ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.12                                                                                 Справа  № 5010/1964/2011-22/74

Львівський апеляційний господарський суд  у складі колегії:

головуючого-судді                                   Мурської Х.В.

суддів                                                         Гриців В.М.

                                                                   Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання           Лісовській Н.В.

розглянув апеляційну скаргу Приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест", без номера та без дати

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2011 р.

у справі № 5010/1964/2011-22/74, суддя Малєєва О.В.

за позовом Коломийської приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест" , м. Коломия

до Підприємця ОСОБА_2, м. Коломия

про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 24600 грн. та пені в сумі 70550 грн., всього 95150 грн.

та за зустрічним позовом Підприємця ОСОБА_2, м. Коломия

до Коломийської приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест" , м. Коломия

про повернення орендної плати в сумі 20300 грн. та стягнення витрат на виготовлення заключення в сумі 1605 грн.

за участю представників

від позивача за первісним позовом: не з’явились;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3, ОСОБА_2

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України.

Заяв про відвід складу суду не поступало, від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2011 р. у справі № 5010/1964/2011-22/74 у задоволенні позову Коломийської приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест" до підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 24 600грн. та пені в сумі 7 550грн.,  всього 95 150 грн. відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.

У задоволенні зустрічного позову підприємця ОСОБА_2 до Коломийської приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест" про повернення орендної плати в  сумі 20 300грн. та стягнення витрат на виготовлення заключення в сумі 1 605грн. відмовлено. Судові витрати покладено на відповідача.

        При прийнятті вказаного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про неукладеність договору оренди частини приміщення, оскільки встановив, що сторонами не було погоджено істотних умов договору оренди. Так, в п.1 договору чітко не визначений об'єкт оренди, а саме: не вказано адреси приміщення, наведено дві різні площі приміщень, що орендуються -  136,4кв.м та 232,9 кв.м із підсобними приміщеннями,  не вказано ідентифікації приміщень відповідно до технічного паспорту, відсутнє визначення вартості орендованого майна. Не передбачено і порядку використання амортизаційних відрахувань.   Крім того, акт приймання-передачі орендованого майна сторонами не складався.  Відтак,  відсутні допустимі докази передачі орендарю об'єкта оренди. Відповідно до ст.174 ЦК України  неукладений договір не тягне виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення як первісного так і зустрічного позовів.

          Не погоджуючись з даним рішенням суду, Приватна виробничо-торгова фірма "Колоінвест" звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та з доповненням до неї, в яких просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2011 р. у справі № 5010/1964/2011-22/74 скасувати, первісний позов задоволити, у задоволенні зустрічного позову відмовити. Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що відповідно до Інформаційного листа ВГСУ від 24.11.2011р.  № 01-06/1642/2011 2011 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Відтак, на переконання скаржника, оскільки договір оренди частини приміщення, факт неукладеності якого встановлено судом першої інстанції, фактично виконувався сторонами, про що свідчать наявні у справі докази, то суд дійшов неправомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПВТФ «Колоінвест».

          Відповідач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи свої доводи нормами ст. 762 ЦК України.  Зокрема, покликається на ту обставину, що 07.06.2011р. представниками Коломийського УЕГГ було припинено газопостачання до орендованого приміщення, що унеможливило його використання за призначенням.

21 грудня 2011р. в судовому засіданні, за згодою представників сторін, було оголошено перерву до 11.01.2012р., продовжену до 25.01.2012р.

В судове засідання, призначене на 25.01.2012р., скаржник не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Представники відповідача за первісним позовом підтримали свої доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника скаржника.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Між Коломийською приватною виробничо-торговою фірмою "Колоінвест", як орендодавцем, та підпримцем ОСОБА_2, як орендарем, 01.05.2011р. було укладено договір оренди частини площі в приміщенні.

Відповідно до п.1 договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння 136,4 кв.м площі у приміщенні ресторану, назване в подальшоу “приміщення, що орендується”, адреса будинку, в якому знаходиться приміщення, що орендується, не вказана; загальна площа приміщення, що орендується складає 232,9 кв.м із підсобними приміщеннями, поверх І.

Мета оренди визначена в п.2 договору - для розміщення ресторану.

В п.3 договору вказано, що приміщення та майно, що орендується, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем з моменту укладення цього договору. Передача площі і майна, що орендується, здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу майна в оренду.

Термін дії договору встановлено в п.4 договору до 31.12.2011р. і передбачено, що орендар має право до закінчення строку договору відмовитись від нього, попередивши про це орендодавця за три місяці.

Відповідно до п.5 договору розмір орендної плати визначено в сумі 8000грн. за один місяць і передбачено, що орендна плата сплачується готівкою або в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед не пізніше 5 числа кожного місяця. Цим же пунктом договору встановлено, що розмір орендної плати може переглядатись сторонами лише у випадку зміни комунальних платежів та інфляції.

Інші види платежів, не узгоджені договором, орендарем не оплачуються. Необхідність складання акту приймання-передачі при поверненні орендованого майна визначено в п.8 договору.

При оцінці вказаного договору місцевий господарський суд виходив з того, що господарський   договір  вважається  укладеним,  якщо  між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто  згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного  виду,  а  також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.2 ст.180 ГК України). Оскільки, сторонами не складався акт приймання-передачі орендованих приміщень, в п.1 договору чітко не визначений об'єкт оренди, а саме не вказано адресу приміщення, наведено дві різні площі приміщень, що орендуються,  - 136,4кв.м та 232,9 кв.м із підсобними приміщеннями,  не вказано ідентифікації приміщень відповідно до технічного паспорту, відсутнє визначення вартості орендованого майна та не передбачено і порядку використання амортизаційних відрахувань, то суд першої інстанції дійшов висновку про неукладеність договору оренди частини площі в приміщенні від 01.05.2011р., а відтак, і про відсутність правових підстав для задоволення як первісного так і зустрічного позовів.

Проте, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про неукладеність вказаного договору, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

У відповідності до вимог ст. 759 Цивільного кодексу України за договором  найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно за плату на певний строк.

В силу ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні.

Відповідно до ч.1 ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх  окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору;  з цього моменту починається обчислення   строку договору  найму,  якщо  інше  не  встановлено договором. Здійснення передачі орендованого майна за актом приймання-передачі передбачено і в п.3 договору.   

В той час, як свідчать матеріали справи та не заперечується обома сторонами, ще 20.03.2011р. між Коломийською приватною виробничо-торговою фірмою "Колоінвест", як орендодавцем, та  ОСОБА_2, як орендарем, було укладено договір оренди частини площі в приміщенні магазину “Верховина”, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування площу у приміщенні магазину “Верховина”, за адресою: АДРЕСА_1, перший поверх, з метою розміщення торгових точок. Орендна плата по вказаному договору становила 10 000грн. за один місяць.

Відповідно до п. 3 вказаного договору приміщення та майно, що орендується, повинні бути передані Орендодавцем та прийняті Орендарем з моменту укладення цього договору.

В період з 04.03.2011р. по 06.06.2011р. відповідачем по первісному позову сплачено позивачу 19 300 грн. за оренду приміщення, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордеру №1360 від 04 березня 2011р. на суму 3300грн., №373 від квітня 2011р. на суму 3000грн., №292 від 04 квітня 2011р. на суму 4000грн., №488 від 26 травня 2011р. на суму 1500грн., №438 від 11 травня 2011р. на суму 2000грн. та №517 від 06 червня 2011р. на суму 5500грн. та не заперечується сторонами.

При цьому, вищевказане свідчить про те, що відповідачем по первісному позову в березні та квітні 2011р. були сплачені кошти в сумі 10 300 грн. за договором від 20.03.2011р. Відтак, за договором від 01.05.2011р. СПД ОСОБА_2 було сплачено 9 000 грн.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір вважається укладеним, коли йому надано тієї форми, про яку домовились сторони, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтями 207, 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, якщо він підписаний його стороною.

Як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, хоча договору від 01.05.2011 року не було надано належної письмової форми, при цьому сторони, здійснили фактичні дії, які свідчать про виконання ними вказаного договору, зокрема,  відповідач –СПД ОСОБА_2 прийняв майно, оскільки сплачував орендні платежі, а ПВТФ «Колоінвест»- приймала орендну плату. Відповідно, вказані конклюдентні дії сторін договору створюють правові наслідки для його сторін.

