ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" лютого 2012 р. Справа № 52/158
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Прокопанич Г.К.
суддівНовікової Р.Г. (доповідач по справі), Попікової О.В.
за участю представників:
від позивача:ОСОБА_1 –за дов. №43 від 31.12.2011р.
ОСОБА_2 –за дов. №41 від 31.12.2011р.
від відповідача:Прасол Л.М. –голова правління
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргуЖитлово-будівельного кооперативу "Кристал-10"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від26.09.2011р.
у справі№52/158
господарського судуміста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
доЖитлово-будівельного кооперативу "Кристал-10"
простягнення 45408грн. 50коп.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (нове найменування –Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") звернулося до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-10" з позовом про стягнення 45408грн. 50коп., з яких: 33101грн. 72коп. –основний борг, 12306грн. 78коп. –інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.2011р. (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення 478грн. 45коп. інфляційної складової боргу, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011р. (головуючий –Зубець Л.П., судді Мартюк А.І., Лосєв А.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 33101грн. 72коп., інфляційних втрат в сумі 11828грн. 33коп., в цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.01.2012р. касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Представник відповідача в судовому засіданні 01.02.2012р. підтримав доводи та вимоги, наведені в касаційній скарзі. Представники позивача заперечили проти вимог скаржника з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення №00665/4-07 від 28.05.2002р. (далі - договір) позивач (постачальник) зобов’язується надавати відповідачу (абоненту) послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобов'язується розраховуватися за вказані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65.
Згідно п. 2.1. договору постачальник забезпечує постачання питної води та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.
Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.3. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника та інших способів визначення об’ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.
Згідно п. 3.4. договору відповідач розраховується за надані послуги у встановленому органами виконавчої влади порядку в п’ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.
Постачальник щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги за договором, а абонент проводить оплату шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.6. договору).
Судами встановлено, що сума основного боргу складається з: боргу за холодне водопостачання та водовідведення (код 7-713) за період з вересня 2005р. по липень 2008р. в сумі 5751грн. 85коп.; боргу за гаряче водопостачання та водовідведення (код 7-50713) за період з вересня 2005р. по липень 2008р. в розмірі 27349грн. 87коп.
За приписами ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на підставі договорів.
Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг, в т.ч. щодо водопостачання, здійснюється виключно на договірних засадах.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №65 від 01.07.1994р. (далі –Правила).
Пунктами 1.3., 12.2. Правил встановлено, що абонентами, що користуються послугами водоканалу, можуть бути державні, колективні та інші підприємства, організації, установи, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості.
Тобто, при укладанні договору на користування певними послугами, в ньому мають бути оговорено які саме послуги надаються, і лише на замовника таких послуг відкривається особовий рахунок.
Судом першої інстанції встановлено, що договором №00665/4-07 від 28.05.2002р. не передбачено надання послуг відповідачу з приводу постачання та відведення питної води, що використовуються на виготовлення гарячої води.
В п. 12.17. Правил передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється водоканалом.
В свою чергу, позивач не довів, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, що йде на підігрів, та те, що на балансі відповідача перебувають відповідні теплові пункти, які використовуються для приготування гарячої води.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за гаряче водопостачання та водовідведення (код 7-50713) за період з вересня 2005р. по липень 2008р. в розмірі 27349грн. 87коп. та нарахованих на вказану суму інфляційних втрат.
Згідно розрахунків позивача борг відповідача за холодне водопостачання та водовідведення (код 7-713) за період з вересня 2005р. по липень 2008р. становить 5751грн. 85коп. Крім того, за вказаними розрахунками відповідачем за спірний період було сплачено 7267грн. 19коп. в рахунок погашення боргу за попередній період.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не надано доказів наявності боргу за попередній період та не доведено правомірності зарахування 7267грн. 19коп., сплачених відповідачем у спірному періоді, в рахунок погашення боргу попередніх періодів. З огляду на це судом вказані грошові кошти були враховані як оплата послуг з холодного водопостачання та водовідведення за період з вересня 2005р. по липень 2008р.
За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність заборгованості відповідача по оплаті холодного водопостачання та водовідведення (код 7-713) за період з вересня 2005р. по липень 2008р., у зв'язку з чим обґрунтовано відмовив в позові в цій частині.
Крім того, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача 478грн. 45коп. інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму заборгованості по оплаті холодного водопостачання та водовідведення (код 7-713) за спірний період, оскільки відповідачем оплата вказаних послуг відбувалася із простроченням.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції не спростував наведених у рішенні місцевого господарського суду висновків.
Крім того, апеляційним господарським судом були безпідставно прийняті до уваги угоди про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог №6 від 11.10.2005р., №№26, 336 від 15.08.2006р., оскільки наведені угоди не були предметом розгляду та дослідження в суді першої інстанції, а також не являлись підставами заявлених позивачем позовних вимог. Окрім цього, позивач, подаючи вказані угоди в якості додаткових доказів до апеляційного суду, не обґрунтував в апеляційній скарзі неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Таким чином, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм чинного законодавства України, а наведені в ній висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому прийняте ним рішення підлягає залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-10" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011р. у справі №52/158 скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2011р. у справі №52/158 залишити в силі.
Головуючий Г.К. Прокопанич
Судді Р.Г. Новікова
О.В. Попікова