Дата документу 04.11.2011 Справа № 1-383/11

   В И Р О К

Іменем України

4 листопада 2011 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

           головуючого - судді                                           Савченка А.Г.

           при секретарях                                                    Дудка А.С., Загорулько О.С.                                                   

          за участю прокурора                                              Вірабяна Е.В.

          захисників                                                        ОСОБА_1, ОСОБА_2,

                                                                            ОСОБА_3

          потерпілого                                                         ОСОБА_4

підсудного                                                         ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню

                ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Отряси Сосновського району Тамбовської області РФ, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, має на утриманні малолітню дитину, ніде не працює,  в силу статті 89 КК України не  судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и в :

11 січня 2011 року, приблизно о 01 год., підсудний ОСОБА_5, перебуваючи на АДРЕСА_2, на грунті особистих неприязнених стосунків, які раптово виникли, під час бійки, умисно, з метою заподіяння смерті і бажаючи її настання, розкладним ножем, який носив із собою, наніс удар в область передньої поверхні грудної клітини зліва потерпілому ОСОБА_4, заподіявши йому при цьому згідно висновку судово-медичного експерта № 253 від 24 лютого 2011 року тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани м’яких тканин грудної клітини зліва, яка проникає в грудну порожнину з ушкодженням правого шлуночка серця, з розвитком гемоперикарду, лівобічного гемопневмотораксу, посттравматичного фібринозного перикардиту; геморагічного шоку четвертого ступеню, які кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя, після чого намагався втекти. Коли ж потерпілий, утримуючи його, схопив за одяг та повалив на землю, він, тим же ножем, наніс йому удари в область правого стегна та лівої сідниці, спричинивши при цьому колото-різані рани м’яких тканин в цих місцях, які згідно вищеназваного висновку експерта кваліфікуються як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Після отримання названих тілесних ушкоджень потерпілий знепритомнів. Вважаючи доведеним свій злочинний намір до кінця, підсудний з місця скоєння злочину втік. Однак, смерть потерпілого не наступила по незалежних від волі підсудного обставин, оскільки той каретою швидкої медичної допомоги, яку викликали очевидці злочину, був доставлений в лікарню, де йому була надана своєчасна, кваліфікована медична допомога, яка й запобігла настанню бажаного для підсудного злочинного результату.    

          Допитаний в ході судового розгляду справи підсудний ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, а заявлений по справі цивільний позов  визнав частково і показав, що в той вечір він разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_6, у якої був день народження, та їх знайомими відпочивали в більярдному клубі «Пітон». Там у нього виникла сварка з потерпілим, яка переросла в бійку, із-за того, що той брутально чіплявся до його співмешканки та її подруг. По цій причині охорона клубу змусила їх покинути приміщення і вийти на вулицю. Там потерпілий, який був із своїми друзями, продовжив приставати до нього. Щоб припинити це, він дістав із кишені розкладний ніж і розкривши його, продемонстрував потерпілому, думаючи, що цим зупинить протиправні дії останнього. Однак, той не зупинився і продовжував наступати на нього аж доки вони не впали на землю, де між ними продовжилась бійка, в процесі якої потерпілий наносив йому удари. Захищаючись від нього та бачачи, що на допомогу потерпілому спішать його друзі, тримаючи в руках знаряддя для нанесення ударів, він ножем, який продовжував тримати в руках, наніс потерпілому удари по ногах, після чого вирвався від нього і втік. З місця скоєння злочину він прийшов до свого знайомого ОСОБА_7, де переодягнувся, залишивши у нього свій одяг зі слідами крові. По дорозі до останнього, викинув в туалет ніж, яким заподіював тілесні ушкодження потерпілому. Заперечив факт нанесення удару ножем в грудну клітину потерпілого. Зазначив, що умислу на вбивство останнього не мав, а тяжкі тілесні ушкодження потерпілому заподіяв в стані сильного душевного хвилювання, викликаного протиправними діями ОСОБА_4 щодо нього, в чому і визнає себе винним. В зв’язку з цим частково, а саме в сумі 5000 грн., визнає і заявлений по справі потерпілим цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди.

