Справа №2-627/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

12 грудня 2011 року                                                                                            Галицький районний суд міста Львова в складі :

                    головуючої - судді - ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

                    при секретарі      - НЕМОЛОВСЬКІЙ-ХМАРІ З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду цивільну справу за позовом

          ОСОБА_1 до ТзОВ «ПРОФЕСІЙНА ЛІГА», ОСОБА_2 про спростування відомостей, що принижують честь, гідність та ділову репутацію та відшкодування моральної (немайнової) шкоди,

в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

          ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ТзОВ «Професійна ліга», ОСОБА_2 про спростування відомостей, що принижують честь, гідність та ділову репутацію та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у № 67 (805) газети «Суботня пошта»за 23 червня 2009 року в статті за підписом ОСОБА_2 «Правдолюбці», або жаба на горлянці», виданої ТзОВ «Професійна ліга», та розміщення її в Інтернеті з посиланням на інформаційний портал газети «Суботня пошта»(ІНФОРМАЦІЯ_1) за № 110(848), викладені відомості, що не відповідають дійсності, принижують її честь, гідність та ділову репутацію. Зокрема, у статті в розділі «Не купуй хати, а купи сусіда»поширено відомості, що вона перейнялась, що сусіди вирішили прибудувати до свого будинку веранду та мансарду, із заздрощів подає на них скарги у всі можливі інстанції, у зв’язку з чим її охарактеризовано фаховим хронічним скаржником та приведено аналогію з іншим випадком, де про ОСОБА_10 зазначено, що одного дня «у її голову залетів шпак», проти неї неможливо знайти управи, оскільки перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері. Оскільки зазначені відомості були розміщені у виданні газети «Суботня пошта»та в мережі Інтернет, доступ громадськості до якої є глобальним, зазначені відомості набули широкого розповсюдження, вважає, що згадана інформація принижує її людську честь, гідність та ділову репутацію. Просить визнати такими, що не відповідають дійсності і порочать її честь, гідність та ділову репутацію, відомості, поширені на сторінці газети «Суботня пошта»за 23 червня 2009 року в статті за підписом ОСОБА_2 «Правдолюбці», або жаба на горлянці»та розміщення її в Інтернеті з посиланням на інформаційний портал газети «Суботня пошта»(ІНФОРМАЦІЯ_1) за № 110(848), зокрема, у вступі статті, у розділі «не купуй хати, а купи сусіда»та резюме статті лікаря –психіатра ОСОБА_3, а саме:

          У розділі «Не купуй хати, а купи сусіда», що вона перейнялась тим, що сусіди прибудували до свого будинку веранду та мансарду, тому із заздрощів подає у всі можливі інстанції скарги на сусідів, а також, де її охарактеризовано фаховим хронічним скаржником, де нею вчинені неадекватні наступні дії: «Після цього у всі можливі інстанції посипались одна за одною скарги. Незважаючи на те, що сусіди мали дозвіл на початок будівельних робіт, упродовж 2008 року понад двадцять комісій та контрольних перевірок відвідали будову. Було схоже на те, що на АДРЕСА_1, ведеться не прибудова 4*6 м, а будується аеродром у процесі перевірки було залучено кілька десятків державних службовців та прокуратуру. Скарги надходили одна за одною. ОСОБА_4 спромоглась потрапити на прийом у Генеральну прокуратуру, до очільника Міністерства регіонального розвитку та будівництва, у Міністерство з надзвичайних ситуацій. Два товстенних томи скарг лежать у ДКП «Львівводоканал». Про її нескінченні скарги та походеньки знають навіть у Секретаріаті Президента України. Вона подала кілька заяв на порушення кримінальної справи проти сусідів, які мовляв «поробили»їй чари, вона скаржиться, що каналізаційні стоки сусідів становлять епідемічну загрозу місту Львову і таке інше. Творчі фантазії нашого галичанина –безмежні. Сусіди були змушені винаймати помешкання, щоб тільки не бачити ледь не щодня чергових урядників під хвірткою, які розуміючи абсурдність ситуації, лише розводили руками. Мовляв: «А що ми зробимо, нас начальство прислало». І хоча жодна з перевірок порушень та відхилень від проекту не виявила, наскоки урядників тривають»;

          Приведення аналогії, де її дії пов’язано з іншим випадком та наведення відносно нього наступного: «Схожа ситуація склалась на вул. Смолистій у славних Брюховичах. Громадянці ОСОБА_5 також несподівано одного дня залетів шпак у голову, і вона пере форматувала стосунки з сусідом ОСОБА_11, який на суміжній ділянці вирішив розпочати будівництво житла… Як виявилось проти неї управу годі знайти, бо гр. ОСОБА_5 перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері. Як кажуть у народі, має «жовту»картку. Попри це, всі державні установи зобов’язані брати до уваги її маячню, оскільки її в даному випадку захищає Закону України «Про звернення громадян»;

