Справа № 2-211/11

                                                                                                                         РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 березня 2011 року                                                                                                               м.Запоріжжя   

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., при секретарі Польській В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»до ОСОБА_1, ТОВ «Макфорд»,  ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко»про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічними позовами ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», ТОВ „Макфорд”, ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко»про визнання недійсним кредитного договору, визнання припиненим договору поруки і за зустрічним позовом ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко»до публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», ТОВ „Макфорд”, ОСОБА_1 про визнання частково недійсним і припиненим договору поруки, -

                                        В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк»(далі ПАТ „ПУМБ”)  звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1, третьої особи –ТОВ „Макфорд”  про стягнення заборгованості за кредитним договором №7.4-56, укладеним 23.11.2007р. між ПАТ «ПУМБ»і ТОВ «Макфорд»у розмірі 13 008 781,24 грн.  ПАТ «ПУМБ»в позовній заяві вказало, що 23.11.2007р. між ПАТ «ПУМБ» і ТОВ «Макфорд»було укладено кредитний договір №7.4-56 і додаткові угоди до нього №1 від 14.03.2008р. та №2 від 22.05.2009р. про надання мультивалютного кредиту в сумі еквівалентній 14 207 364,57грн. ТОВ „Макфорд” в свою чергу зобов”язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит, повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та у строк не пізніше  22.06.2009р. У забезпечення повернення кредитних коштів за кредитним договором, 23.11.2007р. між ПАТ «ПУМБ»і ОСОБА_1 укладено договір поруки №7.4-56/П-2 та додаткові угоди до нього №1 від 14.03.2008р. і №2 від 22.05.2009р., відповідно до якого ОСОБА_1 поручився перед ПАТ «ПУМБ»за виконання зобов’язань ТОВ «Макфорд», що випливають з кредитного договору №7.4.-56 від 23.11.2007р. ТОВ «Макфорд»не виконано вимоги п. 6.1. Кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, що призвело до виникнення простроченої заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 1391589,99 доларів США. Згідно з п.7.2.2. Кредитного договору відсотки за користування кредитом нараховуються банком у розмірі 11,3%  річних. У зв’язку з невиконанням ТОВ «Макфорд»обов’язку, передбаченого п. 10.3.6.8. Кредитного договору, банк нараховував відсотки за користування кредитом починаючи з 01.05.2009р. в розмірі 12,3% річних. Всього ТОВ «Макфорд»має прострочену заборгованість по сплаті процентів за кредитним договором у розмірі 80 502,79 доларів США. Згідно з пунктами 9.2. і 12.1. Кредитного договору ПАТ «ПУМБ»нарахував пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань ТОВ «Макфорд»в розмірі  151 974,90 доларів США. Загальна заборгованість ТОВ «Макфорд»перед ПАТ «ПУМБ»по Кредитному договору складає 1 472 092,67 доларів США, що за офіційним курсом НБУ є еквівалентом 11791462,29грн., та 1217318,95грн., що загалом дорівнює 13008781,24грн., з яких сума не сплаченого кредиту складає 1391589,88доларів США, що за офіційним курсом НБУ є еквівалентом 11146634,94грн., відсотки за користування кредитом 80502,79 доларів США, що за офіційним курсом НБУ є еквівалентом 644827,35грн. і пеня 151974,90доларів США, що за офіційним курсом НБУ є 1217318,95грн.  Відповідно до умов п.1.2  ст.1 та ст. 2 договору поруки  відповідач ОСОБА_1 зобов”язався відповідати перед позивачем за виконання ТОВ „Макфорд” зобов”язань, що випливають з кредитного договору. У зв”язку з чим, позивач просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 як поручителя 13 008 781,24грн. заборгованості ТОВ «Макфорд»за кредитним договором, а  також стягнути судові витрати, а саме: судовий збір (держмито) у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 грн.   

В ході судового розгляду, позивачем збільшений розмір  позовних вимог до 13 012 362,99грн., з яких сума не сплаченого кредиту складає 11 146 634,94грн., відсотки за користування кредитом 644 827,35грн.,   пеня –1 220 900,70 грн.          

Ухвалою суду від 15.04.2010 р. залучено до участі у справі в якості співвідповідачів ТОВ «Макфорд»,  ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко».   

          Ухвалою суду від 26.04.2009р. зустрічні позовні заяви ОСОБА_1 до ПАТ „ПУМБ”, ТОВ «Макфорд”, ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко» про визнання недійсним кредитного договору та визнання припиненим договору поруки прийняті до спільного розгляду з первісним позовом.

