Справа № 2-1305/11

Р І Ш Е Н Н Я  

(заочне)

Іменем України

14 грудня 2011 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                                              Сиротенко Г.  Г

при секретарі                                                      Лютій  О.  В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну  справу  за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особи Чкалівська сільська рада Дніпропетровської області Криворізького району, про захист права власності від неправомірних посягань та розірвання договору, -

В С Т А Н О В И В:

 Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який в подальшому уточнив.

Даний позов обґрунтований тим, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі – продажу, серії ВРІ 576764, посвідченого Сьомою криворізькою державною нотаріальною конторою за реєстром №2-1099 від 11.04.2011р., та зареєстрованого в КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 28.04.2011р. за №6371844, № запису 1041, в книзі: 3НКр. р - н - 141, належать нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Земельна ділянка, площею 1,7884га, кадастровий номер: 1221887700:05:001:0353, на якій розташовані вказані нежитлові будівлі, не приватизована та згідно норм чинного законодавства перейшла у користування ОСОБА_1.

У 2011 році, на вказаній земельній ділянці, в межах належної позивачу будівлі, яка розташовуються за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 було проведене нове будівництво без належних дозволів, а саме самочинно збудовано прибудову «б», площею забудови 321,2кв.м., за рахунок якої загальна площа приміщень будівлі збільшилась та склала 2255,4кв.м.,

Після звершення будівництва, з приводу оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно ОСОБА_1 звернулася за допомогою до відповідача – ОСОБА_2, оскільки була з ним знайома та їй було відомо що він професійно займається оформленням документів на нерухомість та землю, й 18 червня 2011 року з відповідачем позивачка уклала договір доручення №3, за умовами якого відповідач повинен був вчинити дії щодо отримання документів які встановлюють право власності на новозбудоване майно на ім’я довірителя – ОСОБА_1 та реєстрації вказаного вище нерухомого майна в КП ДОР «Криворізьке БТІ», для чого на його, ОСОБА_2, ім’я була видана нотаріально посвідчена довіреність з правом розпорядження вказаним майном, яку відповідач відмовляється повертати. Довіряючи відповідачу, вона не залишила у себе ані копії довіреності (а тому не має можливості її скасувати), ані оригіналу договору доручення, ані документів на нежитлові будівлі.

Позивач стверджує, що своїх зобов’язань за договором доручення відповідач не виконує та не повертає позивачу ані документів, які були йому надані для виконання вказаного доручення, ані сплачених ним грошей за вчинення реєстраційних дій згідно укладеного договору, а також не повертає довіреність. У зв’язку з цим позивач, побоюючись оформлення правовстановлюючих документів на нерухомість на ім’я сторонньої особи та незаконного перепродажу майна, вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав, в тому числі за захистом права власності та просить суд розірвати договір доручення №3 від 18.06.2011р., укладений між довірителем ОСОБА_1 та повіреним ОСОБА_2, зобов’язавши відповідача ОСОБА_2 в примусовому порядку повернути ОСОБА_1 все одержане у зв’язку з виконанням договору доручення №3 від 18.06.2011р., а саме: оригінал технічного паспорту КП ДОР «Криворізке БТІ» на нежитлові будівлю АДРЕСА_1; оригінал договору купівлі – продажу, серії ВРІ 576764, посвідченого Сьомою криворізькою державною нотаріальною конторою за реєстром №2-1099, та зареєстрованого в КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 28.04.2011р. за №6371844, № запису 1041, в книзі: 3НКр. р - н – 141; оригінал витягу КП ДОР «Криворізьке БТІ» про державну реєстрацію прав №29809439, виданого 28.04.2011р., а також захистити цивільні права позивача, порушені внаслідок невиконання договору доручення №3 від 18.06.2011р., шляхом визнання права власності та визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудоване нерухоме майно у складі належної їй нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а саме на самочинно збудовану прибудову «б», площею забудови 321,2кв.м., за рахунок якої загальна площа приміщень будівлі «Б» збільшилась та складає 2255,4кв.м.

