копія
Справа №33-14, 2012 року Головуючий в 1-й інстанції Босюк В.А.
Категорія: ст.124 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 січня 2012 року м. Хмельницький
Суддя апеляційного суду Хмельницької області Ващенко С.Є. з участю секретарів Ямчук З.І., Купельської Н.П., потерпілого ОСОБА_1, його представника - адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3, щодо якого справу про адміністративне правопорушення закрито, та його захисників - адвокатів ОСОБА_4 і ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду спільну апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника на постанову Шепетівського міськрайонного суду від 23 вересня 2011 року,
в с т а н о в и в:
30 липня 2011 року інспектором з дізнання ВДАІ Острозького району Рівненської області було складено протокол (серії ВК1 №132767) про адміністративне правопорушення. Згідно з цим протоколом, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, 20.07.2011 року о 22 год. 40 хв., на автодорозі Городище - Рівне - Старокостянтинів, 192 км + 252 м, в с. Михайлівка Острозького району, керуючи автомобілем Previa», державний номерний знак НОМЕР_1, в темну пору доби, порушивши вимоги п.п.12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу зупинити автомобіль у межах видимості дороги при виникненні небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, не вжив заходів до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з гужовим транспортом (підводою) під керуванням ОСОБА_1, у зв’язку з чим транспортні засоби отримали механічні пошкодження, за що відповідальність передбачена ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
Постановою Шепетівського міськрайонного суду від 23 вересня 2011 року провадження у справі щодо ОСОБА_3 закрито у зв’язку з вчиненням ним дій у стані крайньої необхідності.
Закриваючи справу з цих підстав, суд виходив з того, що в разі продовження руху керованого ОСОБА_3 автомобілем по смузі його руху без зміни його напрямку, враховуючи, що на возі підводи, яка переїжджала перед ним дорогу, знаходилось троє осіб, могли б виникнути більш тяжкі наслідки, в тому числі і людські жертви. Оскільки в даній конкретній обстановці, на думку суду, ОСОБА_3 прийняв всі крайні необхідні міри для уникнення наїзду на людей, в результаті чого відвернув більш тяжкі наслідки, ніж ті, що реально настали від ДТП, його дії, відповідно до ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням.
За змістом апеляційної скарги потерпілий та його представник, посилаючись на однобічність і неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять постанову скасувати та визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. При цьому вказують на те, що при розгляді справи не було доведено, що ОСОБА_3 діяв саме в стані крайньої необхідності. Звертають увагу на те, що ОСОБА_3 давав суперечливі пояснення, що в постанові не надано належної оцінки наявним у справі доказам, а також, що мотивація висновків суду носить однобічний характер. На думку апелянтів, ОСОБА_3 порушив вимоги п.п.12.2 і 12.3 Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв’язку з виникненням ДТП.
Заслухавши ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на зазначені у ній доводи, ОСОБА_3 та його захисників, на думку яких постанова є законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, у тому числі шляхом дослідження додаткових доказів, вважаю, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.12.2. Правил дорожнього руху (далі –ПДР, Правила) у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.
Згідно п. 12.3. ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.
За змістом вимог цих норм збільшення швидкості автомобіля з метою проскочити повз або перед рухомим об’єктом, який створив перешкоду або небезпеку для руху, не допускається.
Як видно ж з пояснень самого ОСОБА_3, які він давав працівникам міліції в липні 2011 року, в суді першої інстанції та в апеляційному суді, їдучи в темну пору доби в населеному пункті з включеними фарами ближнього світла на швидкості 60-65 км/год., побачивши на його смузі руху голови коней, він вивернув кермо вліво, щоб уникнути зіткнення з підводою, але вона продовжувала рух під кутом в напрямку його автомобіля, внаслідок чого і відбулося зіткнення та пошкодження транспортних засобів.
При цьому у своїх поясненнях 20 липня ОСОБА_3 не говорив, що вживав заходів до зупинки автомобіля, у тому числі шляхом гальмування; 21 липня повідомив, що звернувши на зустрічну смугу з метою уникнення зіткнення з підводою, коли він вже виїхав на обочину зустрічної смуги, а підвода пересікла смугу, він почав гальмувати та правою стороною автомобіля зачепив коней; в суді першої інстанції розповідав, що до удару з кіньми та після зіткнення з підводою він не гальмував, оскільки автомобіль могло викинути, і спокійно зупинився; в апеляційному суді уточнив, що голови коней, коли він їх побачив, були розташовані на 0,5 м на його смузі, а оскільки вони продовжували рух, то він збільшив швидкість, щоб об’їхати їх, але йому це не вдалося.
Отже з наведених пояснень ОСОБА_3 видно, що він, в порушення вимог п.12.2. ПДР, не тільки не обрав швидкості, за якої він мав би змогу зупинити транспортний засіб в темну пору доби, а й, всупереч вимог п.12.3. Правил, побачивши на краю його смуги руху голови коней підводи, тобто виявивши небезпеку, яку він за обрання належної швидкості об’єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а, навпаки, збільшив швидкість керованого ним автомобіля і намагався проскочити перед підводою, що під кутом переїжджала дорогу.
З матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи, досліджених апеляційним судом, видно, що відносно водія підводи ОСОБА_1 за наслідками ДТП також було складено протокол про порушення ним вимог п.7.7. „б”, п.7.8. ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Проте порушення ПДР ОСОБА_1 першим, на що посилається сторона захисту ОСОБА_3 в запереченні на апеляцію, не спростовує вини останнього у вчиненні ним вказаного адміністративного правопорушення. За змістом п.7 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” створення учасником руху аварійної обстановки може виключати відповідальність іншої особи, яка у зв’язку з цим змушена була порушити Правила, лише за умови, що до створення аварійної обстановки ця особа сама діяла відповідно до вимог ПДР.
У даному випадку порушення Правил були допущенні обома учасниками ДТП. Тому посилання захисників у запереченні на зазначені роз’яснення є безпідставними.
За таких обставин вважаю висновки суду про те, що ОСОБА_3 діяв у стані крайньої необхідності, є помилковим і суперечить фактичним обставинам справи.
У зв’язку з цим постанова суду підлягає скасуванню з постановлянням нової постанови, якою ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Разом з тим, враховуючи, що передбачений ст.38 КУпАП строк накладення стягнення закінчився, справа, відповідно до п.7 ст.247 цього Кодексу, підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ч.7, пунктами 2 і 3 ч.8 ст.294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Шепетівського міськрайонного суду від 23 вересня 2011 року про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_3 у зв’язку з вчиненням ним дій у стані крайньої необхідності скасувати.
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Провадження у справі закрити у зв’язку з закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко