Справа № 2-3559/12

провадження № 22-ц/0390/281/12 Головуючий у 1 інстанції:Крупінська С.С.

Категорія: 37 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03.02.2012  року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з  розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді   Свистун О В,

суддів -  Овсієнка А.А., Осіпука В.В.,

при секретарі  Галицькій І.П.,

з участю  позивача -  ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

         відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування

         за апеляційною скаргою  відповідача ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 16 червня  2011 року                                     

                                             В С Т А Н О В И Л А :       

      ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6. Після його смерті відкрилася спадщина на майно, яке складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Спадщину вона як мати прийняла у встановлений законом порядок. Відповідачі претендують на 1/3 спадкового майна, оскільки звернулися в суд із позовом про визнання права власності  на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 Вважає, що відповідачів слід усунути від права на спадщину, оскільки спадкодавець потребував як матеріальної, так і фізичної допомоги, відповідачі мали можливість таку допомогу надавати, однак не надавали її.

          Заочним рішенням Луцького міськрайонного  суду від 16 червня 2011 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування -  задоволено.

          Усунуто ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

          28 липня 2011 року відповідач ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 подала в суд заяву про перегляд даного заочного рішення і ухвалою цього ж суду від 03 листопада 2011 року в задоволенні заяви було відмовлено.

          27 грудня 2011 року ухвалою Луцького міськрайонного суду вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням суду відповідач ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що позивач не надала в суд доказів, які б були підставою для задоволення позову. Просила рішення суду скасувати із-за порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4  апеляційну скаргу підтримали з підстав у ній зазначених.

        Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2  апеляційну скаргу заперечили, оскільки вважають, що рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції,  колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.                                   

         З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (а.с. 6). Після його смерті відкрилася спадщина на майно, яке складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).

        Судом першої інстанції встановлено, що спадкоємцями першої черги є ОСОБА_1, мати спадкодавця (а.с. 5), ОСОБА_3, дружина спадкодавця (а.с. 15), ОСОБА_5, неповнолітня дочка спадкодавця (а.с. 14).

        Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не піклувалися про чоловіка та батька, не надавали йому допомоги, якої він потребував в силу стану здоров’я та неналежного матеріального забезпечення, а тому, на думку суду, перебував в безпорадному стані.

          Однак, такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

          Виходячи із змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи згідно із вимогами ст. 214 ЦПК України повинен установити факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

          Отже, лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

          Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення  від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

           Під безпораднім станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально забезпечити умови свого життя, у зв’язку з цим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

            З наданих суду доказів вбачається, що ОСОБА_6 проходив обстеження в обласному протитуберкульозному диспансері 21.01.2009 року і за результатами обстеження йому було встановлено діагноз – центральний рак правої легені (а.с. 27). З виписки із медичної картки амбулаторного хворого, виданої Комунальним закладом Луцька міська поліклініка № 3 вбачається, що від обстеження в умовах стаціонару хворий категорично відмовився. Був організований стаціонар на дому.

            Однак, доказів про безпорадний стан ОСОБА_6, про те, що він потребував стороннього догляду, матеріальної допомоги позивач та її представник суду не надали.

            В судовому засіданні встановлено, що дружина спадкодавця проживає постійно в м. Києві, тривалий час з ним не проживала, хоча періодично зв’язки підтримували. ОСОБА_6 під час життя надавав матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 За допомогою до ОСОБА_3 під час хвороби ні він особисто, ні будь-хто інший не зверталися.  

            Таким чином, в судовому засіданні позивачем не доведено факт умисного ухилення відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від надання допомоги спадкодавцю.

          Отже, суд першої інстанції не встановив указаних обставин, не зазначив у рішенні про доведеність фактів безпорадного стану спадкодавця,  зробив висновки лише з пояснень свідків про потребу в його догляді.

          Пояснення свідків, які допитані в судовому засіданні та пояснили, що останні три місяці ОСОБА_1 сама доглядала за сином ОСОБА_6, оскільки він тяжко хворів та потребував сторонньої допомоги, не підтверджуються  наданими суду висновками лікарів.  

           Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про усунення від права на спадщину ОСОБА_5 не звернув уваги, що вона на час відкриття спадщини та на час ухвалення рішення є неповнолітньою.

           А відповідно до ст. 202 СК України обов’язок по утриманню батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги виникає у повнолітніх дочки, сина.

           Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, із-за порушення норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.        

       Керуючись ст.ст. 60, 214, 307, 309, 314, 316, 317, 319, 218 ЦПК України,  на підставі ст.ст. 1224 ЦК України, ст. 202 СК України, колегія суддів

                                                 В И Р І Ш И Л А :

          Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 задовольнити.

         Заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 16 червня  2011 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

         В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування – відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. ,

.

Головуючий:                                  

Судді: