Судове рішення #20838522

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  11-а-1148/2011           

                                                                         Головуючий по 1-й інстанції Рябішин                                                        

Суддя-доповідач:  Давиденко Е. В.          


У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

    

10 січня 2012 року                                                                                           м.Полтава

 10 січня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого  Давиденка Е.В.

суддів Костенка В.Г., Герасименко В.М.

за участю прокурора  Деряги Л.М.

засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава  кримінальну справу  за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 17.10.2011 року, –

У С Т А Н О В И Л А :

Цією постановою щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сімферополь АРК,  громадянина України, з середньою освітою, який одружений, не працює, мешканець АДРЕСА_1, засуджений:

- 11.03.2010 року вироком Сімферопольського районного суду АРК за  ч.2 ст.286 КК України до 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки, –

відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення засудженого від покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від  08.07.2011 року №3680-VI.  

Засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про звільнення його від відбування покарання на підставі п. «є» ст.1  Закону України  «Про амністію в 2011 році», у зв'язку необхідністю утримувати батьків, які на день набрання чинності цим Законом досягли 70-річного віку. ОСОБА_2 стверджував, що в батьків немає інших працездатних дітей.

Полтавський районний суд відмовив в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2 про звільнення його від відбування покарання за амністією. Суд обґрунтував таке рішення тим, що батьки ОСОБА_2 мають інших працездатних дітей окрім засудженого.

Не погодившись з таким рішенням суду, засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій вказував, що батьки знаходилися на його утриманні. Хоча його батьки і мають крім нього інших дітей, проте ці діти непрацездатні у зв'язку з тяжкими хворобами. А тому інші діти не можуть утримувати батьків. З огляду на наведене, ОСОБА_2 просив постанову суду першої інстанції скасувати та звільнити його від відбування покарання на підставі п. «є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році».

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2, який підтримав подану апеляцію та вказував, що дійсно працездатних дітей, які б утримували батьків, яким більше 70 років не має, інші діти, тобто його брат та сестра хворіють на тяжкі хвороби, а тому вважає, що він підпадає під дію ЗУ «Про амністію у 2011 році», думку прокурора, який вважав постанову суду законною та обґрунтованою,  дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.367 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень, при розгляді справи є однобічність та неповнота судового слідства.

Саме однобічність та неповноту допустив суд при розгляді справи за заявою ОСОБА_2

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду про необхідність застосування до нього положень ЗУ «Про амністію у 2011 році», посилаючись на те, що його батьки на момент прийняття амністії досягли 70 річного віку, проте працездатних дітей, які б могли їх утримувати не має.

Суд першої інстанції  відмовив у задоволенні даної заяви посилаючись на те, що відповідно до матеріалів особової справи ОСОБА_2 має батьків, які на момент прийняття амністії досягли 70 річного віку, проте крім засудженого, його батьки мають інших працездатних дітей.

Однак, суд дійшов поспішного висновку, оскільки як вбачається з матеріалів справи дійсно у батьків, крім ОСОБА_2 хоча є і інші діти, але дочка ОСОБА_3 є інвалідом другої групи безстроково(а.с.11-12) та син ОСОБА_4.(а.с.14).

Як вбачається з постанови, суд не зазначив, яких працездатних дітей він мав на увазі.

Встановленою, що ОСОБА_4 є пенсіонером, а за свідченнями засудженого ОСОБА_2 ще й страждає на психічні розлади.

При цьому суд такі доводи засудженого належним чином не перевірив, у зв’язку з чим допустив неповноту, яка вплинула на висновки суду.

За таких обставин, апеляція ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст..ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляцією засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 17.10.2011 року стосовно ОСОБА_2 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.


Головуючий:   Е. В. Давиденко


        

         Судді:


































                                                                                                                        

          Копія

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація