Справа № 11a-661 2007 рік Головуючий у 1 інстанції Яворський І.О.
Категорія 186 ч.2, 189 ч.2, 357 ч.2 КК України Доповідач Приколота Ю.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2007 року Колегія суддів Судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Львівської області
в складі:
Головуючого: Макойди З.М.
суддів: Зазулі І.Є., Приколоти Ю.А.
з участю прокурора: Свореня М.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора Франківського району м.Львова та засудженого ОСОБА_1 на вирок Франківського районного суду м.Львова від 11 листопада 2006 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який народився та проживає у м.АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою-технічною освітою, не одружений, не працюючий, судимий 08.09. 1983 року Франківським районним судом м.Львова за ст.ст. 215-3 ч.1, 141 ч.2 КК україни до трьох років позбавлення волі, 20.01. 1987 року Франківським районним судом м.Львова за ст. 215-3 ч.2 КК України до одного року позбавлення волі, 05.10. 1989 року Франківським районним судом м.Львова за ст.ст. 140 ч.3, 229-6 ч.1, 229-6 ч.2, 222 ч.3, 101 ч.1 КК України до шести років позбавлення волі, 02.09. 1996 року Франківським районним судом м.Львова за ст.229-6 ч.2 КК України до двох років позбавлення волі, 01.11. 1999 року Личаківським районним судом м.Львова за ст. 229-6 ч.2 КК України до двох років позбавлення волі, 04.03. 2003 року Франківським районним судом м.Львова за ст. 185 ч.3 КК України до одного року та шести місяців позбавлення волі, засуджений за за ст. 186 ч.2 КК України до чотирьох років позбавлення волі, за ч.2 ст. 189 КК України до трьох років позбавлення волі і на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначене йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено взяття під варту і початок строку відбування покарання рахується з 21 грудня 2005 року.
Засуджений ОСОБА_1. вирок суду оскаржив.
ОСОБА_2, 1ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який народився та проживає у м.АДРЕСА_2, українець, гр.-н України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, судимий 10.02. 198.7 року Шевченківським районним судом м.Львова за ст. 117 ч.3 КК України до дев"яти років позбавлення волі, 17.07. 1997 року за ст. 215-3 ч.3 КК України до дев"яти років позбавлення волі, засуджений за ст. 186 ч.2, 69 КК України до одного року та шести місяців позбавлення волі, за ст. 189 ч.2, 69 КК України до одного року позбавлення волі, за ст. 357 ч.3 КК України до двох років обмеження волі. На підставі ст.70 КК України з застосуванням ст. 69 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у вигляді одного року та шести місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено взяття під варту і початок строку відбування покарання рахується з 21 грудня 2005 року.
Засуджений ОСОБА_2 вирок суду не оскаржував.
За вироком суду ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп"ягніння за попередньою змовою з ОСОБА_2. біля 24.00. год. 20.12. 2005 року між будинками 26, 30 по вул. В. