Справа №22-1860 2007р. Головуючий у І ін ст. Грищук В.О.
Категорія 26 Доповідач Юхименко А.Г.
УХВАЛА
Іменем України
6 серпня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Юхименка А.Г. Суддів : Бермеса І.В., Мікуш Ю.Р. При секретарі: Щербатій І.М. З участю: апелянта, позивача, адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 3 квітня 2007 року;
встановила:
28 грудня 2005 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до своєї сестри та брата ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з участю третіх осіб ОСОБА_6 та Другої державної нотаріальної контори про визнання недійсною відмови від спадщини на користь відповідачки та визнання за нею права власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батьків.
В заяві покликалась на те, що вказаний будинок належав батькам сторін та третьої особи ОСОБА_6. Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тому вона з чоловіком переїхала жити до матері, яка була інвалідом та потребувала догляду. ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати, тому вона фактично прийняла спадщину після смерті обох батьків, т.я. більше ніхто зі спадкоємців в будинку не проживав, а в нотконтору за оформленням спадщини не звернувся. Сестри та брат умовили її в липні 2005 року відмовитись через нотаріальну контору від спадщини на користь відповідача ОСОБА_4, обіцяючи в подальшому переоформити будинок лише на неї, Відмову вважала незаконною, бо її ввели в оману, до того ж вона вже фактично прийняла спадщину.
В подальшому ОСОБА_3 збільшувала та уточнювала позовні вимоги та просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом видані відповідачам ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та анулювати записи в реєстрі про право власності кожного з них по 1\2 на будинок, визнати недійсним договір дарування від 19 серпня 2005 року, яким брат і сестра подарували будинок ОСОБА_2, анулювати запис в реєстрі про право власності на будинок за ОСОБА_2 та визнати за позивачем праве власності на весь будинок в порядку спадкування після смерті обох батьків (а.с. 96-97).
У зв"язку з цим в коло відповідачів було включено ОСОБА_2 та Другу державну нотаріальну контору, а третьою особою, крім вказаної вище ОСОБА_6, стало Львівське КП „Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Визнано частково недійсними: свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.05 року на ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та анульовано відповідні записи про реєстрацію права власності на будинок за ними по 1\2 частині; договір дарування будинку від 19.08.05 року в користь ОСОБА_2 з відповідним анулюванням запису про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на цей будинок.
Визнано за позивачем ОСОБА_3 право власності на 1\4 ідеальних долей спірного будинку.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в позові, оскільки рішення є незаконним, не враховано , що ОСОБА_3 подала письмову заяву, в якій зазначає, що пропустила строк на прийняття спадщини та не буде ставити питання про його продовження, а тому у суду не було підстав вважати, що вона прийняла спадщину.
Вислухавши доповідача та осіб, що приймають участь по справі, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позов, суд зробив висновок, що позивач ОСОБА_3, відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_6 є спадкоємцями першої черги в рівних частинах після смерті батька та матері, бо фактично прийняли спадщину.
З вказаного вбачається, що суд вирішив питання про право на спадщину за третьою особою по справі ОСОБА_6.
Згідно ст. 3О ЦПК України сторонами в процесі є позивач і відповідач. ОСОБА_6 стороною по справі не була, однак суд фактично вирішив, що вона має право власності на 1\4 частину будинку , хоч вона про це не просила та подала заяву , що не претендує на оформлення спадщини, тобто вирішив питання про її права та обов"язки, не притягнувши її до участі в справі в якості сторони.
Позивач просила визнати недійсною її відмову від спадщини, оскільки така вчинена нею внаслідок омани. На думку суду така відмова є недійсною та не породжує правових наслідків, бо подана після шести місяців після відкриття спадщини, але в цих позовних вимогах відмовляє. При цьому не дано ніякої оцінки покликанню позивача у вказаній заяві на те, що вона не просто відмовляється від спадщини, а взагалі не претендує на оформлення спадкових прав та не притягнуто стороною по даних позовних вимогах ОСОБА_6, яка також підписала вказану заяву та вважала її дійсною.
У зв"язку з наведеним рішення відповідно до ч. 1 ст. 311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 307, 311 ЦПК України, колегія суддів;
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 3 квітня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.