Справа №22-1860 2007р.                                                       Головуючий у І ін ст. Грищук В.О.

Категорія   26                                                                           Доповідач Юхименко А.Г.

УХВАЛА

Іменем України

6 серпня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Юхименка А.Г. Суддів : Бермеса І.В.,  Мікуш Ю.Р. При секретарі: Щербатій І.М.  З участю: апелянта,  позивача,  адвоката ОСОБА_1  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 3 квітня 2007 року;

встановила:

28 грудня 2005 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до своєї сестри та брата ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з участю третіх осіб ОСОБА_6 та Другої державної нотаріальної контори про визнання недійсною відмови від спадщини на користь відповідачки та визнання за нею права власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батьків.

В заяві покликалась на те,  що вказаний будинок належав батькам сторін та третьої особи ОСОБА_6. Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року,  тому вона з чоловіком переїхала жити до матері,  яка була інвалідом та потребувала догляду. ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати,  тому вона фактично прийняла спадщину після смерті обох батьків,  т.я. більше ніхто зі спадкоємців в будинку не проживав,  а в нотконтору за оформленням спадщини не звернувся. Сестри та брат умовили її в липні 2005 року відмовитись через нотаріальну контору від спадщини на користь відповідача ОСОБА_4,  обіцяючи в подальшому переоформити будинок лише на неї,  Відмову вважала незаконною,  бо її ввели в оману,  до того ж вона вже фактично прийняла спадщину.

В подальшому ОСОБА_3 збільшувала та уточнювала позовні вимоги та просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом видані відповідачам ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та анулювати записи в реєстрі про право власності кожного з них по 1\2 на будинок,  визнати недійсним договір дарування від 19 серпня 2005 року,  яким брат і сестра подарували будинок ОСОБА_2,  анулювати запис в реєстрі про право власності на будинок за ОСОБА_2 та визнати за позивачем праве власності на весь будинок в порядку спадкування після смерті обох батьків (а.с. 96-97).

У зв"язку з цим в коло відповідачів було включено ОСОБА_2 та Другу державну нотаріальну контору,  а третьою особою,  крім вказаної вище ОСОБА_6,  стало Львівське КП „Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Визнано частково недійсними: свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.05 року на ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та анульовано відповідні записи про реєстрацію права власності на будинок за ними по 1\2 частині; договір дарування будинку від 19.08.05 року в користь ОСОБА_2 з відповідним анулюванням запису про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на цей будинок.

Визнано за позивачем ОСОБА_3 право власності на 1\4 ідеальних долей спірного будинку.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в позові,  оскільки рішення є незаконним,  не враховано ,  що ОСОБА_3 подала письмову заяву,  в якій зазначає,  що пропустила строк на прийняття спадщини та не буде ставити питання про його продовження,  а тому у суду не було підстав вважати,  що вона прийняла спадщину.

Вислухавши доповідача та осіб,  що приймають участь по справі,  перевіривши матеріали справи і доводи скарги,  колегія суддів вважає,  що її слід задовольнити частково,  виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позов,  суд зробив висновок,  що позивач ОСОБА_3,  відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_6 є спадкоємцями першої черги в рівних частинах після смерті батька та матері,  бо фактично прийняли спадщину.

З вказаного вбачається,  що суд вирішив питання про право на спадщину за третьою особою по справі ОСОБА_6.

Згідно  ст. 3О ЦПК України сторонами в процесі є позивач і відповідач. ОСОБА_6 стороною по справі не була,  однак суд фактично вирішив,  що вона має право власності на 1\4 частину будинку ,  хоч вона про це не просила та подала заяву ,  що не претендує на оформлення спадщини,  тобто вирішив питання про її права та обов"язки,  не притягнувши її до участі в справі в якості сторони.

Позивач просила визнати недійсною її відмову від спадщини,  оскільки така вчинена нею внаслідок омани. На думку суду така відмова є недійсною та не породжує правових наслідків,  бо подана після шести місяців після відкриття спадщини,  але в цих позовних вимогах відмовляє. При цьому не дано ніякої оцінки покликанню позивача у вказаній заяві на те,  що вона не просто відмовляється від спадщини,  а взагалі не претендує на оформлення спадкових прав та не притягнуто стороною по даних позовних вимогах ОСОБА_6,  яка також підписала вказану заяву та вважала її дійсною.

У зв"язку з наведеним рішення відповідно до ч. 1  ст. 311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись  ст.  ст. 307,  311 ЦПК України,  колегія суддів;

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 3 квітня 2007 року скасувати,  а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.