ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"13" вересня 2006 р. |
16:30 |
Справа № 3/390/06 |
м. Миколаїв
За позовом: ПП -ф.о.ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача: Миколаївське обласне управління у справах захисту прав споживачів, м. Миколаїв, вул.. Шевченка,58
про скасування рішення
Суддя Смородінова О.Г.
При секретарі судового засідання Безгубові М.А.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача: ОСОБА_2, за дорученням;
Від відповідача: Циган І.М., за дорученням;
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування Рішення відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 06.06.2006р. НОМЕР_2.
Відповідач надав відзив, яким позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність, оскільки відповідачем всі дії було виконано у відповідності до вимог чинного законодавства з належним повідомленням про це позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд -
в с т а н о в и в:
Позивач зазначає, що 16.06.2006 р. до нього надійшли протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 06.06.2006 р. НОМЕР_1; рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 06.06.2006 р. НОМЕР_2.
З вказаних документів вбачається, що 06.06.2006 р. у Миколаївському обласному управлінні у справах захисту прав споживачів відбулося засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, на якому розглядалося питання про накладення на позивача, як суб'єкта господарської діяльності, штрафу у порядку частини 6 статті 27 Закону України «Про рекламу»на підставі протоколу НОМЕР_4 за порушення законодавства про рекламу, за невиконання вимоги НОМЕР_3 в частині неподання інформації щодо вартості розповсюдженої зовнішньої реклами магазину ІНФОРМАЦІЯ_1у АДРЕСА_2.
Рішенням Миколаївського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 06.06.2006 р. НОМЕР_2, на позивача було накладено штраф у сумі 1700,0грн. за порушення ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу». Вказане рішення було прийняте на підставі протоколу НОМЕР_4 про порушення законодавства про рекламу та протоколу НОМЕР_1 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вимогу Миколаївського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 29.05.2006 р. НОМЕР_3 про надання інформації щодо вартості розповсюдженої зовнішньої реклами магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримував. Зазначає, що єдиним документом, який згадується у протоколі засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 06.06.2006 р. НОМЕР_1 та у рішенні про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 06.06.2006 р. НОМЕР_2, що містить відомості про встановлені порушення законодавства про рекламу, є протокол НОМЕР_4 Із змістом вказаного протоколу та з характером встановлених у ньому порушень позивач, як він вказує, не знайомий.
Таким чином, оскільки, в протоколі НОМЕР_1 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 06.06.2006 р. та рішенні НОМЕР_2 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 06.06.2006 р., як зауважує позивач, відсутні посилання на інші документи, акти, справи та ін., які б давали підстави для направлення вимоги НОМЕР_3, останній вважає складання та направлення вимоги такого характеру неправомірним.
Також, позивач посилається на те, що вимогу Миколаївського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 29.05.2006 р. НОМЕР_3 не отримував.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про рекламу», вимога про надання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами може здійснюватись спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів для визначення розміру штрафу, який може бути накладений на осіб винних у порушенні законодавства про рекламу з врахуванням положень пункту 2 вказаної статті.
Приймаючи до уваги, що діючим законодавством не передбачено для направлення спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів вимог про надання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами підстав інших ніж для визначення розміру штрафу у разі встановлення фактів порушення вимог законодавства про рекламу.
Позивач вказує, що про факт проведення перевірки та про її підстави, йому не відомо.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного:
У відповідності із статтею 26 Закону України "Про рекламу" контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів.
Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України), повноваження якого визначені Положенням про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (затверджено Указом Президента України від 18.03.2003р. № 225/2003, надалі - Положення про Держспоживстандарт).
Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про Держспоживстандарт цей орган здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства про рекламу, а підпунктом 14 пункту 5 Положення Держспоживстандарту надано право накладати на суб'єктів господарської діяльності стягнення відповідно до законодавства.
У пункті 10 Положення про Держспоживстандарт зазначено, що Держспоживстандарт здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи.