          Таку позицію підсудного суд розцінює як спосіб захисту від пред’явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене, оскільки його показання в частині обставин та мотивів нанесення тілесних ушкоджень потерпілому є неспроможними та спростовуються сукупністю зібраних та досліджених в суді доказів по справі.

          Допитаний по справі потерпілий ОСОБА_4 показав, що 10 січня 2011 року він разом із своїми знайомими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відпочивав в більярдному клубі «Пітон». Під час відпочинку у нього із підсудним ОСОБА_5  виникла сварка, яка переросла в бійку, із-за того, що він присів біля співмешканки останнього, що тому не сподобалось. По цій причині охорона клубу змусила їх залишити приміщення та  вийти на вулицю. Слідом за ним та його друзями на вулицю вийшли і підсудний зі свідком ОСОБА_10 Там у них продовжилась сварка, в процесі якої на нього з метою нанести удар замахнувся ОСОБА_10 Він ухилився від цього удару і в цей час почув крик свого друга ОСОБА_8: «Обережно, ніж!»- та відчув удар ножем в грудну клітину прямо в серце, який наніс ОСОБА_5 Нанісши удар ножем, ОСОБА_5 і свідок ОСОБА_10 почали втікати. Він погнався за ними і наздогнавши ОСОБА_5, повалив його на землю, впавши при цьому і сам. Після цього підсудний і ті, хто був з ним, почали його бити лежачого аж доти, доки він не знепритомнів. В цей час йому були нанесені і інші удари ножем підсудним. До пам’яті прийшов в лікарні, куди був доставлений. Заперечив факт провокування сварки з підсудним та приставання до його співмешканки. Зазначив, що злочинними діями підсудного йому було завдано матеріальної шкоди, яка полягає в понесенні ним витрат на лікування в зв’язку з заподіянням йому тілесних ушкоджень підсудним, а також моральна шкода, оскільки він зазнав фізичної болі, значних моральних переживань та душевних страждань, було завдано значної шкоди його здоров’ю. Просив задовольнити заявлені ним позовні вимоги.

          Аналогічні показання потерпілий дав при проведенні відтворення обстановки та обставин події злочину 23 лютого 2011 року з його участю, продемонструвавши за допомогою статиста, як саме йому було нанесено удар ножем ОСОБА_5 в область грудної клітини та були нанесені інші удари (т. 1 а. с. 114-117).

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 431 від 3 березня 2011 року свідчення  ОСОБА_4, дані ним під час відтворення обстановки та обставин події злочину не суперечать даним судово-медичної експертизи потерпілого в частині давності та механізму утворення у нього тілесних ушкоджень (т. 1 а. с. 171-174).

          Свідок ОСОБА_8, в суді, з приводу обставин та механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому дав аналогічні показання. При цьому він зазначив, що ініціатором конфлікту і бійки був саме підсудний ОСОБА_5 Наголосив, що перебуваючи на вулиці біля нічного клубу «Браво», куди їх змусили вийти працівники охорони після бійки в більярдному клубі «Пітон», він побачив у руці підсудного ОСОБА_5 ніж. Він відразу ж крикнув потерпілому: «ОСОБА_4, обережно, ніж!». Саме в цю мить підсудний наніс удар ножем в груди потерпілому. Побачивши це, він підбіг до багажника автомобіля та взяв звідти домкрат з метою захисту від дій підсудного.  

          Свої показання  свідок підтвердив при проведенні відтворення обстановки та обставин події злочину 23 лютого 2011 року з його участю, продемонструвавши за допомогою статиста, як саме потерпілому було нанесено удар ножем ОСОБА_5 в область грудної клітини та були нанесені інші удари (т. 1 а. с. 111-113).

          Його показання не суперечать даним судово-медичної експертизи потерпілого в частині давності та механізму утворення у нього тілесних ушкоджень (т. 1 а. с. 171-174).

          Аналогічно про обставини виникнення сварки в більярдному клубі «Пітон»та бійки, яка продовжувалась на вулиці навпроти нічного клубу «Браво», показав під час допиту в суді свідок ОСОБА_9, який наголосив на тому, що ініціаторами сварки та бійки були саме підсудний і його друзі і що саме вони нападали, а не захищались від чиїхось дій. Самого моменту нанесення удару ножем в груди потерпілому він не бачив.

          Свідок ОСОБА_10 в ході розгляду справи в суді показав, що він був очевидцем виникнення сварки між підсудним і потерпілим в більярдному клубі «Пітон», ініціатором якої виступив останній, який брутально повів себе по відношенню до співмешканки ОСОБА_5 та її подруг. Коли їх змусили залишити приміщення клубу і вийти на вулицю, то конфлікт між підсудним і потерпілим продовжився, але що саме відбувалось між ними, він не бачив, так як в цей час намагався прогнати друзів потерпілого, які вели себе агресивно, погрожуючи металевими предметами, які взяли з багажника автомобіля і тримали в руках. Доки він займався цим, між потерпілим і підсудним  відбувалась бійка і вони лежали на землі. Коли він до них підійшов, то побачив, що останній виліз із-під потерпілого, а той залишився лежати на землі. На потерпілому в області живота і серця він бачив кров і той був знепритомнілим. Чи наносив підсудний удари ножем потерпілому, він не бачив, як не бачив і ножа в руках ОСОБА_5 Весь конфлікт, як йому здалося, тривав не більше трьох хвилин.

          Із показань свідка ОСОБА_11, барменші більярдного клубу «Пітон», які вона дала в суді, слідує, що в той вечір вона бачила в клубі потерпілого з його друзями, які вживали спиртні напої та вели себе брутально, що проявлялось у зухвалому приставанні до інших відвідувачів клубу, в зв’язку з чим вона особисто робила зауваження їм. Із-за такої їх поведінки між ними та тими, хто знаходився в клубі на стороні підсудного, виникла сварка, а потім і бійка. По цій причині їх змусили залишити приміщення клубу і вийти на вулицю, де бійка продовжилась, що вона бачила через вікно. Але хто, як і кому наносив удари вона не бачила. Через деякий час хтось із учасників бійки зайшов в приміщення клубу та викликав карету швидкої медичної допомоги.

          Свідок ОСОБА_7, знайомий підсудного, під час допиту в суді показав, що 11 січня 2011 року, приблизно о 03 год., до нього додому прийшов ОСОБА_5, одяг якого був у крові. На його запитання, що трапилось, останній пояснив, що з кимсь побився, не розповідаючи при цьому, з ким та подробиць бійки. Попросив у нього одяг, щоб переодягтися, заявивши, що не хоче лякати дружину таким видом. Він дав йому джинси та куртку, а натомість підсудний залишив свій одяг, який був в крові, та попросив його випрати, пообіцявши, що вранці забере. Приблизно о 06 год. ОСОБА_5 зателефонував йому, запитав, чи не прав він ще його одягу, та попросив скласти його в пакет. Зразу ж приїхав до нього та забрав пакет з одягом. Через день йому стало відомо, що підсудного затримали працівники міліції за підозрою у вбивстві.

          Свідки ОСОБА_6, співмешканка підсудного, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, подруги останньої, в суді показали, що вони в той вечір знаходилися в більярдному клубі «Пітон»і святкували день народження. З ними були ОСОБА_5 та ОСОБА_10 Приблизно після 24-ї год., коли вони були лише втрьох, до них підсів потерпілий та почав брутально приставати, на що вони йому сказали, що в клубі разом з ними знаходяться їх співмешканець та хлопець. На це потерпілий зреагував зухвало. В цей час до них підійшов ОСОБА_5 і зробив зауваження потерпілому за його грубу поведінку. У відповідь той наніс удар підсудному і між ними виникла бійка, яку припинили охоронці клубу, змусивши всіх вийти на вулицю. На вулиці бійка продовжилась, оскільки потерпілий і ті, хто були з ним, озброївшись металевими предметами, які дістали із багажника автомобіля, намагались ними побити ОСОБА_5  і ОСОБА_10 Із-за темноти і хаотичної рухливості учасників бійки, вони не бачили, хто конкретно і кому наносив удари. Стверджують лише, що бачили, як підсудного лежачого били ті, хто був з потерпілим. Щоб хтось комусь наносив удар ножем, вони не бачили, як не бачили і ножа в руках у когось із учасників бійки.

          Свідок ОСОБА_14, мати потерпілого, про обставини замаху на вбивство останнього дала такі ж показання як і він, зазначивши, що про це їй відомо зі слів сина. Наголосила, що батьками підсудного їм тільки частково відшкодовані завдані злочином збитки.

          В ході огляду місця події 11 січня 2011 року, протокол про що був досліджений в ході розгляду справи в суді (том 1 а. с. 5-14), були виявлені сліди злочину та кров, яка згідно висновку судової імунологічної експертизи № 219 від 23 лютого 2011 року (том 2 а. с. 33-36), може походити від потерпілого ОСОБА_4

          На куртці та джинсових брюках підсудного, які були вилучені у нього 11 січня 2011 року, протокол про що був досліджений в суді (том 1 а. с. 15-18), виявлена кров, яка згідно висновку № 225 судової імунологічної експертизи від 28 лютого 2011 року (том 2 а. с. 23-27), може походити від потерпілого ОСОБА_4 та походження якої від ОСОБА_5 виключається.  

          Під час відтворення обстановки і обставин події злочину з участю підсудного ОСОБА_5 11 січня 2011 року, протокол про що був досліджений під час розгляду справи в суді (том 1 а. с. 63-64), останній вказав на туалет, куди ним був викинутий ніж, яким він заподіяв тілесні ушкодження потерпілому. Цей ніж було вилучено. Згідно висновку судово-медичної експертизи ножа № 63 від 9 лютого 2011 року (том 1 а. с. 178-181) крові на ньому не виявлено.

          Згідно висновку судово-медичної експертизи  № 253 від 24 лютого 2011 року (том 1 а. с. 163-168) у потерпілого встановлені тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаної рани м’яких тканин грудної клітини зліва, яка проникає в грудну порожнину з ушкодженням правого шлуночка серця, з розвитком гемоперикарду, лівобічного гемопневмотораксу, посттравматичного фібринозного перикардиту; геморагічного шоку четвертого ступеню; колото-різаних ран м’яких тканин правого стегна та лівої сідниці; гематоми м’яких тканин правого ока та крила носа; пошкрябини шкіри лівого колінного суглобу.

          Дані тілесні ушкодження по ступеню тяжкості умовно можна розділити на такі групи:

          а) колото-різана рана м’яких тканин грудної клітини зліва, яка проникає в грудну порожнину з ушкодженням правого шлуночка серця, з розвитком гемоперикарду, лівобічного гемопневмотораксу, посттравматичного фібринозного перикардиту; геморагічного шоку четвертого ступеню, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

          б) колото-різані рани м’яких тканин правого стегна та лівої сідниці кваліфікуються як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

          в) гематома м’яких тканин правого ока та крила носа, кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

          г) пошкрябина шкіри лівого колінного суглобу, кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

          Тілесні ушкодження груп а) і б) утворились від дії колючо-ріжучого предмету, яким міг бути і ніж.

          Вищевказані тілесні ушкодження могли утворитись в строк і за обставин, на які посилається потерпілий та в напрямку спереду-назад, з силою, достатньою для утворення даних тілесних ушкоджень і не менш, як від п’ятикратної дії травмуючих факторів. В момент їх заподіяння потерпілий міг знаходитись як у вертикальному, так і горизонтальному положенні, або близькому до них, а взаєморозташування потерпілого і нападника змінювалось.

          Після отримання даних тілесних ушкоджень потерпілий міг рухатись, кричати, розмовляти, тощо деякий проміжок часу, який залежить від індивідуальних особливостей організму.

          Аналізуючи наведені докази, суд враховує їх повну узгодженість та відповідність між собою як про причини і обставини виникнення конфлікту, так і механізм та спосіб заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, мотиви вчинення злочину.

          В зв’язку з наведеним суд вважає правдивими показання потерпілого ОСОБА_4, так як вони підтверджуються сукупністю наведених вище доказів і повністю з ними узгоджуються., зокрема, що удар ножем в область серця йому був нанесений підсудним, коли він перебував у вертикальному положенні і стояв поруч з ним. Інші удари ножем йому були нанесені в той час, коли він наздогнавши підсудного після нанесеного йому удару ножем в область серця, звалив його на землю і між ними продовжилась бійка аж доти, доки він не знепритомнів.

