ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"31" січня 2012 р. Справа № 12/243-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА»
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у розмірі 11 143,59 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 –представник (довіреність №124 від 11.10.2011 року);
від відповідача: не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
08 грудня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА»(далі – позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 11 143,59 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору оренди нежитлових приміщень №10/1370 від 16.09.2010 року (далі –договір), згідно з якими позивач зобов’язувався передати у строкове платне користування частину приміщення автозаправної станції, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 саме приміщення мийки та станції технічного обслуговування із закріпленим за ними обладнанням, загальною площею 87,3 м.кв. (далі –орендовані приміщення), а відповідач зобов’язувався сплачувати орендні та інші, передбачені умовами договору, платежі вчасно і в повному обсязі.
Відповідач орендні та інші, передбачені умовами договору, платежі за період з липня 2011 року до серпня 2011 року не оплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 10 631,81 грн., 419,88 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 10,63 грн., та три проценти річних у сумі 81,27 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2011 року, справу призначено до розгляду 10.01.2012 року.
10 січня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з’явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 31.01.2012 року.
Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
31 січня 2012 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому поштових відправлень, долученими до матеріалів справи, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:
16 вересня 2010 року між підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА»(далі –позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі – відповідач) був укладений договір оренди нежитлових приміщень №10/1370 (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов’язувався передати у строкове платне користування частину приміщення автозаправної станції, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 саме приміщення мийки та станції технічного обслуговування із закріпленим за ними обладнанням, загальною площею 87,3 м.кв. (далі –орендовані приміщення), а відповідач зобов’язувався сплачувати орендні та інші, передбачені умовами договору, платежі вчасно і в повному обсязі.
Позивач передав відповідачу орендовані приміщення, що підтверджується копією акту приймання-передачі від 25.09.2010 року, долученою до матеріалів справи.
У період з липня 2010 року до серпня 2010 року позивач надав відповідачу послуг з оренди приміщень на загальну суму 10 631,81 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт №KV-0000670 від 31.07.2011 року, №KV-0000751, №KV-0000896 від 31.08.2011 року. Проте відповідач надані позивачем послуги не оплатив.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензії №8179 від 05.10.2011 року та №8787 від 28.10.2011 року з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 10 631,81 грн., проте відповіді не отримав.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 10 631,81 грн., 419,88 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 10,63 грн., та три проценти річних у сумі 81,27 грн.
Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
31 грудня 2010 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди нежитлового приміщення №10/1370 від 16 вересня 2010 року, згідно з п. 2 якої сторони погодились, що з 01 січня 2011 року щомісячний розмір орендної плати за користування орендованими приміщеннями становить 5 200,00 грн., в тому числі ПДВ (20%).
Пунктом 3.4 договору передбачено, що відповідач відшкодовує позивачу витрати на оплату комунальних послуг, пов’язаних з експлуатацією приміщень (водопровід, каналізація, опалення, електроенергія, вивіз сміття) на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі фактично наданих послуг протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами такого акту.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України закріплено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України закріплено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
Відповідач документів, що підтверджують оплату боргу перед позивачем або спростовують доводи позивача, суду не надав.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 10 631,81 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 419,88 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 10,63 грн., та три проценти річних у розмірі 81,27 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 3.3 договору, оплата орендної плати за наступні місяці здійснюється позивачем до 5 числа поточного місяця.
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати орендної плати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Так, суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з:
01.09.2011 року до 03.09.2011 року, суму боргу в розмірі 5 200,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 6,62 грн.;
04.09.2011 року 05.09.2011 року, суму боргу в розмірі 5 431,81 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 4,61 грн.;
06.09.2011 року до 02.12.2011 року, суму боргу в розмірі 10 631,81 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 397,31 грн.,
а разом 408,54 грн., що підлягають стягненню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прострочення платежу з 01.09.2011 року до 02.12.2011 року складає 93 дні, тому три проценти річних від суми 10 631,81 грн. становлять 79,07 грн., що підлягають стягненню.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 01.09.2011 року до 02.12.2011 року: у вересні - 100,1% (УК №187 від 11.10.2011р.), жовтні - 100,0% (УК №208 від 09.11.2011р.), листопаді - 100,1% (УК №229 від 08.12.2011р.), грудні - 100,2% (УК №4 від 11.01.2012р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 10 631,81 грн., складає 42,58 грн. ( за розрахунком суду).
Беручи до уваги те, що позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 10,63 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Виявивши під час розгляду спору, що судовий збір сплачено позивачем не в повному обсязі, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи, про що зазначає в рішенні.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 283, ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 291, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 11 143,59 грн. задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА»(м. Київ, вул. Комінтерну, 14А, код 30603572) основний борг у розмірі 10 631,81 грн. (десять тисяч шістсот тридцять одна грн. 81 коп.); 408,54 грн. (чотириста вісім грн. 54 коп.) пені; суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 10,63 грн. (десять грн. 63 коп.); три проценти річних у сумі 79,07 грн. (сімдесят дев’ять грн. 07 коп.); 1 411,50 грн. (одну тисячу чотириста одинадцять грн. 50 коп.) витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА»(м. Київ, вул. Комінтерну, 14А, код 30603572) в дохід Державного бюджету України недоплачений судовий збір у сумі 94,50 грн. (дев’яносто чотири грн 50 коп.)
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 06.02.2012 року.