До судового засідання представник позивача надав суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, просив розглядати справу у свою відсутність та без своєї участі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить його розписка на ухвалі суду, заперечень проти позову суду не надав, в зв’язку з чим, за згодою представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача, заочно, в порядку ст. 224 ЦПК України.

Представник третьої особи – Чкалівської сільської ради надав до суду клопотання про розгляд справи без своєї участі, про відсутність заперечень з приводу позову та просив винести рішення на розсуд суду згідно норм чинного законодавства.

В зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.  

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши обставини справи, вважає позовну заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі – продажу, серії ВРІ 576764, посвідченого Сьомою криворізькою державною нотаріальною конторою за реєстром №2-1099 від 11.04.2011р., та зареєстрованого в КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 28.04.2011р. за №6371844, № запису 1041, в книзі: 3НКр. р - н - 141, належать нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Земельна ділянка, площею 1,7884га, кадастровий номер: 1221887700:05:001:0353, на якій розташовані вказані нежитлові будівлі, не приватизована та згідно норм чинного законодавства перейшла у користування ОСОБА_1. У 2011 році, на вказаній земельній ділянці, в межах належної їй будівлі, яка розташовуються за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 було самочинно збудовано прибудову «б», площею забудови 321,2кв.м., за рахунок якої загальна площа приміщень будівлі збільшилась та склала 2255,4кв.м.

Як встановлено у судовому засіданні, після звершення будівництва, з приводу оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно ОСОБА_1, звернулася за допомогою до відповідача – ОСОБА_2, оскільки була з ним знайома та їй було відомо що він професійно займається оформленням документів на нерухомість та землю,   18 червня 2011 року з відповідачем позивачка уклала договір доручення №3, за умовами якого відповідач повинен був вчинити дії щодо отримання документів які встановлюють право власності на новозбудоване майно на ім’я довірителя – ОСОБА_1 та реєстрації вказаного вище нерухомого майна в КП ДОР «Криворізьке БТІ», для чого на його, ОСОБА_2, ім’я була видана нотаріально посвідчена довіреність з правом розпорядження вказаним майном, яку відповідач відмовився повертати. ОСОБА_1 не залишила у себе ані копії довіреності виданої на ім’я відповідача, а тому не має можливості її скасувати, ані оригіналу договору доручення, ані документів на нежитлові будівлі, в тому числі технічного паспорту та супутньої документації.

Як свідчать матеріали справи, за умовами спірного договору відповідач зобов’язався оформити правовстановлюючі документи та право власності на здійснене у належній ОСОБА_1 частині комплексу самочинне будівництво на її ім’я, ухиляється від виконання умов договору доручення, повністю їх не виконав й не повернув надані позивачем документи та довіреність. Позивач неодноразово зверталася до нього з приводу виконання ним обов’язків за договором доручення, проте відповідач на звернення не реагує та не бажає спілкуватися з ОСОБА_1

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що зловживаючи її довірою та маючи на руках довіреність з правом розпорядження власністю та інші документи на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1, відповідач має можливість формально переоформити право власності на споруджене позивачкою майно на сторонню особу, тому у позивача є сумніви щодо порядності ОСОБА_2 та маються реальні приводи побоюватися розпорядження своїм майном з боку відповідача, а отже у суду є підстави для захисту права власності.

Так, при розгляді даного спору суд керуються наступним.

Відповідно до ч.1, 2, ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1. ст. 509 ЦК України, Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Ст. 628 ЦК України твердить, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповдіно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:… 1) визнання права; 5) примусове виконання обов’язку в натурі.

Відносини між сторонами по справі регулюються діючим цивільно – правовим законодавством, в тому чилі Главою №68 ЦК України під назвою «Доручення».

Так, на підставі ч. 1 ст. 1004 ЦК України, повірений зобов’язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Відповідно до ст. 1006 ЦК України, повірений зобов’язаний повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення. Після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення. Негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку з виконанням доручення. Умови договору передбачають, що в разі неможливості виконати доручення, повірений зобов’язаний повідомити про такі причини довірителя та передати йому всю надану документацію для здійснення юридичних дій, в тому числі довіреність.

Так, стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). За даних обставин невиконання зобов’язання відповідачем є очевидним, а тому стосовно такого порушення  застосовуються передбачені чинним законодавством правові наслідки. Стаття 611 ЦК України встановлює правові наслідки порушення зобов’язання, зокрема: розірання договору, стягнення збитків, захист права.

Стаття 651 ЦК України твердить, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 41 Конституції України, та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, але відповдач, всупереч названим вище нормам закону, створив реальні умови, які обмежують права позивача у реалізації ним своїх прав на майно. Згідно із ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Судом встановлено, й відповідачем не спростовано тієї обставини, що він не виконує договір доручення, тому у суду є достатні підстави для його розірвання, зобов’язання відповідача у примусовому порядку надати позивачу все одержане у зв’язку з виконанням договору доручення, а також для захисту порушених цивільних прав позивача від неправомірних посягань відповідача, та можливих порушень його прав, шляхом визнання права власності на створене ОСОБА_1 нерухоме майно, яке повинен був оформити їй у власність ОСОБА_2

Так, зведені позивачем будівлі мають задовільний стан, придатні до експлуатації, відповідають будівельно-технічним і санітарним нормам, а також Державним будівельним нормам України ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», знаходяться в межах виділеної земельної ділянки й дана земельна ділянка використовується за призначенням, що підтверджується відповідним висновком з експертної оцінки технічного стану №161, виготовленим ФОП ОСОБА_3 Як свідчить звіт про оцінку майна, виконаний СПД ОСОБА_4 від 08.12.2011р., вартість збудованого ОСОБА_1 майна становить 15 024,00 (п'ятнадцять тисяч двадцять чотири) гривень 00 копійок.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що оскільки відповідачу була надана нотаріально посвідчена довіреність з правом розпорядження нерухомим майном та необхідна для цього документація на побудовані будівлі, то існує реальна загроза з боку відповідача на здійснення ним дій, направлених на продаж цього майна без згоди позивача як власника. У зв’язку з цим вимога щодо захисту свого порушеного цивільного права від неправомірних посягань відповідача, шляхом визнання права власності на створене нерухоме майно є правомірною та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети. Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.           

Так, суд дійшов до висновку що задоволення позовних вимог не порушить права інших осіб.

Отже, в зв’язку з вищевикладеним, з урахуванням ненадходження заперечень проти позову зі сторони відповідача та за відсутності заперечень третьої особи по справі, суд вважає можливим задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особи Чкаловська сільська рада Дніпропетровської області Криворізького району, про захист права власності від неправомірних посягань та розірвання договору.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 234 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16, 331, 376, 526, 611, 651, 1004, 1006 ЦК України, суд -  

В И Р І Ш И В:

 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особи Чкалівська сільська рада Дніпропетровської області Криворізького району, про захист права власності від неправомірних посягань та розірвання договору задовольнити повністю.

Розірвати договір доручення №3 від 18.06.2011р., укладений між довірителем ОСОБА_1 та повіреним ОСОБА_2 від 18.06.2011р., зобов’язавши відповідача ОСОБА_2 в примусовому порядку повернути ОСОБА_1 все одержане у зв’язку з виконанням договору доручення №3 від 18.06.2011р., а саме: оригінал технічного паспорту КП ДОР «Криворізке БТІ» на нежитлові будівлю АДРЕСА_1; оригінал договору купівлі – продажу, серії ВРІ 576764, посвідченого Сьомою криворізькою державною нотаріальною конторою за реєстром №2-1099, та зареєстрованого в КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 28.04.2011р. за №6371844, № запису 1041, в книзі: 3НКр. р - н – 141; оригінал витягу КП ДОР «Криворізьке БТІ» про державну реєстрацію прав №29809439, виданого 28.04.2011р.

Захистити цивільні права позивача, порушені внаслідок невиконання договору доручення №3 від 18.06.2011р., шляхом визнання права власності та визнати за ОСОБА_1, 1950 року народження, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно у складі належної їй нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а саме на самочинно збудовану прибудову «б», площею забудови 321,2кв.м., за рахунок якої загальна площа приміщень будівлі збільшилась та складає 2255,4кв.м.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:Г. Г. Сиротенко