Справа №2-3889/2011

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2011 року                                                                                                                       м. Запоріжжя

Комунарський районний суд  м. Запоріжжя у складі:

Головуючого, судді                                                         Піх Ю.Р.

при секретарі                                                             Бабенко Г.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.04.2007р. між ним та відповідачем укладено договір позики, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського округу ОСОБА_4. Згідно умов договору ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 позику у розмірі 4 320 доларів США, що на момент укладання договору було еквівалентно 21 6000 грн., в строк до 17.04.2011р. Відповідач умови договору  позики порушив і борг своєчасно не повернув.  В добровільному порядку відповідач відмовляється  повернути гроші, тому позивач вимушений  звернутись до суду з даним позовом.

На день подачі позову Національний банк України встановив курс 7,97 грн. за 1 долар США, таким чином просить суд стягнути з відповідача на його користь: суму боргу за договором позики у розмірі  34 430,40 грн. та  3%  річних у розмірі 369, 42 грн. та судові витрати по справі.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав  та  просить їх  задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, заперечень не надав. За клопотанням представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням  ст. 224 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні  вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається  як  на  підставу  своїх  вимог або заперечень. Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до з ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено договором чи законом; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

 Статтею 207 ЦК України передбачено, що укладений між сторонами договір як різновид правочину вважається таким, що вчинений у письмовій формі, оскільки його зміст зафіксовано в розписці.

 Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

 Виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

 Судом встановлено, що між сторонами: 17.04.2007р. між сторонами укладено договір позики, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського округу ОСОБА_4 (а.с. 5). Згідно умов договору ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 позику у розмірі 4 320 доларів США, що на момент укладання договору було еквівалентно 21 6000 грн., в строк до 17.04.2011р. Відповідач умови договору  позики порушив і борг своєчасно не повернув.  В добровільному порядку відповідач відмовляється  повернути гроші, тому позивач вимушений  звернутись до суду з даним позовом.

На день подачі позову Національний банк України встановив курс 7,97 грн. за 1 долар США, таким чином просить суд стягнути з відповідача на його користь: суму боргу за договором позики у розмірі  34 430,40 грн. та  3%  річних у розмірі 369, 42 грн. та судові витрати по справі.

Оригінал договору, який знаходиться у позивача, оглянутий судом та копія цього договору позики  надана суду.

 Статтею 1049 ЦК України передбачено, що якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Проте, суму боргу у визначений у розписці строк відповідач не повернув.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів про повернення боргу.

Таким чином, суд  приходить до висновку, що між сторонами склались правовідносини, які регулюються ст. ст. 1046, 1047 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 Суд, виходячи із доведеності факту отримання ОСОБА_3 суми коштів у борг від ОСОБА_2, а також із того, що сума боргу не була повернута позичальником, приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог у частині стягнення 3% річних в сумі 369,42 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Іншого розрахунку названих сум відповідачем суду не надано та не спростовано розрахунок, наданий позивачем.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача  понесених ним  судових витрат пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 16, 22, 23, 1166 - 1168, 1187, 1199 ЦК України, ст. ст. 6, 8, 10, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 34 430,40 грн., та 3% річних –369,42 грн.  

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовій збір у розмірі 330  грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі   120 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії

Суддя                                                                                             Ю.Р. Піх