційної інстанції. Просить вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
В апеляції із змінами захисник засудженого ОСОБА_2 –адвокат ОСОБА_1 також вказує на незаконність вироку відносно ОСОБА_2 з аналогічних підстав. Просить вирок суду змінити, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_3 –ОСОБА_4 вказує, що під час розгляду справи не було встановлено наявність зговору між засудженими. Судом при призначенні ОСОБА_3 покарання не враховано ряд пом’якшуючих обставин, його стан здоров’я. Просить пом’якшити призначене покарання та застосувати закону України «Про амністію».
Апеляція на вирок щодо ОСОБА_5 не подавалася.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора по справі, захисника засудженого ОСОБА_2 –адвоката ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію із змінами, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката ОСОБА_1 із змінами підлягає задоволенню, апеляція прокурора підлягає задоволенню частково, а апеляція ОСОБА_4 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок районного суду про доведеність вини засуджених у вчиненні злочину, за який їх засуджено, при обставинах викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, які спростовують доводи апеляції ОСОБА_4 щодо відсутності попередньої змови у засуджених на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_6
Так, допитаний під час досудового слідства потерпілий ОСОБА_6 показав, що 2 вересня 2008 року, близько 19.00 год., в с.Стрілкове, Генічеського району, Херсонської області, він йшов з магазину, біля нього зупинився автомобіль, водій запитав чи не знає він де знайти дівчат, відповівши, що він не місцевий, автомобіль поїхав, але через 30 метрів зупинився, вийшов водій та наніс два удари руками йому в голову, після чого з машини вийшли ще двоє чоловіків, які також наносили йому удари, заволоділи його майном. (т.1 а.с.35-36)
З протоколів пред’явлення фотознімків для впізнання, вбачається, що ОСОБА_6 в присутності понятих, впевнено впізнав ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як осіб які спричинили йому тілесні ушкодження та заволоділи його майном. (т.1 а.с.73, 74, 75)
З показань свідка ОСОБА_7, даних під час досудового слідства, вбачається, що 2 вересня 2008 року, близько 19.00 год. знаходячись в с. Стрілкове він бачив, як невідомого хлопця били троє чоловіків, зробивши їм зауваження, останні швидко сіли в автомобіль та поїхали з місця події. Потерпілий біг за автомобілем та просив повернути йому документи. (т.1 а.с.44). Свідки ОСОБА_8ОСОБА_9 ОСОБА_10 під час проведення досудового слідства дали аналогічні показання (т.1 а.с.а.с.43, 45, 46)
Свідок ОСОБА_11 під час проведення досудового слідства, показала, що 2 вересня 2008 року, близько 19.00 год., вона бачила автомобіль з якого вийшов водій і підійшовши до невідомого хлопця, що йшов по узбіччю дороги, відразу його вдарив в обличчя, потерпілий намагався втекти, в цей час з автомобіля вийшли ще двоє чоловіків які направились до водія та потерпілого. (т.1а.с. 47)
На думку колегії суддів, узгоджені дії ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілому та заволодіння його майном вказують на вчинення грабежу за попередньою змовою групою осіб.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про вчинення ОСОБА_2 грабежу, тобто відкритого викрадення чужого майна поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ще й вчиненого повторно. Дії засуджених правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 186 КК України.
Прохання захисника засудженого ОСОБА_3 –ОСОБА_4 про застосування до засудженого закону України «Про амністію»від 8 липня 2011 року не може бути задоволене, оскільки ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили тяжкий злочин, а отже вони не являються суб’єктами вказаного Закону.
Разом з тим, доводи апеляції прокурора та адвоката ОСОБА_1 щодо неправильного застосування закону при призначенні покарання ОСОБА_2 є слушними.
Відповідно до ч.2 ст. 2 ст. 375 КПК України, при новому розгляді справи судом першої інстанції посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або при коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 23 листопада 2010 року, вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 27 квітня 2010 року відносно ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яким останнього засуджено за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на п’ять років і на підставі ст. 75 КК України було звільнено від відбування покарання з випробуванням, скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. (т.4 а.с.50) Скасовуючи вирок, колегія суддів зазначила, що при новому розгляді справи, якщо буде встановлена вина підсудних, призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при новому розгляді справи суд першої інстанції не міг застосовувати до ОСОБА_2 більш суворе покарання, у зв’язку з чим вирок районного суду відносно нього підлягає зміні.
Покарання засудженому ОСОБА_3 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, особу засудженого, який хоча і характеризується, позитивно разом з тим, вчинив аналогічний злочин в період іспитового строку, його стан здоров’я та обставини, яка пом’якшують є покарання щире каяття та часткове відшкодування завданої шкоди. Покарання засудженому призначено в межах санкції ч.2 ст. 186 КК України і на думку колегії суддів воно є необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Підстав для пом’якшення призначеного ОСОБА_3 покарання колегією суддів не вбачається.
Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31.03.95 №4, ( із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року. ) розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат, та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію із змінами захисника засудженого ОСОБА_2 –адвоката ОСОБА_1, задовольнити, апеляцію прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково, апеляцію захисника засудженого ОСОБА_3 –ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 20 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_2, в частині призначеного покарання –змінити.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання у виді п’яти років позбавлення волі, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обов’язки - періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 скасувати, звільнивши його з під варти.
В решті вирок щодо ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 залишити без зміни.
Судді: