донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.01.2012 р.           справа №7/324

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівДонця О.Є.

Ломовцевої Н.В., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. –за довіреністю № 267-12 “Д” від 28.12.11

від відповідача:ОСОБА_2. –за довіреністю №юр/5969 від 30.12.11 р

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційну скаргуОбласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк

на рішення господарського судуДонецької області

від14.12.2011 р.

по справі№ 7/324 (суддя Сгара Е.В.)

за позовомПублічного акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка

до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк

простягнення заборгованості за активну електроенергію –353 587,46 грн., 3 % річних –88416,74 грн., інфляційних –271798,66 грн., пені –81 773, 65 коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Донецькобленерго”, м.Горлівка, звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк, про стягнення заборгованості за активну електроенергію –353 587,46 грн., 3 % річних –88416,74 грн., інфляційних –271798,66 грн., пені –81 773, 65 коп.  

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2011 р. по справі № 7/324 (суддя Сгара Е.В.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка, до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк, задоволені частково, а саме –стягнуто з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” борг за активну електроенергію в сумі 353 587,46 грн., 3% річних в сумі 88 146,74 грн., інфляційні в сумі 271673,97 грн., пеню в сумі 65 418, 92 грн.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2011 р. по справі № 7/324 не погодився та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2011 р. по справі 7/324 скасувати  та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає те, що господарським судом Донецької області неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи, визнані встановленими обставини, які насправді є недоведеними, висновки, які викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права.

23 січня 2012 року від представника позивача до Донецького апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2011 р. законним та обґрунтованим, у зв’язку із чим просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а зазначене рішення суду без змін.

Представник позивача у судовому засіданні 30.01.12 р. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.01.12 р. підтримав вимоги скарги та наполягав на скасуванні рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2011 р. по справі № 7/332 та прийнятті нового рішення, яким просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторонами в судовому засіданні 30.01.2012 року було надано клопотання, в якому просили суд не здійснювати технічну фіксацію процесу.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2002р. Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго" (далі-Постачальник електричної енергії) та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго»(далі-Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 2073 (далі-Договір), за умовами якого Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно із п.п. 2.2.2 - 2.2.4 Договору, Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків №5 „Порядок розрахунків за електроенергію", та №6 «Графік зняття показів  засобів обліку електричної енергії», а також оплачувати послуги з компенсації перетікання реактивної енергії згідно з Додатком №10 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії».

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2 та 2.2.3 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію" Споживач сплачує Постачальнику електроенергії пеню у розмірі 1 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно із п.9.5 Договору, його укладено на строк до 31 грудня поточного року. Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст.525 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов’язання за договором у лютому 2011р. виконав належним чином, а саме –поставив відповідачу активну електричну енергію та виставив відповідні рахунки на оплату.

Відповідач зобов’язання за договором щодо своєчасної оплати спожитої ним електричної енергії своєчасно не виконав,  у зв’язку з чим позивач звернувся до суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що  у відповідача перед позивачем виник борг за активну електроенергію в сумі 353 857, 46 грн, який підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

 З матеріалів справи вбачається, що рішеннями господарського суду Донецької області №26/204 від 29.11.2007р., №10/206 від 11.11.2008р., №7/68 від 14.05.2009р., №20/169 від 25.08.2010р., №7/78 від 20.05.2011р., за неналежне виконання умов договору про постачання електричної енергії №2073 від 25.12.2002 р. було стягнуто з ОКП „Донецьктеплокомуненерго” на користь ВАТ „Донецькобленерго”, правонаступником якого є позивач –ПАТ „Донецькобленерго” кошти за неналежне виконання договірних зобов’язань (несвоєчасну та не в повному обсязі оплату вартості електроенергії).

Вищезазначені рішення набрали чинності.

Позивачем було заявлено вимогу про стягнення сум 3% річних, інфляційних та пені, нарахованих за рішеннями господарського суду Донецької області.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факти, встановлені вищезазначеними рішеннями господарського суду, мають преюдиціальне значення при вирішенні справи № 7/324.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів оплати сум, стягнутих судом за вказаними рішеннями.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити З % річних від простроченої суми.

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.218 Господарського процесуального кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що цим вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання»встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.1 Договору сторони встановили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2 та 2.2.3 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію" Споживач сплачує Постачальнику електроенергії пеню у розмірі 1 % за кожний день  прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає вірними та обґрунтованими висновки господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 88416 грн. 74 коп., інфляційних у розмірі 271673, 97 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заявляв клопотання стосовно зменшення суми пені на 50 %, обґрунтовуючи його тим, що має скрутне фінансове становище та підтверджуючи цей факт балансом станом на 30.09.2011р., звітом про фінансові результати за 9 місяців 2011р., витягом про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, довідкою №1111 від 14.11.2011р., №1110 від 14.11.2011р.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно із ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що, з урахуванням заявленого клопотання відповідача, враховуючи  той   факт,   що   відповідач  є  комунальним підприємством, та згідно із наявними у справі документами, є збитковим, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, господарським судом Донецької області правомірно та обґрунтовано  зменшено суму пені на 20% та присуджено до стягнення пеню в розмірі  65418,92 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, яке прийнято за результатами повного, всебічного та об»єктивного розгляду всіх матеріалів справи в їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2011 р. у справі № 7/324 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк, залишається без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються  на заявника –Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк.

Керуючись ст. ст. 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2011 р. у справі № 7/324 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2011 р. у справі № 7/324 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                  О.Є.Донець

Суддя                                                                       Н.В.Ломовцева

Суддя                                                                       О.А.Скакун

6о суду Донецької області від 1відносно того, що анції наголошує на наступне.

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

1. Відповідачу;

1. У справу,

1. ДАГС,

1. ГСДО