          Суд критично оцінює показання потерпілого в частині відсутності в його діях віктимності в поведінці, яка стала поштовхом до виникнення спочатку сварки, а потім і бійки, оскільки це спростовується наведеними вище доказами. Судом встановлено, що потерпілий, прийшовши в більярдний клуб, допустив зухвалість у ставленні до співмешканки підсудного та її подруг, що і стало поштовхом до бійки, а для підсудного і мотив вчинення злочину.

Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину, а заперечення ним своєї вини у цьому розцінює як спосіб захисту від пред’явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за скоєне, а тому приймає до уваги тільки в тій частині, яка узгоджується з іншими доказами по справі, а саме, що стосується наявності у нього ножа під час бійки з потерпілим та його використання при цьому. Судом встановлено, що тільки у підсудного на момент скоєння злочину був ніж, демонстрацію та застосування якого він визнає і сам, заперечуючи при цьому лише факт нанесення ним удару в груди потерпілому.

Оскільки ніхто із учасників бійки ножа при собі не мав, два інших тілесних ушкодження  потерпілому, що визнає і сам підсудний, були заподіяні ним, то і удар ножем в область серця потерпілого, на що вказують очевидці скоєного злочину та потерпілий, був нанесений саме підсудним, коли той стояв, що не заперечується і наведеним вище висновком судово-медичного експерта.

Оцінюючи мотиви злочинних дій підсудного, суд вважає, що він вчинив замах на умисне вбивство потерпілого і  заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження умисно під час конфлікту, який виник між ними з метою помсти та розправи. З наведеного вище слідує, що підсудний, використавши як привід до вчинення замаху на умисне вбивство віктимну поведінку потерпілого,  дістав ніж, який знаходився у нього в кишені, без будь-якого попередження наніс ним удар потерпілому в область серця. Послідуючі дії підсудного також свідчать про його намір вчинити вбивство потерпілого, оскільки заподіявши йому спочатку проникаюче ножове поранення грудної клітини, а потім два ножових поранення стегна і сідниці, він сприйнявши стан непритомності останнього як настання бажаного для нього результату, а саме смерті, залишив його на місці скоєння злочину і втік. Суд розцінює його дії як напад на потерпілого з метою його вбивства і виходить при цьому з їх раптовості та неочікуваності для останнього, а також характеру та  локалізації тілесних ушкоджень, тобто нанесення їх в життєво важливі органи, а саме в область серця. Суд не розцінює дії потерпілого, які виразились у активній зухвалій поведінці (такій, як і всіх учасників бійки), як реальну загрозу, яка давала підстави підсудному захищатись, допускаючи при цьому можливість застосування насильства з його боку по відношенню до нього, використовуючи при цьому такі знаряддя як ніж. Суд враховує, що підсудний при відсутності будь-якої реальної загрози для його життя та здоров’я дістав із кишені  ніж і зразу ж наніс ним удар потерпілому в область грудної клітини.

          Тому суд критично оцінює твердження підсудного про те, що, наносячи удар ножем потерпілому, він діяв в стані сильного душевного хвилювання, викликаного нібито протиправними діями потерпілого, розцінюючи його як безпідставне.

          Такий висновок суду ґрунтується як на наведених вище доказах, які суд вважає достатніми та допустимими, так і на матеріалах амбулаторної судово-психіатричної експертизи (т. 1 а. с. 130-134) про те, що ОСОБА_5 в період вчинення інкримінованого йому злочину будь-якими хронічними психічними захворюваннями не страждав, як i не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності і міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

          Суд вважає надуманим твердження підсудного про те, що показання свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_8, очевидців вчинення підсудним злочину, є непослідовними та суперечливими, оскільки нібито в ході досудового слідства вони неодноразово змінювались. Суд не вбачає  непослідовності та суперечливості в їх твердженнях, які б суперечили іншим доказам по справі. Відмінність же їх показань полягає в тому, що кожний із них сприймав обставини вчинення злочину з різних місць і позицій, переміщаючись при цьому. Таку відмінність суд не розцінює як суперечливість, а тому приймає їх показання до уваги. Більше того, підсудному інкримінується, як це слідує з постанови про притягнення його як обвинуваченого, факт замаху на убивство потерпілого, а не інші дії, які відповідно до ч. 1 ст. 275 КПК України не досліджуються судом, оскільки знаходяться поза межами пред’явленого обвинувачення. З цього ж приводу показання названих свідків є послідовними та логічними.