          У вступній частині стаття, де її охарактеризовано хронічним скаржником: «зовні ці люди не відрізняються від пересічних громадян –хіба що у них вдумливий самозаглиблений вираз обличчя, такий, наче вони переживають давню незагоєну рану. Часто їхні загострені риси видають, що не печаль меланхоліка зачаїлась у їхніх серцях, а тиха прихована зневага до світу. На загал вони схожі на тих учителів, яких не люблять діти, або на прочан, яким за гріхи прописано нести тягар багатоденного посту. Ці люди –хронічні скаржники, або ж так звані сутяжники. Кожна хвилина їхнього життя наповнена тільки одним змістом –у будь-який спосіб дошкулити чи отруїти життя самому ближньому, який на їхню думку, чимось не вгодив чи став перешкодою до заповітної мрії;

          В резолютивній частині статті, де шляхом приведення коментарю ОСОБА_3, психіатра, доктора медичних наук, професора, завідувача відділу Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології, надана характеристика їй, як хронічному скаржнику і надано визначення, що це і є спосіб її життя: «Постійна потреба скаржитися чи з кимось судитися може бути проявом характеру, способу виховання чи генетичною рисою. У певних випадках, це –прояв психічних порушень. Треба зрозуміти, що це спосіб життя цих людей. Вони не намагаються вирішити якусь проблему і не зупиняться, коли вона вичерпається. Їм просто потрібно постійно скаржитися чи судитися. І тут треба добре зрозуміти, що з такими людьми питання не можна вирішувати їхніми методами. Їх не переспориш. Людину, яка вживає алогічні аргументи, не можливо переспорити логічними. Треба намагатися якомога менше контактувати з ними, а також звертатися до юридичного врегулювання конфліктів».

Позивачка просила зобов’язати редакцію ТзОВ «Професійна ліга»спростувати зазначені відомості шляхом опублікування резолютивної частини рішення суду у випуску газети «Суботня пошта»та розповсюдити його шляхом розміщення її в Інтернеті з посиланням на сайт газети «Суботня пошта»(ІНФОРМАЦІЯ_1) в 15-денний термін з часу набрання рішенням законної сили тим самим шрифтом, як спростовуване повідомлення, на тому ж місці шпальти газети під рубрикою «Спростування». Крім того, стягнути 50.000 грн. завданої моральної (немайнової) шкоди за опублікування відомостей, що не відповідають дійсності.

В оді розгляду справи позивачка уточнювала позовні вимоги, просить зобов’язати ТзОВ «Професійна ліга»протягом тижня з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про неї аналогічним способом шляхом друкування в газеті «Львівська пошта»та поширення через мережу Інтернет, а саме через сторінку Інтернет-сайту газети «Суботня пошта»(ІНФОРМАЦІЯ_1) інформації наступного змісту: «СПРОСТУВАННЯ. Шановні користувачі! ТзОВ «Професійна ліга», виконуючи рішення Галицького районного суду м.Львова, спростовує недостовірну інформацію, поширену 25 червня 2009 року у 805 номері газети «Суботня пошта», заснованої ТзОВ «Професійна ліга», у статті автора ОСОБА_2, яка має назву «Правдолюбці»або Жаба на горлянці»шляхом розміщення її в Інтернеті з посиланням на сайт газети «Суботня пошта»(ІНФОРМАЦІЯ_1), за номером 110(848) щодо ОСОБА_1, яка є хронічним скаржником, що її дії вмотивовані заздрістю та помстою, а приводом для таких її дій стало покращення її сусідами своїх житлових умов. ТзОВ «Професійна ліга»визнає правомірність дій ОСОБА_1, її дії відповідають вимогам чинного в Україні законодавства, направлені на захист своїх майнових і немайнових прав, законних інтересів та пов’язані з веденням її сусідами самочинного будівництва, що потягло за собою заподіяння їй майнової шкоди. ОСОБА_1 ТзОВ «Професійна ліга»приносить свої вибачення».

У судовому засіданні представник позивачки підтримали уточнений позов, покликаючись на його мотиви, дали аналогічні пояснення. Просять уточнені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник ТзОВ «Професійна ліга»позов заперечив, пояснив, що дійсно 25 червня 2009 року у № 805 газети «Суботня пошта»було опубліковано матеріали ОСОБА_2 «Правдолюбці»або жаба на горлянці», в яких йшлось про побутовий конфлікт між мешканцями АДРЕСА_1 без згадки прізвищ учасників. Ідентифікацію позивачки під криптонімом «К»ще слід довести, однак остання вправі висловити власну точку зору на викладені факти. Не заперечують опублікувати в газеті її версію, оскільки стараються показати життєві ситуації з різних точок зору, цікавих для читачів. У задоволенні позову просить відмовити.  

