ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 лютого 2012 р.   Справа № 5010/2500/2011-2/158   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго",                                  вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014 в особі філії Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" "Івано-Франківський район електричних мереж",                              вул. Максимовича, 7, м. Івано-Франківськ, 76006

до відповідача: Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1                             юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса:АДРЕСА_2

про стягнення боргу у сумі 16 812,84 грн., з яких: 9702,87 грн.- борг за спожиту активну енергію; 6906,21 грн.- борг за електроенергію, спожиту понад договірні обсяги споживання; 170,72 грн.- пеня; 33,04 грн.- річних.   

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - юрисконсульт по обслуговуванню філій, (довіреність № 427від 14.10.2011р. )

від відповідача:представник не з"явився.

Публічне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" "Івано-Франківський район електричних мереж"(далі Позивач), звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення боргу у сумі                      16 812,84грн., з яких: 9702,87 грн.- борг за спожиту активну енергію; 6906,21 грн.- борг за електроенергію, спожиту понад договірні обсяги споживання; 170,72 грн. пеня та 33,04 грн. річних за період з 08.11.11. по 30.12.11.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а також подав клопотання (вх.№771/2012-с вх від 02.02.2012р.), в якому просив покласти витрати за отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №274289 у розмірі 54,4 грн. на рахунок відповідача.

Відповідач в засідання суду повторно не з"явився, хоча про дату, час та міце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалами від 26.12.11 та 17.01.12, які направлялись відповідачу за місцем його реєстрації, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №274289 (а.с.40), поданого на вимогу суду.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, хоча в даній справі судом з"ясовувалось місце реєстрації відповідача (витяг про включення відповідача в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №274289 - а.с.40).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм  процесуальними  правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються  позовні вимоги, судом

                                                             встановлено:

11.03.08 між сторонами даного спору укладено договір №2623 про постачання електричної енергії, згідно якого, відповідно до п.1 якого постачальник продає електричну енергію Споживачу для потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 10,0 кВа, а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до п.2.2.2 Договору Постачальник електричної енергії зобов'язується постачати Споживачу електроенергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток 1 "Обсяги постачання електричної енергії...), а споживач зобов'язувався дотримуватися режиму споживання електричної енергії (п.2.3.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3.3. даного договору, споживач  зобов'язався оплачувати постачальнику  вартість електроенергії, згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків" та додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електроенергії".

Згідно п. 2 додатку № 2 до договору, споживач зобов'язався щомісячно 20-го числа календарного місяця направляти уповноваженого представника у відділ збуту відповідної районної філії постачальника електричної енергії для подання додатку № 6 "Акт про використану електричну енергію", який є невід'ємною частиною договору та одержання відповідних рахунків на оплату.

У відповідності до п.3 додатку № 2 до договору розрахунки за спожиту електроенергію відповідачем проводяться наступним чином:

- споживач здійснює попередню оплату у терміни, визначені даним договором на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100 % обсягу постачання електроенергії, вказаного у додатку № 1  на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Розрахунковим періодом вважається період, який починається з 20-го числа  місяця та триває до 19-го числа (включно) наступного  місяця. Розмір суми на попередню оплату розраховується постачальником як добуток договірного обсягу постачання електроенергії відповідного розрахункового періоду на середньозважений тариф поточного розрахункового періоду та відображається у рахунку на попередню оплату, який вручається споживачу в день, вказаний в п. 2 даного додатку або надсилається поштою протягом п"яти операційних днів.

Щомісячно споживач  проводить остаточний розрахунок по всіх платежах , передбачених даним договором протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунку.

На виконання умов вказаного договору відповідачу було пред'явлено до оплати рахунки за спожиту електроенергію в жовтні 2011  №2623/1 від 31.10.11 на суму 8549,18 грн. (а.с.18) та №2623/1 від 30.11.11 на суму 1153,69 грн. (а.с.20), всього на загальну суму  9702,87 грн.,  які були вручені відповідача, однак залишились не оплаченими.

Відповідно до п.2.3.3. даного договору, споживач  зобов'язався оплачувати постачальнику  вартість електроенергії згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків" та додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електроенергії", чого відповідач не зробив, чим порушив умови вказаного договору.

Таким чином, заборгованість за спожиту електроенергію становить 9702,87 грн.

Також між сторонами по справі 01.10.10 було укладено додатковий правочин до Договору про постачання електроенергії №2623 від 11.03.08, яким встановлено договірні величини постання електроенергії на 2010р.

Згідно п.4.2.2, п.7 додатку 2 до Договору у випадку споживання електричної енергії понаддоговірну величину за розрахунковий період Споживачі сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

У разі перевищення встановлених граничних величин споживання електричної енергії Споживачі несуть відповідальність згідно ст.26 ЗУ "Про електроенергетику" ,про що зазначено в пунктах 7 додатку 1 до Договору №811.

Постановою КМУ №473 від 16 червня 2005 року внесено зміни до Постанови КМУ №441, якою затверджено Порядок постачання електричної енергії споживачам (далі - Порядок). Даними змінами виключено абзац другий п. 11 Порядку, який передбачав можливість коригування граничних (договірних) величин електроспоживання Споживачів до рівня фактично оплаченої величини. Пунктом 7 Порядку, п.4.2 Правил користування електричною енергією визначено, що обсяги споживання електричної енергії оформляються додатком до договору як договірні величини. В той же час, згідно абзацу 3 п.11 Порядку, п.4.4 Правил Споживач має право протягом поточного розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання.

У разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії Споживачі несуть відповідальність згідно з частиною п'ятою ст.26 ЗУ "Про електроенергетику", зазначено в п.13 Порядку.

Згідно з частиною п'ятою ст.26 ЗУ "Про електроенергетику" із змінами від 23.06.2005 року, Споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно вимог ч.5 ст.26 Закону України "Про електроенергетику", п.13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою КМУ від 24 березня 1999р. №441 (в редакції постанови КМУ від 16.06.2005 № 473), п.4.2.2 Договору на різницю між фактично спожитою електроенергією і договірною величиною, відповідачу за перевищення договірних величин споживання електроенергії в серпні 2011 (470 кВт./год.), в листопаді 2011 (8154 кВт./год.) були виписані і направлені рахунки №2623/4 від 09.09.11 на суму 392,73 грн. (оплачений відповідачем в сумі 300 грн.) та №2623/4 від 08.11.11 на суму 6813,48 грн. (а.с.22-25).

Враховуючи, що відповідач частково оплатив рахунок №2623/4 від 09.09.11 в сумі 300 грн., заборгованість за перевищення обсягів споживання договірних величин станом на день розгляду справи становила 6906,21 грн.

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України  зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів  належного виконання своїх зобов’язань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, зважаючи на  невиконання  відповідачем  договірних зобов"язань,   суд, прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення 9702,87 грн. боргу за спожиту електроенергію та 6906,21 грн. боргу за перевищення обсягів споживання договірних величин є обґрунтованими та  підлягають до задоволення.

Обгрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення 170,72 грн. пені та 33,04 грн. річних,  з врахуванням наступного:

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.  

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що позивачем дотримано.

Відповідно до п.4.2.1 Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань споживач сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки по день фактичної оплати 10% річних, інфляційні збитки.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягають: 9702,87 грн.- борг за спожиту активну електроенергію; 6906,21 грн. - борг за електроенергію, спожиту понад договірні обсяги споживання; 170,72 грн. пеня та 33,04 грн. річних .

Що стосується стягнення з відповідача витрат за отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №274289 у розмірі         54,4 грн., які позивач відносить до інших судових витрат,  суд зазначає, що згідно ст.44 ГПК України судові   витрати   складаються  з  судового  збору,  сум,  що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В абзаці  другому  пункту  1  роз'яснення   президії   Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК  відносяться, зокрема, суми, які  підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

З врахуванням наведеного, в стягненні 54,4 грн. інших судових витрат слід відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1411,5 грн. судового збору.

          Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 614, 546, 549, 629 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" "Івано-Франківський район електричних мереж" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення  16 812,84 грн. забогованості  - задовольнити .

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1                             (юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса:АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", вул. Індустріальна, 34, м.Івано-Франківськ,  76000 (код 00131564) –9702 (дев"ять тисяч сімсот дві) грн. 87 коп. боргу за спожиту електроенергію, 6906 (шість тисяч дев"ятсот шість) грн. 21 коп. боргу за перевищення обсягів споживання договірних величин, 170 (сто сімдесят) грн. 72 коп. пені, 33 (тридцять три) грн. 04 коп. - річних, 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                            Круглова О. М.

повне рішення складено 06.02.12

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"

______помічник судді  Шунтов О. М.   06.02.12