          При оцінці дій підсудного суд також враховує, що він раніше неодноразово засуджувався за вчинення умисних аналогічних злочинів, хоча судимість за них і погашена в установленому законом порядку. Однак, зважаючи на його поведінку під час вчинення цього злочину, суд вважає, що така поведінка в подібних ситуаціях для нього є характерною.

Отже, суд вважає доведеною вину підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин і способом та з мотивів вказаних вище, і кваліфікує його діяння за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_4, не доведений до кінця по незалежних від його волі обставин.

               Обставиною, яка  пом’якшує покарання  підсудного, суд визнає наявність на його утриманні малолітньої дитини, а також наявність у нього групи інвалідності.

          Обставин, які обтяжують його покарання, суд не знаходить.

               При визначенні покарання, суд враховує конкретні обставини справи, характер, тяжкість та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

               Суд приймає до уваги, що скоєний підсудним злочин є особливо тяжким.

               За місцем проживання підсудний характеризується позитивно.

               Суд також враховує конкретні обставини вчинення злочину, віктимну поведінку потерпілого при цьому, поведінку підсудного під час і зразу після скоєння злочину, особу підсудного, який раніше неодноразово засуджувався за вчинення аналогічних злочинів, хоча судимість за це погашена у визначеному законом порядку. Призначаючи покарання, суд враховує думку потерпілого, який наполягає на суворому покаранні підсудного. З урахуванням наведеного суд вважає, що підсудному повинно бути призначено покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

               По справі потерпілим ОСОБА_4 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 21347 грн. та моральної шкоди в сумі 100000   грн.                

Вирішуючи цивільний позов потерпілого, суд керується статтями 28, 328 КПК України, статтями 23, 1166, 1167 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»(далі - Постанова). При цьому суд виходить  з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

          Визначаючи суму, що підлягає стягненню з підсудного, суд керується положеннями п. 16 Постанови, згідно з яким «мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна».

          В добровільному порядку підсудним збитки частково відшкодовувались, але ця сума не включена до заявленого потерпілим позову.

Потерпілим надані докази заподіяння йому матеріальної шкоди, яка складається з витрат, понесених ним на придбання ліків та лікування, а також збитків, завданих йому витратами, які він поніс для посиленого харчування, втратою працездатності тощо. В цій частині позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню.  

          Суд також вважає, що потерпілому була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок вчинення злочину щодо нього він зазнав інтенсивних фізичних, душевних, психічних переживань, було завдано значну шкоду його здоров’ю, що потягло за собою вимушені зміни в його житті. Потерпілим було потрачено багато часу та зусиль для відновлення попереднього стану, чого незважаючи на докладені зусилля, йому в повній мірі зробити не вдалось. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості і вважає, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 60000  гривень.  

          Судові витрати за проведення криміналістичної експертизи по справі становлять 225,12 грн. і підлягають стягненню з підсудного. Інші судові витрати підлягають віднесенню за рахунок держави.

          Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 81 КПК України.

               Керуючись статтями   321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

               ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України і призначити йому покарання у виді  позбавлення волі строком на сім років шість місяців.

               Строк відбування покарання рахувати з 11 січня 2011 року, зарахувавши в строк відбування покарання час його перебування під вартою в зв’язку з обранням відносно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по цій справі.  

               Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого у вигляді взяття під варту залишити без змін.

          Частково задовольнити заявлений по справі цивільний позов потерпілого і стягнути з засудженого на його користь 21347 грн. матеріальної та 60000 грн. моральної шкоди. В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди на іншу частину заявленої ним суми відмовити за безпідставністю.

          Стягнути з засудженого судові витрати в сумі 225,12 грн., перерахувавши їх одержувачу: НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області на рахунок 31252272210055, Код: 25574067, Банк одержувача: ГУДК України в Полтавській області МФО: 831019.

          Речові докази по справі (т. 2 а. с. 40-49), - знищити.  

                Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.   

               Суддя                                                                                                А.Г.Савченко