ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33001 м.Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"24" жовтня 2006 р. Справа № 12/127
Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Шарапа В.М.
за участю
секретаря судового засідання Бережнюк В.В.
представників сторін:
від позивача –Хомич Ю.В.
від відповідача –Григор'єва Н.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рівне справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі
до відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Зарічненському районі Рівненської області
про стягнення в сумі 1 084 грн. 49 коп.
В С Т А Н О В И В :
Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Зарічненському районі 1 084 грн. 49 коп. коштів, що покривають витрати, пов'язані з виплатою та доставкою працівнику пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги. Просить зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Зарічненському районі вчинити дії по прийняттю до заліку суми пенсії по інвалідності виплаченої Управлінням Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Белелі В.В. та витрати на її доставку за період з вересня 2005 р. по вересень 2006 р., що становить 1183,08 грн. Пояснив, що УПФ України в Дубровицькому районі було виплачено пенсію по інвалідності в сумі 1183, 08 грн. за період з вересня 2005 р. по вересень 2006 р. громадянину Белелі Валентину Васильовичу, якому було заподіяно каліцтво на території колишнього СРСР. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що страхові виплати громадянам, трудове каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД, здійснюється за нормами Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Угодою “Про гарантії прав громадян держав –учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення”. Оскільки відповідач відмовився прийняти до заліку суму 1183, 08 грн. по акту щомісячної звірки витрат , позивач просить спонукати відповідача до вчинення вказаних дій.
Відповідач надав заперечення на позов. Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вказує, що позов необгрунтований, оскільки правове регулювання питань відшкодування шкоди потерпілим, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, і не є застрахованими в Україні, здійснюється відповідно до міжнародних угод. Питання щодо врегулювання відносин по відшкодуванню шкоди потерпілим на виробництві, пов'язаних з виконанням працівником трудових обов'язків після переїзду потерпілого на територію іншої сторони передбачено Угодою про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків, підписаної 09.09.1994 р. Ст.2 цієї Угоди передбачає, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті, проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва. У ст.3 Угоди країн-учасниць СНД про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення та членів їх сімей, яка підписана 13.03.1992 р., зазначено, що призначення та виплату пенсій громадянам інших країн-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення, несе держава, яка надає забезпечення. Вказує, що проведення взаєморозрахунків між фондами не передбачено. Тому вважає, що позовні вимоги безпідставні. Просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з"ясувавши обставини справи на підставі чинного законодавства та перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.
При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що громадянин Белеля В.В. отримав трудове каліцтво 23.08.1989 р. на території колишнього СРСР, а саме в Тюменській області, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві (арк.с.11). Управлінням Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі виплачено пенсію по інвалідності громадянину Белелі В.В. за період з вересня 2005 р. по вересень 2006 р. в сумі 1183,08 грн., що підтверджується розрахунком виплаченої пенсії та витрат по доставці пенсії (арк.с.5), довідками про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, поданнями, актами щомісячної звірки витрат (13-20, 22-44).
Пенсійний фонд України створено у 1992 р., згідно Постанови КМУ від 28.01.1992 р. До його відання віднесено призначення пенсій та забезпечення їх виплати (Указ Президента України від 01.03.2001 р. № 121/2001)
23.09.1999 р. прийнято Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-ХІУ (далі Закон № 1105-ХІУ), який набрав чинності 01.04.2001 р., згідно якого Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснює виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі пенсій по інвалідності) та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі пенсій у зв”язку з втратою годувальника) (ст. 21).
Закон № 1105 діє в просторі - в межах України і в часі –з моменту вступу його в законну силу.
Таким чином, з часу набрання чинності Законом № 1105-ХІУ виплату пенсій по інвалідності та пенсій у зв’язку з втратою годувальника повинен здійснювати страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
При цьому, страховик здійснює виплату таких пенсій застрахованим особам, тобто, фізичним особам, на користь яких здійснюється страхування. Такі особи, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Законом № 1105 (ст.10).
До набрання чинності Законом № 1105 позивач відшкодовував виплачену потерпілому пенсію в регресному порядку за рахунок страхувальника, тобто, підприємства, на якому стався нещасний випадок.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є некомерційною самоврядною організацією, яка діє на підставі статуту, є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці. Метою останніх було доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, підвищення рівня охорони праці на виробництві, тощо. Фонди охорони праці не здійснювали соціальне страхування та соціальне забезпечення працівників.
Ст.7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 2271-ІІІ від 22.02.2001 р. передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України здійснює виплати з того часу, коли підприємства передали в установленому порядку документи, що підтверджують право працівників (членів їх сімей), що потерпіли на виробництві до 01.04.2001 р. на такі страхові виплати та соціальні послуги.