Крім того, про фактичне прийняття СПД ОСОБА_2 частини площі в приміщенні, що розташоване по АДРЕСА_1 свідчать наступні обставини.

6 червня 2011р. СПД ОСОБА_2 звернувся до ПВТФ «Колоінвест»з заявою про дострокове розірвання договору від 01.05.2011р. з 6 вересня 2011р.(а.с.29, т І). Звертаючись до Орендодавця з вказаною заявою Орендар зіслався на ст. 763 ЦК України та на умови п. 4 Договору, відповідно до яких Орендар має право до закінчення строку дії Договору відмовитись від нього, попередивши про це Орендодавця за три місяці.

Звернення з вказаною заявою було зумовлене тим, що в силу п. 5 Договору Орендар сплачує фіксовану орендну плату в розмірі 8 000 грн., а інші платежі, не узгоджені Договором –не сплачуються. Коломийським УЕГГ СПД ОСОБА_2 пред’явлено рахунок на оплату природного газу та попереджено, що у разі його несплати постачання газу буде припинено. З врахуванням того, що ПВТФ «Колоінвест»неоплачує рахунки, виставлені йому за природний газ, а умови Договору не містять вимог про оплату Орендарем будь-яких інших платежів, окрім орендної плати, і в процесі переговорів сторони не дійшли згоди щодо вирішення вказаних розбіжностей в добровільному порядку у зв’язку з відмовою Орендодавця від оплати за фактично використаний природний газ, у випадку припинення газопостачання Орендодавець не зможе використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням і буде вимушений припинити оплату орендної плати.

7 червня 2011р. представниками Коломийського УЕГГ в приміщенні по АДРЕСА_1, що належить ПВТФ «Колоінвест»було припинено газопостачання шляхом опломбування крану на вводі до лічильника пломбою № 5371221 за наявну заборгованість за використаний природній газ та зафіксовано  останній показник лічильника –26499 м3, про що складено акт № 5371221 (а.с. 30, тІ).

15 серпня 2011р. ПВТФ «Колоінвест»звернулась до СПД ОСОБА_2 з заявою про прийняття пропозиції про дострокове припинення дії договору з 06.09.2011р.

6 вересня 2011р. сторони склали акт передачі майна орендаря орендодавцю згідно договору оренди, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в приміщенні ресторану “Верховина”, в якому відображено передачу посуду, кухонних знарядь, меблів тощо.

Вищевказане свідчить про те, що 06.09.2011р. сторони дійшли взаємної згоди про припинення строку дії договору оренди частини площі в приміщенні від 01.05.2011р.           Відтак, висновок суду першої інстанції про неукладеність договору оренди частини площі в приміщенні від 01.05.2011р., не відповідає фактичним обставинам справи.

В жовтні 2011р. ПВТФ «Колоінвест»звернулось з позовом про стягнення з СПД ОСОБА_2 24 600 грн. заборгованості по орендній платі за період з червня 2011р. по 6 вересня 2011р. та 70 550 грн. пені в розмірі 5% за кожен день прострочки, нарахованої на підставі п. 9 Договору.

В спростування наявності вказаної заборгованості відповідач послався на те, що в період з червня по 6 вересня 2011р. він не міг використовувати приміщення за цільовим призначенням (розміщення ресторану) у зв’язку з відключенням об’єкта від газопостачання, про що Орендодавцю було відомо і на підставі чого сторони дійшли згоди про дострокове припинення орендних правовідносин. При цьому, відповідач покликався на норми ст. 762 ЦК України, відповідно до п. 6 якої наймач звільняється від плати за весь час,  протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

В спростування вказаних тверджень відповідача, позивач подав на розгляд суду  акти приймання передачі природного газу № 278 від 30.05.2011р., № 278/06-2011 від 30.06.2011р., платіжні доручення № 653 від 02.06.2011р. на суму 4400 грн. з призначенням платежу: «оплата за використаний природний газ згідно рахунку № 278/001 від 25.05.2011р.»та № 762 від 05.10.2011р. на суму 3 118,10 грн. з призначенням платежу: «оплата за спожитий газ згідно рахунку № 278/001». В суді апеляційної інстанції скаржником долучено до матеріалів справи й довідку від 29.12.2011р., видану Коломийським УЕГГ про те, що 02.06.2011р. від ПВТФ «Колоінвест» на розрахунковий рахунок Коломийського УЕГГ поступили кошти в сумі 4 400 грн. на погашення боргу за спожитий природній газ. Відтак, на переконання скаржника, вказані обставини свідчать про те, що Орендар використовував приміщення, а у Коломийського УЕГГ не було підстав для припинення газопостачання.

Однак, дослідивши вказані документи, судовою колегією встановлено наступне.

Відповідно до Акта приймання передачі природного газу № 278/06-2011, датою складання якого є 30.06.2011р. (а.с. 78, т І), на який скаржник покликається як на підставу своїх доводів в підтвердження обставин фактичного використання СПД ОСОБА_2 природного газу в червні 2011р., в графі «Показник лічильника»зазначено: 26499-25740 х 0,99=751.

В той час, Актом № 5371221 від 7 червня 2011р. про припинення газопостачання шляхом опломбування крану на вводі до лічильника пломбою № 5371221 за наявну заборгованість за використаний природній газ (а.с. 30, тІ) зафіксовано  останній показник лічильника –26499 м3, що відповідає даним, наведеним Коломийським УЕГГ в Акті приймання передачі природного газу № 278/06-2011 від 30.06.2011р., згідно якого, як зазначено вище, останній показник лічильника –26499 м3.

Відтак, вказана обставина свідчить про те, що в період з 07.06.2011р. по 30.06.2011р. СПД ОСОБА_2 не використовував природній газ, а отже був позбавлений можливості використовувати приміщення за його цільовим призначенням, оскільки на момент складання представниками Коломийського УЕГГ Акта приймання передачі природного газу № 278/06-2011, а саме 30.06.2011р., кінцеві показники лічильника були тотожніми кінцевим показникам лічильника при опломбуванні  крану на вводі до лічильника.

Докази в спростування вказаного факту позивачем суду не подано, як і не подано доказів, які б свідчили про те, що Коломийським УЕГГ виставлялись рахунки на оплату спожитого газу в липні та серпні 2011р. і такі були оплачені ПВТФ «Колоінвест»у вказаному періоді.

Покликання скаржника на укладений  між СПД ОСОБА_2 та Коломийським УЕГГ 01.03.2011р. договір № 212 на технічне обслуговування (а.с. 99, тІ) не можуть бути підставою для висновку про наявність у Орендаря обов’язку оплачувати рахунки про використаний природній газ, оскільки вказаний договір не є договором про постачання газу, а є договором на технічне обслуговування газифікованого об’єкта  по АДРЕСА_1 на предмет справності та безаварійності роботи газопроводів та газового обладнання.

Відповідно до ч.6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно ж до вимог  ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

На переконання суду апеляційної інстанції, відповідач за первісним позовом  довів, що він вжив всіх необхідних заходів для належного виконання ним зобов’язання. В той час, як позивач - ПВТФ «Колоінвест»не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що невиконання СПД ОСОБА_2 зобов’язань по сплаті орендних платежів після 7 червня 2011р. мало місце з незалежних від ПВТФ «Колоінвест»причин.

В той час, як було зазначено вище та не заперечується обома сторонами, СПД ОСОБА_2 в травні –червні 2011р.  було сплачено ПВТФ «Колоінвест»9 000 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру №488 від 26 травня 2011р. на суму 1500грн., №438 від 11 травня 2011р. на суму 2000грн. та №517 від 06 червня 2011р. на суму 5500грн.

Відповідно до умов договору розмір оренди за місяць складає 8 000 грн. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача за первісним позовом про те, що СПД ОСОБА_2 за травень 2011р. оренда плата сплачена в повному обсязі, а за червень 2011р. - в сумі 1 000 грн.

З врахуванням фактично встановлених обставин справи, вартість оренди за шість днів місяця червня складає 1600 грн. (з розрахунку  8000/30*6, де 8 000 –розмір оренди за місяць, 30 –кількість днів у місяці, 6 – кількість днів використання майна).

Відтак, заборгованість СПД ОСОБА_2 з орендної плати перед ПВТФ «Колоінвест»складає 600 грн., пеня – 27, 52 грн. (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення).