Автор статті - відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з’явився, хоча повідомлявся про таке належно та вчасно, тому суд вважає можливим проводити розгляд справи у його відсутності за наявними у справі доказами.

          Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, опитавши свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

          При вирішенні даного спору суду необхідно, дослідивши наявні у справі докази, зробити наступні висновки: чи є інформація, що становить предмет спору, недостовірною та розповсюдженою.

          Згідно ст. 14 Закону України «Про інформацію», поширення інформації –це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

          Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти в тому числі і поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку.

          Як вбачається з матеріалів справи, на сторінці газети «Суботня пошта»№ 67 (805) за 23 червня 2009 року та в Інтернеті з посиланням на інформаційний портал газети «Суботня пошта»(ІНФОРМАЦІЯ_1) за № 110(848) розміщена стаття за підписом ОСОБА_2 «Правдолюбці», або жаба на горлянці».

          Суд вважає інформацію, викладену у статті ОСОБА_2 «Правдолюбці», або жаба на горлянці»поширеною, оскільки така була опублікована у випуску газети «Суботня пошта»та в мережі Інтернет (а.с.12,64).

          Відповідно до п.9, п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації у засобах масової інформації є автор і редакція, чи інша установа, яка виконує їх функції, а в мережі Інтернет - автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта.

          Згідно ст. 435 ЦК України, Закону України «Про авторське право і суміжні права»від 23 грудня 1993 року, за відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

          У ході судового розгляду безспірно встановлено, що автором статті «Правдолюбці», або жаба на горлянці»є ОСОБА_2.

          Як вбачається з матеріалів справи, інформація була розповсюджена шляхом опублікування в № 67 (805) газети «Суботня пошта»за 23 червня 2009 року у статті за підписом ОСОБА_2 «Правдолюбці», або жаба на горлянці», виданої ТзОВ «Професійна ліга», та розміщена в Інтернеті з посиланням на інформаційний портал газети «Суботня пошта»(ІНФОРМАЦІЯ_1) за         № 110(848).

          Спір між сторонами виник не тільки з приводу розповсюдження, а й наявності підстав для спростування недостовірних, на думку позивачки, відомостей, поширених щодо неї відповідачами.

          Суду необхідно диференціювати поняття недостовірної та негативної інформації.

          Так, згідно п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).  

          Відповідно до ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних норм співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

          Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом для охорони здоров’я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошення конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду, і є необхідними в демократичному суспільстві.

          Як вбачається з тексту статті «Правдолюбці», або жаба на горлянці», така містить конкретні висловлювання (перераховані у позовній заяві), у яких у стверджувальній (часто досить категоричній) формі репрезентована негативна інформація щодо позивачки. У судженнях містяться образливі факти, які не існували взагалі або існували, але відомості про них не відповідають дійсності, автор статті наводить не оцінюючі судження, а вважає, що вони не потребують підтвердження, або є очевидними. У кожному висловлюванні міститься словесна образа, негативна інформація і суб’єктивна оцінка дій позивачки.

          На думку суду, інформація про позивачку, викладена у статті «Правдолюбці», або жаба на горлянці», є, безперечно, негативною, однак вона містить не тільки особисті судження автора, котрий вдається до критики позивачки як людини та її психологічного стану, акцентуючи на її негативних рисах характеру, стилі життя, а й покликання на конкретні факти, які можуть бути перевірені та доведені як достовірні.

          Під час судового розгляду відповідачами не представлено суду жодних доказів, які б свідчили про достовірність розповсюдженої ними щодо позивачки негативної інформації, тому суд приходить до висновку про недостовірність вищезгаданих відомостей, що, у свою чергу, дає позивачці підстави вимагати їх спростування, виходячи з нижченаведених норм чинного законодавства.     

          Згідно Конституції України, права і свободи людини є непорушними (ст. 21), кожна особа має право на повагу її гідності (ст. 28) та кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ч.4 ст. 32).

          Відповідно до ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їхні законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь і гідність.

Визначаючи спосіб спростування недостовірних відомостей, суд вважає за необхідне спростування відомостей провести у спосіб, найбільш близький до способу їх поширення, шляхом публікації у випуску газети «Львівська пошта»та шляхом повідомлення через мережу Інтернет, а саме, через інформаційний портал «Суботня пошта»(ІНФОРМАЦІЯ_1) під заголовком «Спростування»тим же шрифтом і в тому ж об’ємі, що і вказана стаття, що відповідає вимогам п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне –за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого –спростування інформації редакцією ЗМІ.

Визначаючи розмір необхідної до стягнення на користь позивачки суми морального відшкодування, суд, керуючись при цьому у відповідності до вимог вищезгаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України, засадами розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що достатньою для покриття понесених позивачкою втрат та пережитих психологічних страждань є сума, що становить 2.000 грн.