          Ухвалою суду від 26.04.2009р. зустрічний позов ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко»до ПАТ „ПУМБ”, ТОВ «Макфорд”, ОСОБА_1 про визнання частково недійсним і припиненим договору поруки прийнятий  до спільного розгляду з первісним позовом.

У судовому засіданні представник позивача за дорученням –ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задовольнити у повному обсязі, на підставах зазначених у позові. Проти зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 заперечував з тих підстав, що банк мав достатні юридичні підстави та законне право укладати кредитний договір  в іноземній валюті, а також право вимагати виконання позичальником кредитного договору в іноземній валюті, а позичальник зобов”язаний виконувати зобов”язання належним чином відповідно до умов кредитного договору. Щодо позовних вимог ОСОБА_1  про визнання припиненим договору поруки, вважає їх не підлягаючими задоволенню, оскільки ОСОБА_1 як поручитель повинен нести відповідальність за кредитним договором, про обізнаність ОСОБА_1 щодо збільшення ліміту кредитування ТОВ „Макфорд” до 15 млн.грн.  свідчить протокол загальних зборів учасників ТОВ „Макфорд”від 17.01.2008 р., на яких був присутній ОСОБА_1 і було прийняте рішення про укладення з банком додаткової угоди до діючого кредитного договору про збільшення кредитної лінії до 15 млн.грн.  Зустрічний позов ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко» про визнання частково недійсним і припиненим договору поруки просить залишити без задоволення, пояснивши, що з метою забезпечення виконання зобов”язань ТОВ „Макфорд” перед банком за кредитним договором  між банком та ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко» був укладений договір поруки, факт схвалення укладеного договору поруки та зазначених в договорі поруки умов підтверджується двома укладеними додатковими угодами до договору поруки, які попередньо були схвалені протоколом зборів учасників ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко».  

Представник відповідача ОСОБА_1 за дорученням –ОСОБА_3  проти первісного позову заперечує, пояснивши, що кредитний договір №7.4-56, укладений між ПАТ «ПУМБ»і ТОВ «Макфорд»23.11.2007р. суперечить нормам діючого законодавства, тому що ПАТ «ПУМБ»не мав права видавати кредит в доларах США. Своєї згоди на укладення додаткових угод 14.03.2008р. і 22.05.2009р. відповідно до яких розмір кредиту було збільшено з 12000000,00грн. до  15000 000,00грн,  ОСОБА_1 як поручитель не давав. Просить суд договір поруки №7.4-56/П-2, укладений між ОСОБА_1 і ПАТ «ПУМБ»23.11.2007р. визнати припиненим з 14.03.2008р., тому що змінені зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшено обсяг його відповідальності, та задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1  

          Представник відповідача  ТОВ «Макфорд»в судове засідання не з”явився, в письмовій заяві просить суд розглянути справу у відсутність представника  ТОВ «Макфорд».

          Представник відповідача ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко»за дорученням –ОСОБА_4 в судовому засіданні просить зустрічний позов задовольнити, пояснивши, що директор ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко»ОСОБА_5 при укладенні договору поруки №7.4-56/П-1 від 23.11.2007р. між ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко»і ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк»правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», а також при укладенні додаткових угод №1 від 14.03.2008р. і №2 від 22.05.2009р. до даного договору перевищив свої повноваження в частині укладення даних угод строком понад 01.08.2009р., що встановлено рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2010р. по справі  за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко»про визнання незаконним і скасування рішення зборів про оголошення догани. Дане  рішення набрало законної сили 06.04.2010р. і воно є обов’язковим щодо фактів, встановлених в ньому. На підставі наведеного ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко»просить суд визнати  недійсними договір поруки №7.4-56/П-1, укладений між Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк»і Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіВа Центр, ЛТД Ко»23.11.2007р. і додаткові угоди до нього №1 від 14.03.2008р. і №2 від 22.05.2009р. в частині їх укладення строком понад 01.08.2009р. і визнати припиненим з 02.08.2009р. договір поруки №7.4-56/П-1, укладений між Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк»і Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіВа Центр, ЛТД Ко»23.11.2007р.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.   

Судом встановлено, що 23.11.2007р. між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», і ТОВ «Макфорд»був укладений кредитний договір №7.4-56. Відповідно до п.1.1 Кредитного договору  ПАТ «ПУМБ»зобов’язалося надати ТОВ «Макфорд» мультивалютний кредит у розмірі, еквівалентному 12 000 000грн., а ТОВ «Макфорд зобов’язалося прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором. Відповідно до пунктів 7.1. і 7.2. Кредитного договору за користування кредитом ТОВ «Макфорд»зобов’язано сплатити ПАТ «ПУМБ»проценти в розмірі 14,5% річних у гривні і 11,3%  в доларах США. Відповідно до пп. 10.3.6.8. Кредитного договору починаючи з 01.12.2007р. та до закінчення дії цього договору ТОВ «Макфорд»зобов’язалося забезпечувати надходження не менше ніж 80% від  загального обсягу надходжень на рахунки на свої поточні  рахунки, відкриті в ПАТ «ПУМБ». Відповідальність за невиконання цього обов’язку покладена на ТОВ «Макфорд»пп. 7.2.4. Кредитного договору, згідно якого, в разі порушення ТОВ «Макфорд»пп. 10.3.6.8. Кредитного договору  розмір процентної ставки за користування кредитом збільшується на 1%. Відповідно до п.6.1. Кредитного договору ТОВ «Макфорд»зобов’язалося повернути кредит в повному обсязі не пізніше 22.05.2009р.Додатковою угодою до Кредитного договору №1 від 14.03.2008р. розмір кредиту було збільшено до суми, еквівалентній 15000000грн. Додатковою угодою до Кредитного договору №2 від 22.05.2009р. розмір кредиту було змінено на суму, еквівалентну 14207364,57грн. і збільшено строк повернення кредиту до 22.06.2009р. ТОВ «Макфорд»в строк до 22.06.2009р. в порушення п.6.1. Кредитного договору кредит не повернуто.

У забезпечення повернення кредитних коштів за кредитним договором, 23.11.2007р. між ПАТ «ПУМБ»і ОСОБА_1 укладено договір поруки №7.4-56/П-2. Відповідно до договору поруки №7.4-56/П-2 від 23.11.2007р. ОСОБА_1 поручився перед ПАТ «ПУМБ»за виконання ТОВ «Макфорд»зобов’язань за Кредитним договором в розмірі не більшому ніж 12 000 000грн. Відповідно до пунктів 3.1. і 3.2. договору поруки №7.4-56/П-2 від 23.11.2007р. у разі порушення ТОВ «Макфорд»умов Кредитного договору ПАТ «ПУМБ»направляє ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов’язання, яку ОСОБА_1 повинен виконати не пізніше трьох днів з моменту отримання. 10.11.2009р. ОСОБА_1 отримав від ПАТ «ПУМБ»вимогу про виконання порушеного зобов’язання, забезпеченого порукою.

Згідно з додатковими угодами №1 від 14.03.2008р. і №2 від 22.05.2009р. до договору поруки №7.4-56/П-2  від 23.11.2007р., змінений розмір відповідальності ОСОБА_1 з суми не більшої ніж 12 000 000грн., до суми не більшої ніж 15 000 000грн. і до 14 207 364,57грн. відповідно, крім того додатковою угодою №2 від 22.05.2009р. збільшено строк повернення кредиту на один місяць (з 22.05.2009р. на  22.06.2009р.)

Відповідно до висновку експерта № 118/хл від 17.12.2010 р. додаткові угоди №1 від 14.03.2008р. і №2 від 22.05.2009р. до договору поруки №7.4-56/П-2  від 23.11.2007р. підписані не ОСОБА_1

Відповідно до ст. 66 ЦПК України висновок експерта є одним з видів доказів в цивільному процесі.

Таким чином в справі відсутні докази надання згоди ОСОБА_1 як поручителем на зміну Кредитного договору додатковими угодами №1 від 14.03.2008р. і №2 від 22.05.2009р., якими збільшено розмір відповідальності ОСОБА_1 з 12000000грн. на 15000000грн. і 14207364,57 грн. відповідно, і збільшений строк повернення кредиту на один місяць.

          Відповідно до ст. 559 ЦК України  порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

На підставі наведеного зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання припиненим з 14.03.2008р. договору поруки №7.4-56/П-2, укладеного між ПАТ «ПУМБ»і ОСОБА_1 23.11.2007р. підлягає задоволенню в зв’язку зі зміною без згоди поручителя  14.03.2008р. умов кредитного договору, внаслідок чого було збільшено обсяг відповідальності поручителя.

У забезпечення повернення кредитних коштів за кредитним договором, 23.11.2007р. між ПАТ «ПУМБ»і ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко»укладено договір поруки №7.4-56/П-1. Відповідно до договору поруки №7.4-56/П-1 від 23.11.2007р. ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко»поручилося перед ПАТ «ПУМБ»за виконання ТОВ «Макфорд»зобов’язань за Кредитним договором в розмірі не більшому ніж 12000000грн.

          Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко»до публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», ТОВ „Макфорд”, ОСОБА_1 про визнання частково недійсним і припиненим договору поруки, суд вважає, що на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України провадження за цим зустрічним позовом підлягає закриттю, оскільки дані вимоги між двома юридичними особами підлягають розгляду господарським судом  в порядку та за правилами господарського процесуального судочинства.

          Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», ТОВ „Макфорд”, ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко»про визнання недійсним кредитного договору, суд вважає їх не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця –гривня; іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.   

За ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.           

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.           

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти –це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.           

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47 «Про банки і банківську діяльність»- на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, зокрема розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик..           

Згідно з п.п. 1, 2 і 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом (п.1); генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (п.2); індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема операції надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (п.п."в" п.4). Проте, на сьогодні чинним законодавством зазначені межі не встановлені.   

Відповідно до п. 8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007року № 200, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року за № 656/13923 –фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.         

Також відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року №1429/10028   - використання іноземної  валюти  як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або  отримувачем за  валютною операцією є уповноважений банк (ця  норма стосується лише  тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).         

З вказаного вбачається, що уповноважені особи на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями вправі здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Тобто чинним законодавством передбачено право комерційних банків здійснювати валютні операції, у тому числі видавати кредити в іноземній валюті фізичним особам.           

За таких обставин, видача Банком кредитів в іноземній валюті, здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки на момент видачі кредиту в іноземній валюті Банк мав: банківську ліцензію № 8 від 02.10.2006 р. , видану Національним банком України на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; дозвіл Національного банку України № 8-1 від 02.10.2006 року на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 частини другої та частини четвертої ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з додатком до цього дозволу; додаток до дозволу Національного банку України № 8-1  від  02.10.2006 року, з правом залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.   

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.     

Ч. 2 ст. 524 ЦК України, передбачено, що сторони в договорі мають право визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.   

Таким чином, укладаючи Кредитний договір в іноземній валюті, ПАТ «ПУМБ» і ТОВ «Макфорд»приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь –яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.     

Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на Позичальнику й не може бути підставою для визнання кредитного договору в іноземній валюті недійсним.   

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Принцип свободи договору передбачає, як це закріплено у ст. 627 ЦК України, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі у контрагентів та визначенні умов договору тощо.   

ОСОБА_1, заявляючи позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним, вважає, що він укладений з порушенням вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України та його зміст суперечить Конституції України, Цивільному Кодексу України, Господарському кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 35 Закону України «Про Національний банк України».         

Виходячи з положень ст. 215 ЦК України та згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного  Суду України в п. 7 постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 6 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.     

Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.   

Отже, підставою недійсності правочину за ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є суперечність саме змісту правочину нормам ЦК України, іншим актам цивільного  законодавства, а також моральним засадам суспільства з огляду на те, що змістом правочину є відповідні його виду умови.   

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання недійсним Кредитного договору є необґрунтованим, безпідставним, та не підлягає задоволенню.   

          У  зв’язку з визнанням припиненим з 14.03.2008р. договору поруки №7.4-56/П-2, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк»і ОСОБА_1 23.11.2007р.  позовні вимоги ПАТ «ПУМБ»про стягнення боргу з ОСОБА_1 на підставі даного договору не підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 3, 192, 203, 215, 216, 241, 524, 533, 559, 627, 1046, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.10, 11, 61, 66, 209, 212, 214-215 ЦПК  України, суд, -   

В И  Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишити без задоволення.   

Зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Макфорд», товариства з обмеженою відповідальністю «ВіВа Центр, ЛТД Ко»про визнання недійсним кредитного договору №7.4-56, укладеного 23.11.2007р між публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк»і товариством з обмеженою відповідальністю «Макфорд», - залишити без задоволення.

          Зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Макфорд», товариства з обмеженою відповідальністю «ВіВа Центр, ЛТД Ко»про визнання припиненим з 14.03.2008р. договору поруки №7.4-56/П-2, укладеного між публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк»і ОСОБА_1 23.11.2007р.,  - задовольнити.

          Визнати припиненим з 14.03.2008р. договір поруки №7.4-56/П-2, укладений 23.11.2007 р. між публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк»і ОСОБА_1.

          Провадження за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВіВа Центр, ЛТД Ко»до публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Макфорд», ОСОБА_1 про визнання недійсними договору поруки №7.4-56/П-1, укладеного між публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк»і товариством з обмеженою відповідальністю «ВіВа Центр, ЛТД Ко»23.11.2007р. і додаткових угод до нього №1 від 14.03.2008р. і №2 від 22.05.2009р. в частині їх укладення строком понад 01.08.2009р. і про визнання припиненим даного договору з 02.08.2009р.,  - закрити.

          Стягнути з публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 45 (сорок п”ять) гривень 50 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.   

      Суддя                                                                                            Рибалко Н.І.