З врахуванням викладеного в сукупності, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог ПВТФ «Колоінвест»та стягнення з СПД ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі в сумі 600 грн. за 6 днів червня 2011р. та пені в сумі 27, 52 грн. за весь період прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Заявлені  СПД ОСОБА_2 зустрічні позовні вимоги про стягнення з ПВТФ «Колоінвест»сплачених коштів в сумі 20 300 грн. в рахунок орендної плати та  1 605 грн. витрат на виготовлення заключення про можливість влаштування закладу громадського харчування та його газопостачання згідно укладеного з Івано-Франківським філіалом «ДНІпроектреконструкція»договору № 03.29/11  від 28.07.2011р. на проведення проектних та вишукувальних робіт, не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ст.8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.  Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондується зі способами захисту права, а підстава позову - це фактичні обставини з посиланням на конкретну норму матеріального права, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як на підставу своїх вимог про повернення орендної плати в  сумі 20 300грн. (при цьому в матеріалах справи наявні докази сплати СПД ОСОБА_2 орендних платежів лише в розмірі 19 300грн.) та стягнення понесених Орендарем витрат в сумі 1605, 34 грн. СПД ОСОБА_2 покликається на неналежне виконання позивачем договірних зобов'язань та на положення п.6 ст.762 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції в процесі перегляду судового рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову встановлено, що  СПД ОСОБА_2 на виконання умов договору від 01.05.2011р. в травні –червні 2011р.  в рахунок орендної плати  ПВТФ «Колоінвест»було сплачено 9 000 грн. При цьому, судом встановлено факт наявності заборгованості СПД ОСОБА_2 перед ПВТФ «Колоінвест»в розмірі 600 грн. за оренду майна за 6 днів червня 2011р.

Встановлюючи вказані обставини, судова колегія виходила з того, зокрема, що договірні відносини між сторонами припинилися 06.09.2011р., в той час як фактично майно Орендарем використовувалось лише до 07.06.2011р. І з врахуванням того, що в силу вимог ч.6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог ПВТФ «Колоінвест».

Відтак, з врахуванням фактично встановлених обставин справи, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог СПД ОСОБА_2

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду оцінивши повноту дослідження місцевим господарським судом всіх обставин справи, наявні в матеріалах справи та додатково подані докази в їх сукупності, дійшла висновку про невідповідність рішення Господарського суду Івано-Франківської області  законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому дійшла висновку про скасування такого та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПВТФ «Колоінвест»та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Судові витрати у справі покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, судова колегія зазначає, що ПВТФ "Колоінвест" в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»з державного бюджету підлягає поверненню зайво сплачений судовий збір в розмірі 33 грн. 00 коп., оскільки на момент звернення скаржника з апеляційною скаргою відповідно до ст. 4 вказаного Закону розмір судового збору, який підлягав сплаті становив 705, 75 грн., в той час як фактично скаржником сплачено 738,75 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу задоволити частково.

2.          Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2011 р. у справі № 5010/1964/2011-22/74  скасувати та прийняти нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити частково, стягнувши з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідент. НОМЕР_1) на користь Коломийської приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест" (м. Коломия, вул. Т. Мельничука, 35, р/р 26005124440611 в Коломийському відділенні ФАБ «Брокбізнесбанк», МФО 336826, код ЄДРПОУ 22175214) 600 грн.  боргу, 27, 52 грн. пені, 6, 27 грн. державного мита та 1, 55 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

3.          У задоволенні зустрічного позову відмовити.

4.          Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнувши з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідент. НОМЕР_1) на користь Коломийської приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест" (м. Коломия, вул. Т. Мельничука, 35, р/р 26005124440611 в Коломийському відділенні ФАБ «Брокбізнесбанк», МФО 336826, код ЄДРПОУ 22175214) 4, 65 грн.

5.          На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.

6.          Коломийській приватній виробничо-торговій фірмі "Колоінвест" (м. Коломия, вул. Т. Мельничука, 35, р/р 26005124440611 в Коломийському відділенні ФАБ «Брокбізнесбанк», МФО 336826, код ЄДРПОУ 22175214) в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»повернути з державного бюджету зайво сплачений судовий збір в розмірі 33 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

       Головуючий суддя                                                                                   Мурська Х.В.

       Суддя                                                                                                          Гриців В.М.

       Суддя                                                                                                          Кордюк Г.Т.