Крім того, у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути 17 грн. понесених нею витрат по оплаті судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а всього 137 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі Конституції України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст. ст. 16, 23, 94, 277, 280, 297, 299, 1167 ЦК України, суд

                                   в  и  р  і ш  и  в  :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати, що у № 67(805) газети «Суботня пошта»за 23 червня 2009 року в статті за підписом ОСОБА_2 «Правдолюбці», або жаба на горлянці», виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФЕСІЙНА ЛІГА», та розміщення її в Інтернеті з посиланням на інформаційний портал газети «Суботня пошта»(ІНФОРМАЦІЯ_1) за № 110(848), викладені відомості, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, а саме:

- «Але як бути людям, які, дотримавши всіх вимог закону, тим не менш потерпають від «доброзичливих»сусідів?»

- «Зовні ці люди не відрізняються від пересічних громадян –хіба що у них вдумливий самозаглиблений вираз обличчя, такий, наче вони переживають давню незагоєну рану. Часто їх загострені риси видають, що не печаль меланхоліка затаїлася у їхніх серцях, а тиха прихована зневага до світу. На загал вони схожі на тих учителів, яких не люблять діти, або на прочан, яким за гріхи приписано нести тягар багатоденного посту. Ці люди –хронічні скаржники, або ж так звані сутяжники. Кожна хвилина їхнього життя наповнена тільки одним змістом –у будь-який спосіб дошкулити чи отруїти життя своєму ближньому, який, на їхню думку, чимось на вгодив чи став перешкодою до заповітної мрії»;

- «Одного дня пані ОСОБА_1 Пробудилася і, як кажуть, ступила на ліву ногу. Вона перейнялася тим, що сусіди, які вирішили прибудувати до свого будинку веранду та мансарду, задумали проти неї щось лихе. Спершу вона відкликала свою згоду на прибудову (її будинок прилягає до будинку сусідів), мотивуючи це тим, що її житло завалиться.  Після цього в усі можливі інстанції посипалися одна за одною скарги. Незважаючи на те, що сусіди мали дозвіл на початок будівельних робіт, упродовж 2008 року понад двадцять комісій та контрольних перевірок відвідали будову. Було схоже, що на АДРЕСА_1, ведеться не прибудова 4х6 м, а будується аеродром»;

- «Скарги надходили одна за одною. Пані ОСОБА_1 спромоглася потрапити на прийом у Генеральну прокуратуру, до очільника Міністерства регіонального розвитку та будівництва, у Міністерство з надзвичайних ситуацій. Два товстенних томи скарг лежать у ДКП «Львівводоканал». Про її нескінченні скарги та походеньки знають навіть у Секретаріаті Президента України. Вона подала кілька заяв на порушення кримінальної справи проти сусідів, які, мовляв, «поробили»їй чари, вона скаржиться, що каналізаційні стоки сусідів становлять епідемічну загрозу місту Львову і таке інше. Творчі фантазії нашого галичанина –безмежні. Сусіди були змушені винаймати помешкання, щоб тільки не бачити ледь не щодня чергових урядників під хвірткою, які, розуміючи абсурдність ситуації, лише розводили руками. Мовляв: «А що ми зробимо, нас начальство прислало». І хоча з жодних перевірок порушень та відхилень від проекту не виявила, наскоки урядників тривають»;

- «Постійна потреба скаржитися чи з кимось судитися може бути проявом характеру, способу виховання чи генетичною рисою. У певних випадках, це –прояв психічних порушень. Треба зрозуміти, що це спосіб життя цих людей. Вони не намагаються вирішити якусь проблему і не зупиняться, коли вона вичерпається. Їм просто потрібно постійно скаржитися чи судитися. І тут треба добре зрозуміти, що з такими людьми питання не можна вирішувати їхніми методами. Їх не переспориш. Людину, яка вживає алогічні аргументи, не можливо переспорити логічними. Треба намагатися якомога менше контактувати з ними, а також звертатися до юридичного врегулювання конфліктів».  

          Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Професійна ліга»протягом місяця з дня набрання чинності рішення надрукувати спростування відомостей, викладених у зазначеній статті «Правдолюбці», або жаба на горлянці», у випуску газети «Львівська пошта»та шляхом повідомлення через мережу Інтернет, а саме, через інформаційний портал газети «Суботня пошта»(ІНФОРМАЦІЯ_1) під заголовком «Спростування»тим же шрифтом і в тому ж об’ємі, що й вказана стаття.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФЕСІЙНА ЛІГА»на користь ОСОБА_1 2.000 грн. моральної (немайнової) шкоди.

          У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1  в і д м о в и т и .

          Стягнути з ТзОВ «ПРОФЕСІЙНА ЛІГА»на користь ОСОБА_1 17 грн. понесених витрат по оплаті судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          СУДДЯ                    

Оригінал рішення.