Однак, діючим законодавством не передбачено права Пенсійного фонду України передати Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документи для проведення соціальних виплат у формі виплати пенсій по інвалідності і пенсій у зв”язку з втратою годувальника. Виплату таких пенсій на даний час здійснює Пенсійний фонд України, згідно з Законом України „Про пенсійне забезпечення” та Законом України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 р. (надалі ЗУ № 1058).
Відповідно до п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення”, до заяви про призначення пенсії додаються перелік документів, в т.ч. акт про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), акт про розслідування нещасного випадку (аварії) (форма Н-5), акт розслідування професійного захворювання (форма Н-4) і виписку з акту огляду МСЕК.
Для проведення відшкодування будь-яких виплат, відповідач, відповідно до вимог ст. 35 Закон № 1105, в обґрунтування понесених витрат повинен мати акт розслідування і інші документи, як підставу для призначення і проведення виплат.
Відповідно до ст.2 Закону України №1105, Закон діє в межах України, а Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України здійснює страхування застрахованих в Україні осіб з дати набрання чинності Законом № 1105. Громадянин Белеля В.В. отримав ушкодження здоров’я за межами України, а саме на території країн СНД.
Між країнами СНД та Україною підписано дві угоди, які стосуються предмету спору: Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. та Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків від 09.09.1994 р., які не ратифіковано Верховною Радою України.
Ці угоди регулюють відносини в галузі пенсійного забезпечення громадян країн СНД щодо місця призначення пенсії, трудового стажу, обчислення та виплати пенсій. Угоди регулюють правовідносини щодо захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення і щодо взаємних прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ними трудових обов’язків.
Однак, ці угоди не регулюють правовідносини між органом, який виплатив фізичній особі пенсію, і органом, який зобов’язаний відшкодувати виплачені пенсії фізичним особам.
Національним законодавством питання відшкодування Пенсійному фонду України витрат пов’язаних з виплатою пенсій громадянам, які отримали трудове каліцтво чи професійне захворювання на території країн СНД не передбачено.
Відповідно до Закону України від 10.12.1991 р. № 1953-ХІІ „Про дію міжнародних договорів на території України” Верховна Рада України постановила, що укладені і належними чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід’ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Відповідно до ст.2 Закону України від 22.12.1993 р. № 3767-ХІІ „Про міжнародні договори України” від імені України укладаються міжнародні договори, що стосуються прав та свобод людини, а відповідно до ст. 7 цього Закону такі договори підлягають ратифікації Верховною Радою України.
Зі змісту ст. 4 Закону України № 1058, ст. 4 Закону № 1105-ХІУ та ст. 9 КАС України випливає, що норми міжнародного договору України, які передбачають інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку підлягають застосуванню лише тоді, коли згода на обов’язковість даного договору надана Верховною Радою України.
Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., та Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків від 09.09.1994 р., не регулюють спірного питання щодо відшкодування виплачених пенсій позивачем за рахунок відповідача. Вказані вище угоди передбачають лише виплату пенсій державою –Україна і не регулюють спірного між сторонами питання, взагалі.
Спірне питання повинно було б бути врегульовано національним законодавством.
Потерпілий Белеля В.В. отримав трудове каліцтво на підприємстві, яке розташоване не на території України, а на території країн СНД .
Потерпілі, які отримали каліцтво поза межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання не є застрахованими в Україні і за них не сплачувались страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, а тому, у Фонду немає підстав відшкодовувати виплачені пенсії управлінню Пенсійного фонду України.
Зобов’язань Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з відшкодування виплачених пенсій ПФУ фізичним особам діючим законодавством не передбачено.
Ні міжнародним договором від 13.03.92р., ні іншими законодавчими актами України не врегульовано питання покриття витрат Пенсійному фонду на виплату пенсії по інвалідності, заподіяної внаслідок трудового каліцтва за межами України, за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Враховуючи те, що на час завдання шкоди потерпілому діяло законодавство, яке передбачало право позивача звернутися з регресною вимогою до страхувальника, міжнародні угоди не ратифіковані, а відповідно до вимог ст. 4 Закону України № 1105 норми цього Закону не застосовуються, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України встановлено інше, обов'язковість відшкодування відповідачем виплачених пенсій позивачем потерпілим, які отримали ушкодження здоров”я за межами України діючим законодавством не передбачено, тому, відсутні підстави для спонукання відповідача прийняти до заліку виплачені суми пенсій та підписати акт щомісячної звірки витрат.
За наведених обставин позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі є безпідставними, а тому в позові слід відмовити.
Керуючись статтями 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Управлінню Пенсійного фонду України у Дубровицькому районі в позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано "__" _______ 2006 р.
Суддя Шарапа В.М.