ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
02.02.2012Справа №5002-15/5508-2011
За позовом Феодосійської міської ради (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Земська, 4; ідентифікаційний код 34740709)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосія Житлбуд» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44; ідентифікаційний код 34636968)
Про зміну умов договору оренди земельної ділянки
Суддя Іщенко І.А.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – не з'явився
Від відповідача – не з'явився
Обставини справи: Феодосійська міська рада звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосія Житлбуд», в якій просить суд змінити умови договору оренди землі укладеного між сторонами у справі, реєстраційний номер 040801900180 від 10.07.2008, виклавши пункти договору у наступній редакції:
1. П. 1 – слова «зона «Ближні Комиші» оціночний район №96» читати: «з 01.01.2009 економіко-планувальна зона №31».
2. П. 5 – читати у наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить з 01.01.2008 по 31.12.2008 (включно) – 1 019 986,58 грн., з 01.01.2009 по 31.12.2009 – 2 249 664,64 гривень, з 01.01.2010 – 2 382 394,85 гривень».
3. П. 9 – читати у наступній редакції: «Орендна плата за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється орендарем починаючи з 01.01.2008 по 31.12.2008 (включно), у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 30 599,60 грн., з 01.01.2009 у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 67 489,94 грн. за рік, з 01.01.2010 у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 71 471,85 грн. за рік».
4. П. 36 у наступній редакції: «Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткових угод, які являються невід'ємною частиною основного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду».
5. Доповнити пунктом 48 у наступній редакції: «Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також
передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником
земельної ділянки, крім випадків, визначених законом».
13.01.2012 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач визнає позов частково.
Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином (а.с.33-34).
В пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Феодосійської міської ради №1103 від 28.09.2007 передано ТОВ «Феодосія Житлбуд» в оренду на строк до 29.12.2055 земельну ділянку в м. Феодосія, Ближні комиші, вул. Дружби площею 1,7757 га, кадастровий №0111600000010150714 (а.с.21).
На підставі цього рішення 23.10.2007 між Феодосійською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «Феодосія Житлбуд» (Орендар) був укладений договір оренди землі, пунктом 1 якого передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АР Крим, м. Феодосія, Ближні комиші вул. Дружби, зона «Ближні комиші», оціночний район №96, кадастровий номер 0111600000010150714 (а.с.12-14).
Відповідно до пункту 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,7757 га.
Договір був зареєстрований в Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.07.2008 за №040801900180.
Пунктом 5 Договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 992 204,85 грн.
Згідно з пунктом 8 Договору, він укладений строком до 29.12.2055.
В пункті 9 Договору сторони передбачили, що орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем, починаючи з 28.09.2007 у грошовій формі із зазначенням 2 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 19 844,10 грн. за рік.
29.08.2008 Феодосійською міською радою було прийнято рішення №1698 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Феодосії», яким була затверджена технічна документація по нормативній грошовій оцінці земель м. Феодосія та введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель м. Феодосія з 01.01.2009.
Пунктом 4 вказаного рішення передбачено щорічний розмір орендної плати за договорами оренди встановлювати відповідно до Закону України «Про оренду землі» та Закону України «Про Державний бюджет України», що приймається на кожний рік, зі щорічною індексацією нормативної грошової оцінки на індекс інфляції.
Пунктом 4.1 рішення приписано всі зміни в розмірі орендної плати на землю по договорам оренди землі, пов’язані зі змінами в законодавстві України та щорічною індексацією грошової оцінки земель, фіксувати в додаткових угодах до договорів оренди землі.
З виданої Відділом Держкомзему України в м. Феодосії на виконання цього рішення довідки №1550/0402 від 14.10.2010 вбачається, що нормативна грошова оцінка переданої відповідачу в оренду за договором оренди земельної ділянки складає 2 382 394,00грн. (а.с.19).
Рішенням Феодосійської міської ради №1842 від 28.11.2008 були введені нові ставки орендної плати за землю. Зі вказаного рішення, розмір орендної плати за землю, передану відповідачу в користування за спірним договором повинен дорівнювати трьом відсоткам від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Позивачем була запропонована відповідачу для підписання додаткова угода від 21.06.2011, якою передбачалося внести наступні зміни до спірного договору оренди землі, виклавши пункти договору у наступній редакції (а.с.15-17):
1. П. 1 – слова «зона «Ближні Комиші» оціночний район №96» читати: «з 01.01.2009 економіко-планувальна зона №31».
2. П. 5 – читати у наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить з 01.01.2008 по 31.12.2008 (включно) – 1 019 986,58 грн., з 01.01.2009 по 31.12.2009 – 2 249 664,64 гривень, з 01.01.2010 – 2 382 394,85 гривень».
3. П. 9 – читати у наступній редакції: «Орендна плата за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється орендарем починаючи з 01.01.2008 по 31.12.2008 (включно), у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 30 599,60 грн., з 01.01.2009 у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 67 489,94 грн. за рік, з 01.01.2010 у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 71 471,85 грн. за рік».
4. П. 36 у наступній редакції: «Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткових угод, які являються невід'ємною частиною основного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду».
5. Доповнити пунктом 48 у наступній редакції: «Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також
передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником
земельної ділянки, крім випадків, визначених законом».
Однак, відповідач на дану пропозицію не зреагував, що й стало підставою для звернення Феодосійської міської ради до суду з позовом про внесення змін до договору в судовому порядку.
Суд зазначає, що земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до пункту 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю – загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).
Статтею 271 Податкового кодексу України закріплено, що базою оподаткування є:
- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Отже, саме нормативна грошова оцінка земельної ділянки є вихідною базою для обчислення розміру плати за землю.
Згідно з пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу за користування земельною ділянкою «інших категорій земель» не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
В пункті 36 Договору оренди сторони передбачили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв’язується в судовому порядку.
Відповідно до пункту 13 Договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:
- зміни умов господарювання, передбачених договором;
- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів внаслідок інфляції;
- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;
- в інших випадках, передбачених законом.
Отже, сторонами на договірних засадах була обумовлена можливість зміни умов договору щодо розміру орендної плати у разі зміни розміру земельного податку (у даному випадку – встановлення мінімального розміру річної орендної плати на рівні трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) та у випадках, передбачених законодавством (зокрема, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки).
Крім того, в листі «Про Закон України «Про оренду землі» від 14.01.1999 №01-8/10, Вищий арбітражний суд України зазначив, що підставами для порушення питання про зміну орендної плати згідно з частинами другою і третьою статті 21 Закону є, зокрема, для орендодавця: збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку, якщо умовами договору оренди не передбачено інше, тобто незмінність розміру орендної плати незалежно від збільшення розміру зазначеного податку.
В свою чергу, відповідна вихідна база для обчислення розміру орендної плати, зокрема, нормативна грошова оцінка та ставки орендної плати за користування землею, була встановлена, як вже зазначалося вище, рішеннями Феодосійської міської ради №1698 від 29.08.2008 та №1842 від 28.11.2008.
Даними рішеннями було здійснене нормативне обчислення розміру плати за землю.
Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Частиною 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України суду не були надані докази скасування або визнання недійсними рішеннь Феодосійської міської ради №1698 від 29.08.2008 та №1842 від 28.11.2008, у зв’язку з чим, вказане рішення є обов’язковими для виконання на відповідній території.
Також, суд звертає увагу на позицію Президії Вищого господарського суду України викладену в пункті 3.4.7 Рекомендацій «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» від 02.02.2010 №04-06/15, за якою, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до частин 3, 4 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Як вже було вказано вище, аналогічні умови були закріплені сторонами в пункті 3 Договору оренди землі.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. При цьому, суд враховує, що сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною.
Так, згідно зі статтею 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:
Кі = [І - 10] : 100,
де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 110.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу державної податкової служби і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з Листом Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.01.2010 №641/22/6-10, у 2010 році нормативна грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 01.04.1996, земель сільськогосподарського призначення, яка проведена станом на 01.07.1995, та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів (крім земель під торфовищами, наданими підприємствам торфовидобувної промисловості, земель під водою, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та лісових земель), проведеної станом на 01.01.1997, підлягає індексації станом на 01.01.2010 на коефіцієнт 3,2, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 1996 рік – 1,703, 1997 рік – 1,059, 1998 рік – 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, за 2008 рік - 1,152 та за 2009 рік - 1,059 та за 2010 рік – 1,0.
Таким чином, зазначені Відділом Держкомзему України в м. Феодосії в довідці №1550/0402 від 11.10.2010 вихідні дані для обчислення розміру нормативної грошової оцінки відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Причому способом захисту цивільних прав та інтересів, може бути, у тому числі, зміна правовідношення.
В пункті 3.4.7 Рекомендацій «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» від 02.02.2010 №04-06/15, Президія Вищого господарського суду України зазначила, що судам слід враховувати, що при розгляді спору про внесення змін до договору, зацікавлена сторона або прокурор в її інтересах повинен ставити перед судом питання про внесення змін до договору, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору. Оскільки відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, зобов'язання в судовому порядку другої сторони за договором внести до нього зміни суперечить законодавству.
З урахуванням цього суд дійшов висновку про те, що прийняття Феодосійською міською радою рішень щодо затвердження ставок орендної плати за землю та нормативної грошової оціни земель м. Феодосії, які є обов’язковими для виконання, є підставами для перегляду розміру орендної плати, та дає підстави для висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо розміру нормативної грошової оцінки землі та розміру орендної плати.
Разом з тим, суд вважає вимогу позивача про зміну орендної плати з 01.01.2008 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України закріплено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
На підставі цього суд вважає, що пункт 1 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки має бути змінено: слова «зона «Ближні Комиші» оціночний район №96» починаючи з дня набрання законної сили даним судовим рішенням читати «економіко-планувальна зона №31».
З урахуванням цього, пункт 5 Договору має бути викладений у наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, починаючи з дня набрання законної сили даним судовим рішенням становить 2 382 394,85 гривень».
А пункт 9 Договору має бути викладений у наступній редакції: «Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем, починаючи з дня набрання законної сили даним судовим рішенням, у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 71 471,85 грн. (Сімдесят одна тисяча чотириста сімдесят одна гривня 85 коп.) за рік».
В той же час, суд не вбачає підстав для внесення змін до пункту 36 та доповнення пунктом 48 договору оренди землі, оскільки необхідність внесення змін до вказаних пунктів позивачем достатньо не мотивована.
Так, частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Суд зазначає, що інші підстави зміни або розірвання договору (крім істотного порушення) можуть встановлюватися законом або договором.
В своїй позовній заяві Феодосійська міська рада зазначає, що рішенням 46 сесії 4 скликання Феодосійської міськради від 27.01.2006 №2633 було рекомендовано застосувати типову форму договору, затверджену постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004.
Однак, суд звертає увагу на те, що вказаною постановою не передбачено обов’язку сторін привести раніше укладені договори у відповідність за вказаними положеннями. При цьому, згідно з приписами чинного законодавства України, зокрема, статті 179, 184 Господарського кодексу України, наявність затвердженого постановою КМУ типового договору оренди є підставою для укладення в подальшому договорів на основі типового, а не внесення змін до раніше укладених та чинних договорів.
Також, суд звертає увагу на те, що позивачем не обґрунтована необхідність внесення змін до договору оренди землі лише задля того, щоби відобразити в ньому приписи нормативних актів України, при тому, що вказані норми закріплені на законодавчому рівні та можливість регулювання ними відносин між сторонами не ставиться в залежність від наявності цих норм в договорах.
Так, зокрема, умови щодо порядку зміни договору передбачені статтею 188 Господарського кодексу України. Положення щодо можливості відчуження права оренди земельної ділянки закріплені в частині 5 статті 93 Земельного кодексу України.
В свою чергу, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 2 статті 14 Цивільного кодексу України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Крім того, суд не вбачає підстав для внесення вищевказаних змін до договору також і на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
Так, вказаною нормою передбачено, що передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
При цьому, частиною 4 цієї статті передбачено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Отже, стаття 652 Цивільного кодексу України формулює розгорнені правила, спрямовані на захист інтересів сторін договору у разі істотної зміни обставин. В цьому випадку законодавчо визнано, що зміст прав та обов'язків, які виникли у сторін на підставі договору, доцільно змінити з метою зберегти той баланс інтересів сторін, якого було досягнуто при укладенні договору і який виявився порушеним у зв’язку з істотною зміною обставин. Підставою зміни або розірвання договору може бути істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Частина 2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі недосягнення між сторонами договору згоди щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду за рішенням суду. Це можливе за наявності одночасно всіх умов, що встановлені пунктами 1 - 4 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України.
Однією з обов’язкових умов для внесення змін на підставі цієї статті є те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Проте, суд не вбачає, що невнесення змін до пункту 36 та не доповнення пунктом 48 договору оренди землі призведе до порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що він розраховував при укладенні договору. Крім того, суд не вбачає, що позивач, як заінтересована сторона, несе якийсь ризик зміни обставин. Іншого суду, всупереч приписам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суду доведено не було.
Отже, враховуючи те, що зміна договору на підставі судового рішення, згідно з частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України, допускається лише у виняткових випадках, а наявності таких випадків позивач суду не довів, підстави для внесення змін до пункту 36 та доповнення пунктом 48 договору оренди землі суд не вбачає.
З урахуванням цього, позов підлягає частковому задоволенню.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що із запропонованих позивачем п’яти змінених пунктів судом визнано обґрунтованими лише три, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 564,60 грн. судового збору.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Змінити умови укладеного між Феодосійською міською радою (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Земська, 4, ідентифікаційний код 34740709) та Товариствои з обмеженою відповідальністю «Феодосія Житлбуд» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44; ідентифікаційний код 34636968) договору оренди землі від 23.10.2007 (реєстраційний номер 040801900180 від 10.07.2008), виклавши пункти договору у наступній редакції:
Пункт 1 – слова «зона «Ближні Комиші» оціночний район №96» починаючи з дня набрання законної сили даним судовим рішенням читати «економіко-планувальна зона №31».
Пункт 5 – «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, починаючи з дня набрання законної сили даним судовим рішенням становить 2 382 394,85 гривень».
Пункт 9 – «Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем, починаючи з дня набрання законної сили даним судовим рішенням, у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 71 471,85 грн. (Сімдесят одна тисяча чотириста сімдесят одна гривня 85 коп.) за рік».
3. В задоволенні позову в частині внесення інших змін до договору відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосія Житлбуд» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44; ідентифікаційний код 34636968) на користь Феодосійської міської ради (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Земська, 4, ідентифікаційний код 34740709) 564,60 грн. судового збору.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 06.02.2012.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.