Наказом Держспоживстандарту від 09.10.2003р. № 169 було затверджено Положення про Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, обласні, Севастопольське міське управління у справах захисту прав споживачів та Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві (надалі -Положення про управління). Основним завданням обласних управлінь є, зокрема, здійснення у межах своєї компетенції контролю за дотриманням рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів; захист споживачів від порушень рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами законодавства про рекламу; ужиття до суб'єктів господарської діяльності, які порушують права споживачів, а також до рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, які порушують законодавство про рекламу, передбачених законодавством заходів впливу (пункт 4 Положення про управління). У відповідності з пунктом 5 управління перевіряють дотримання рекламодавцями, виробниками і розповсюджувачами реклами норм законодавства про рекламу.
Відповідач у відзиві та в судовому засіданні вказує, що в травні 2006 року управлінням було виявлено, що рекламний щит, який розташований за адресою: АДРЕСА_3, з порушення законодавства України про рекламу щодо порушення встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами, а саме ст. 16 Закону України «Про рекламу»де зазначається, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 і п. 44 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами»зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а також зазначається, що рекламні засоби забезпечуються маркуванням із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номера його телефону, дати видачі дозволу та строку його дії.
Згідно з п. З ч. 2 ст. 27 Закону України "Про рекламу", розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про рекламу" для виявлення рекламорозповсюджувача управлінням була направлена до керівника магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_4, вимога про надання копій документів, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію; свідоцтво про платника податку; дозвіл та договір на розміщення реклами; вартість розповсюдженої реклами. На виконання вказаної вимоги, 30.05.2006 року відповідач надав інформацію, що власником зовнішньої реклами є СПД ФЛ ОСОБА_1 керівник магазину ІНФОРМАЦІЯ_1.
30.05.2006 року на адресу управління надійшов лист з Головного управління містбодування та архітектури управління архітектурної діяльності, де зазначалось, що магазин ІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 самовільно без дозволу виконкому, встановлена наземна рекламна конструкція розміром 0,9 X 1,5 м за адресою: АДРЕСА_2.
Таким чином, як свідчать матеріали справи, на підставі отриманих інформацій від Головного управління містбодування та архітектури відповідачем було складено Протокол НОМЕР_4 «Про порушення законодавства про рекламу». На підставі протоколу, рішенням НОМЕР_5 «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу»було вирішено розпочати справу про порушення законодавства про рекламу відносно СПД ФЛОСОБА_1.
01.06.2006 року на виконання вимоги управління від позивача була отримана інформація, що зазначена рекламна конструкція з рекламою належить їй. У додатках до інформації, вартість розповсюдженої реклами була відсутня. Тобто, позивачем було порушено ч. 2 ст. 26 Закону України "Про рекламу". У Вимозі управління було зазначено, що відповідно до ч. 6 с. 27 Закону України "Про рекламу", за неподання або подання за відомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами передбачається фінансова відповідальність.
Тобто, посилання позивача на те, що він не одержував вимогу від управління не обґрунтована та не доведена.
Матеріали справи свідчать, що до 06.06.2006 року СПД ФО ОСОБА_1 не надала інформацію про вартість реклами, на засідання не з'явилась, в порядку п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 року відповідачем на позивача накладено штраф відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу»де зазначається, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Рішенням НОМЕР_2 відповідачем було постановлено накласти на СПД ФО ОСОБА_1 штраф в розмірі 1700,0 грн. за неподання інформації щодо вартості реклами, яке підлягає виконанню у 10-денний термін з дня отримання рішення та у 3-денний термін після сплати штрафу письмово повідомити державний орган у справах захисту прав споживачів. Рішення надіслані Відповідачу листом від 07.06.2006 року № НОМЕР_6 (повідомлення про одержання №НОМЕР_6 від 15.06.2006р.).
Відповідно до ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Позивач своїх посилань в обґрунтування позову належним чином не довів.
Отже, в спірних правовідносинах відсутні порушення відповідачем права позивача, навпаки, матеріали справи свідчать про несумлінність саме з боку позивача при виконанні ним зобов'язань, передбачених законодавством.
На підставі викладеного в позові слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94, 122, 138, 158, 159, 163, 167 КАС України , господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
|
Суддя |
О.Г. Смородінова |