АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-813
Категорія: ч. 1ст. 121 КК України –Т.З. Головуючий по 1-й інстанції Ященко М.А.
Суддя-доповідач: Хрипченко Л. Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Хрипченко Л.Г.
суддів Довгаль С.А., Куліша В.М.
з участю: прокурора Акулової С.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляцією помічника прокурора м. Кременчука на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23 червня 2011 року про повернення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК України на додаткове розслідування,-
ВСТАНОВИЛА:
цією постановою кримінальна справа про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Козельщина, українця, громадянина України, освіта середня - спеціальна, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,-
за ч.1 ст. 121 КК України повернута прокурору м. Кременчука на додаткове розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 пред’явлено обвинувачення в тому, що 29 вересня 2001 року близько 16:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в під’їзді № будинку АДРЕСА_2, в ході виниклого між ним та ОСОБА_3 конфлікту, наніс останньому не менш ніж три удари кулаком в область обличчя від яких ОСОБА_3 впав на підлогу, після чого ОСОБА_4 почав наносити лежачому ОСОБА_5 численні удари ногами в область грудної клітини.
В результаті вказаних дій ОСОБА_2, ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно –мозкової травми з субарахноїдальними крововиливами в потиличних ділянках справа і зліва, які віднесені до тяжких тілесних ушкоджень та травми грудної клітини з переломами ребер справа і зліва, що віднесені до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Травматизація грудної клітки зумовила розвиток посттравматичної пневмонії, а також численні вогнища гнійного запалення в місцях переломів, що стало причиною смерті ОСОБА_3.
Повертаючи справу на додаткове розслідування суд в постанові вказав, що:
- пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення не відповідає вимогам ч.1 ст. 132 КПК України;
- органами досудового слідства не виконані вказівки, дані в постановах про повернення справи на додаткове розслідування;
- порушені права потерпілої ОСОБА_6, яка не ознайомлена з матеріалами кримінальної справи, місце її проживання не встановлено, а у представника потерпілої –адвоката ОСОБА_7 закінчився строк повноважень укладеного доручення;
Судом зазначено, що в ході додаткового розслідування необхідно:
1. в повному обсязі виконати вимоги суду зазначені в постанові про направлення справи на додаткове розслідування від 30 грудня 2003 року;
2. перевірити показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 щодо неодночасного отримання ОСОБА_3 виявлених на його тілі тілесних ушкоджень;
3. провести детальну перевірку показань ОСОБА_2 щодо застосування до нього працівниками міліції методів фізичного впливу та отримання при цьому тілесних ушкоджень. Долучити до матеріалів справи історію хвороби ОСОБА_2 за 2001-2002 роки з Федорківської дільничої лікарні Глобинського району Полтавської області;
4. виконати вимоги ст.ст. 132, 223 КПК України щодо змісту постанови про притягнення в якості обвинуваченого та обвинувального висновку;
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом І інстанції, просить скасувати постанову як необґрунтовану, посилаючись на те, що по справі зібрані всі докази достатні для прийняття остаточного рішення.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора Акулову С.М., яка підтримала апеляцію і просила скасувати постанову, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, вважає, що апеляція підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.
Дана кримінальна справа протягом довгого часу не знаходить свого вирішення як органами досудового слідства, так і судом.
Ще в 2003 році в своїй постанові від 30 грудня суд, повертаючи справу на додаткове розслідування, зазначив про необхідність перевірки алібі ОСОБА_2, встановлення сусідів, які бачили потерпілого після 29 вересня 2002 року, перевірки версії про причетність до злочину інших осіб та проведення комісійної судово –медичної експертизи по факту смерті ОСОБА_3.
В апеляційному порядку дана постанова суду прокурором не була оскаржена.
За період розслідування кримінальної справи проведено ряд слідчих дій та призначено проведення комісійної судово –медичної експертизи по факту смерті ОСОБА_3 від 20.11.2004 року та додаткової комісійної судово –медичної експертизи від 5.07.2010 року, у висновках яких дане розмежування характеру та механізму спричинення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі, та дані відповіді на всі поставлені запитання.
При судовому розгляді справи суд, допитавши цілий ряд свідків, не дослідив належним чином висновки вказаних експертиз, що знаходяться в т 1., а.с.237-244, 370-374, а лише оголосив їх в переліку інших матеріалів справи.
Суд при розгляді справи повинен був дати оцінку зібраним по справі доказам щодо їх стосовності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питання про доведеність чи недоведеність пред’явленого ОСОБА_2 обвинувачення.
Порушивши питання про необхідність встановлення інших осіб, які б могли спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_5 в інший день, після 29 вересня 2001 року, суд не дав оцінку висновкам судово –медичних експертів, зазначених в п3. висновку комісійної судово –медичної експертизи від 20.11.2004 року. При цьому не викликав в судове засідання судово - медичного експерта доповідача та не допитав його в частині обґрунтування цього висновку, чим допустив неповноту дослідження матеріалів справи.
