Дата документу 07.02.2012№ 2-4543/11

Рішення
Іменем України

26.01.2012 року                                                   Ленінський районний суд міста Вінниці

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької філії публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»про визнання суми заборгованості недійсною суд –

                                                  ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернулася в суд з позовом до Вінницької філії публічного акціонерного товариства комерційного  банку «Приват Банк»про визнання суми заборгованості недійсною, посилаючись на те, що 24 березня  2011 р. у неї зникла кредитна картка «Універсальна»за типом ter Cad Mass»і вона її заблокувала шляхом повідомлення Банку засобами мобільного зв’язку. На той час її сума боргу перед банком складала 3900,00 грн., а ліміт кредиту 5700, 00 грн. Від працівників банку вона дізналася про те, що її борг складає 55 000, 00 грн. Банк відмовляється провести їй перерахунок, тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

В судовому позивачка та її представник підтримали позовні вимоги, аргументуючи їх мотивами викладеними в позовній заяві.

Представник Банку заперечував щодо задоволення позову посилаючись на те, що позивач мав належним чином зберігати кредитну картку, інформувати банк та правоохоронні органи за фактом втрати. У разі  втрати спеціального платіжного засобу емітент не несе відповідальності за платіжні операції, оскільки позивач не вчинила жодних дій, які могли б запобігти її використанню іншими особами.

          Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до поданої  до банку заяви 06.03.2008 р. ОСОБА_1 отримала кредитну картку «Універсальна» з кредитним лімітом 1200,00 грн. Підписавши заяву ОСОБА_1 погодилася на те, що заява, разом з пам’яткою, Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. За час надання послуг банк неодноразово в односторонньому порядку збільшував кредитний ліміт, і станом на 21.03.2011 р., згідно з наданою випискою банку, він склав 6340,00 грн.

          Згідно наданої позивачем виписки з рахунку за період з 21.03. по 31.08 2011 р.  вбачається, що оспорюванні операції були здійснені 19.03.2011 р. З цим погоджується представник відповідача.

          Із постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 01.07.2011 р. вбачається, що 25.06.2011 р. ОСОБА_2 зверталася до Замостянського РВ із письмовою заявою, в якій просила прийняти міри до невідомої особи, яка здійснила транзакцію на суму 57018,00 грн. Перевіркою заяви було встановлено, що банком проводилось службове розслідування, і згідно із висновком  № 20/7-983 від 05.04.2011 р.,  причиною можливості транзакцій став  внутрішній технологічний збій банкоматного софту. Це підтвердив і представник відповідача у справі, та надав копію висновку.

          Згідно із виписки банку  баланс на початок періоду по кредитній картці склав  4466,45 грн. За період з 24.03. 2011 р.  по 26.08.2011 р. ОСОБА_1 внесла до банку борг у сумі 1300,00 грн. Банком було знято із пенсійного рахунку позивача 1063,65 грн. Цього представник банку не заперечував. Виходячи із цього баланс до 19.03 2011 р., тобто до внутрішнього збою, склав 2102,8 грн.

          У своїх запереченнях на позовну заяву банк вказав, що  причиною даних операцій став збій системи, а факт використання кредитної картки ОСОБА_1 є одним із фактів системного шахрайства і правоохоронні органи, по багатьом заявам, порушили кримінальні справи. Проте, жодних доказів про це суду не надано, як і не надано  відеозапису з банкомату, розташованого по вул. Київській в м. Вінниці, з якого невідомі особи 19.03.2011 р. поповнювали рахунки мобільного телефону з кредитної картки ОСОБА_1 Представник банку не надав суду для огляду умов  та правил надання банківських послуг, тарифів банку, які були надані ОСОБА_1 для ознайомлення під час написання заяви  06.03.2008р.  та положення  про Вінницьку філію ПАТ КБ «ПриватБанк». Разом з тим банком були надані та долучені матеріали справи роздруківка поповнення  рахунків мобільних телефонів з якої вбачається, що трансакція 19.03.2011р.  здійснювалась з банкомату САVI3281 на  номера мобільних телефонів власників  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,  ОСОБА_9, ОСОБА_1 Сума трансакції становила по наростаючій 500,00 грн. 600,00 грн., 1200,00 грн., 1230,00 грн., що свідчить про збій банківської системи.

          У судовому засіданні позивач надала докази неодноразового звернення до банку, управління Нацбанку у Вінницькій області, правоохоронних органів.

          Стаття 60 ЦПК України визначає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін, які беруть участь у справі, виникає спір. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за звернення фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета с пору на власний розсуд.

          Оглянувши в судовому засіданні надані докази, суд приходить до висновку, що  між банком та ОСОБА_1 склалися договірні відносини, що передбачено ст. 626 ЦК України. Відповідно до ст. 627 ЦК України,  сторони договору були вільними в його укладені, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 628 ЦК України,  зміст договору, який зазначається у заяві від 06.03.2008р., а саме: відповідальність за ризики, які можуть наступити в ході виконання  договору, на ОСОБА_1 не покладено.  Згідно із  законом України «Про банківську діяльність»ПАТ КБ «ПриватБанк»є акціонерним товариством, що згідно із ст. 113 ЦК України відноситься до господарських товариств.            Згідно із ст. 79 ГК України, господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі у підприємницької діяльності товариства з метою одержання прибутку.  Згідно із ст. 42 ГК України, підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність.  Відповідно до ст. 39 ГК України,  споживачі, як перебувають на території України, під час придбання, замовлення,  або використання товарів (робіть, послуг) з метою задоволення своїх потреб мають право на: державний захист своїх прав,  гарантований рівень споживання, належну якість товарів (робіт, послуг).  Ці ж самі норми щодо захисту прав споживачів  визначені  в п. 7 ст. 14 ЗУ «Про захист прав споживачів», де зазначено, що виробник зобов’язаний  інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції. Згідно п. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту складається у письмовій формі,  один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Крім того Банком порушено і інші вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».          Так, згідно із ст. 1 «споживач»- це фізична особа, яка придбаває, використовує продукцію для особистих потреб.

          Споживчий кредит –це кошти, що надаються Банком споживачеві на придбання продукції. Згідно із ст. 4,5 Закону споживачі мають право на захист своїх інтересів державою. Статтею 19 Закону Банку заборонено вести нечесну підприємницьку практику.

Банком  порушено вимоги ст. 55, 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки  Банки зобов’язані докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів з клієнтом,  а також вказувати інформацію про перелік послуг, їх ціну та іншу інформацію, в тому числі про вразливість програмного забезпечення банкоматів.

          Банк не забезпечив надійну роботу банкомату, в результаті чого стався збій, чим порушив ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

          Згідно ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій основі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця. Виходячи з положень ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовувати положення параграфа 1 цієї глави.

          Враховуючи наведене, згідно ст.ст. 1051, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів»та керуючись ст.ст. 4-8, 10, 57-61, 209, 212-218 ЦПК України, суд -

                                                  ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вінницької філії публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»про визнання суми заборгованості недійсною - задовольнити.

Византи нараховану вінницької філією Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» суму боргу ОСОБА_1 у розмірі 59773,47 гривень недійсною.

Визнати борг ОСОБА_1 перед Вінницькою філією публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» у сумі 2102,80 гривень.

Стягнути з Вінницької філії публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 597,73 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: