ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.12 Справа№ 5015/7351/11
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю ,,Шувар’’, м.Львів
до відповідача: фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 , м.Львів
про стягнення 46386,08 грн.
Суддя Т.Костів
при секретарі М.Зошій
Представники:
Від позивача: Рудницький О.І - представник
Від відповідача: не з"явився
Суть спору: позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю ,,Шувар’’, м.Львів до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м.Львів про стягнення 46386,08 грн.
Ухвалою суду від 13.12.2011 року порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 12.01.2012 року. Ухвалою суду від 12.01.2012р. розгляд справи відклдаено на 26.01.12р. з мотивів, викладених у ній.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, надав усні пояснення по суті спору. Ствердив, зокрема, що у п. 2 договору про розірвання договору від 31 травня 2010 року відповідач визнавала та погоджувалася, що її заборгованість перед позивачем становить 43059,87 грн. В п.3.2. договору про розірвання договору від 31 травня 2010 року передбачено, що відповідач зобов'язується до 31 грудня 2010 року повністю сплатити заборгованість у розмірі 43 059,87грн. по орендній платі. Станом на 02 грудня 2011 року відповідач лише частково виконав взяті на себе зобов"язання і його заборгованість становить 40000,00грн., чим порушив пункти 2-3 договору про розірвання договору Т23-314 від 01 січня 2010 року в частині порядку виконання зобов'язань. Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3100,00грн. пені, 2060,00грн. індексу інфляції та 1226,08грн. 3% річних. Просив позов задоволити.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не подав, а направлена йому кореспонденція повернута органом зв”язку з поміткою „за закінченням терміну зберігання". За таких обставин, відповідач вважається повідомленим належним чином про час і місце проведення судового засідання.
В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені у ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.
Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу при відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.
Вивчиши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне: 31 травня 2010 року між ТзОВ «Шувар»(позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір про розірвання договору Т23-314 від 01 січня 2010 року. Договором про розірвання договору від 31.05.2010 р. встановлено порядок виконання зобов'язань, що випливали з договору оренди нежитлового приміщення №Т23-314 від 01 січня 2010 року, зокрема, сторонами було погоджено порядок сплати заборгованості відповідачем у розмірі 43 059,87грн. по орендній платі, яка існувала на той час і залишалась непогашеною. Зокрема, п. 3.2. вказаного договору від 31 травня 2010 р. було встановлено наступний графік платежів: до 31.08.10р. - 3059,87грн.; до 31.09.10р. - 10000,00грн.; до 31.10.10р. - 10000,00грн.; до 30.11.10р. - 10000,00грн. і до 31.12.10р. - 10000,00грн.
З розміру вказаної суми відповідачем було здійснено лише перший платіж за графіком погашення заборгованості, тобто було сплачено лише 3059,87грн. Таким чином, залишалася непогашеною заборгованість по орендній платі на суму 40000,00грн.
Претензію позивача від 22 листопада 2011 року відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача, згідно п.4 договору, 3100,00грн. пені та, згідно ст.625 ЦК України, 2060,00грн. індексу інфляції та 1226,08грн. 3% річних.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.
У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позов підтверджений поданими документами, відповідачем не спростований і підлягає до задоволення.
Спір виник та розглядається з вини відповідача, а тому судові витрати слід покласти на нього, згідно норм ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1.Позов задоволити повністю.
2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь ТзОВ "Шувар" (м.Львів, вул.Чукаріна, 6, код ЄДРПОУ 20777340) 40000,00 грн. основного боргу, 3100,00грн. пені, 2060,00грн. індексу інфляції, 1226,08грн. 3% річних та 1411,50грн. судового збору.
3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Суддя Т. Костів
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 30.01.2012 року.