Залишився без відповідного дослідження судом і п.6 висновку цієї експертизи.
Посилаючись на постанову суду від 30 грудня 2003 року, якою справа направлялась судом на додаткове розслідування, суд своєю постановою знову, через більш ніж 7 років, повторно вказав про необхідність перевірки заяв ОСОБА_2 про алібі та версії про причетність до злочину інших осіб.
Перевірка цих питань може бути проведена в порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, згідно відповідного судового доручення органу, який проводив розслідування. При цьому суду необхідно вказати які конкретно слідчі дії, на думку суду, необхідно виконати.
Зазначивши в постанові про порушення органами досудового слідства прав потерпілої ОСОБА_6, суд при судовому розгляді не тільки не прийняв мір до відновлення прав потерпілої, а й сам порушив їх.
З матеріалів справи вбачається, що потерпіла по справі донька померлого –ОСОБА_6 1947 року народження проживає в м. Макіївка Донецької області. В ході досудового слідства вона була допитана в якості потерпілої ще 20 жовтня 2001 року (т.1, а.с. 41-42) та написала заяву про визнання адвоката ОСОБА_7 її представником і 9 квітня 2002 року видала доручення на ім’я адвоката на право ведення справи (т.1, а.с. 139), пославшись на те, що проживає за межами Полтавської області і не може самостійно реалізовувати свої права.
Згідно цього доручення адвокат ОСОБА_7 приймала участь по справі як представник потерпілої.
23 квітня 2003 року потерпіла ОСОБА_6 з’явилась до суду (т.1, а.с. 198), але не була допитана судом, як це передбачено ст. 292-1 КПК України при відкладенні розгляду справи в зв’язку з неявкою адвоката.
Під час розгляду справи судом, в період з листопада 2010 року потерпіла в судові засідання не з’явлалась, в зв’язку з чим судом даний запит до адресно –довідкового бюро м. Макіївки Донецької області і 23 лютого 2011 року отримане повідомлення про нову адресу місця проживання ОСОБА_6 (т.2, а.с. 7).
Разом з тим, в матеріалах кримінальної справи відсутні будь –які відомості про те, що судом потерпіла повідомлялась про день розгляду справи судовою повісткою чи листом.
24 лютого 2011 року своєю постановою суд доручив слідчому в порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, встановити місце знаходження потерпілої, вказавши її попередню адресу, хоча суду вже була відома нова адреса.
Дане доручення не було виконане і будь –яких нагадувань щодо його виконання в матеріалах справи немає.
Таким чином суд не прийняв відповідних мір до забезпечення явки ОСОБА_6 в судове засідання.
Натомість, суд в зв’язку з тим, що сплив термін угоди, яку уклала потерпіла ОСОБА_6 з адвокатом ОСОБА_7, фактично відсторонив останню від участі по справі без згоди потерпілої, чим грубо порушив її права.
З метою забезпечення прав потерпілої суду необхідно було листом повідомити потерпілу ОСОБА_6 про те, що кримінальна справа знаходиться в провадженні суду і що минув строк доручення, та з’ясувати її думку про продовження участі адвоката в розгляді справи та явку потерпілої до суду.
Суд також мав змогу з’ясувати думку потерпілої про її бажання ознайомитись з матеріалами кримінальної справи, які надійшли на розгляд суду.
За таких обставин повернення справи на додаткове розслідування з цих підстав є необґрунтованим.
Щодо необхідності здійснення перевірки показань ОСОБА_2 про застосування до нього незаконних методів слідства, то така перевірка проводиться прокурором в порядку, встановленому ст.ст. 94-98 КПК України в 10-ти денний термін, на підставі відповідної заяви.
Заява підсудного про застосування до нього незаконних методів слідства сама по собі не є підставою для направлення справи на додаткове розслідування. Якщо така заява за своїм характером є приводом до порушення кримінальної справи, то суддя, попередивши заявника про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, направляє її за належністю прокурору.
В разі коли під час судового розгляду справи до закінчення судового слідства можуть виявитись обставини, які вимагають зміни обвинувачення, викладеного в обвинувальному висновку, то чинне законодавство дозволяє прокурору в такому випадку змінити пред’явлене обвинувачення в порядку і з дотриманням положень ст. 277 КПК України, дотримання яких гарантує права як підсудного, так і потерпілого.
Тому вказівка суду про необхідність в ході дослідування справи виконати вимоги ст. 132, 223 КПК України щодо змісту постанови про притягнення в якості обвинуваченого та обвинувального висновку є також безпідставною.
Таким чином постанова суду про повернення справи на додаткове розслідування не ґрунтується на нормах кримінально –процесуального закону і підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника прокурора м. Кременчука задовольнити.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23 червня 2011 року про повернення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК України на додаткове розслідування –скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 залишити без змін –підписку про невиїзд.
СУДДІ:
Хрипченко Л.Г. Довгаль С.А. Куліш В.М.
Копія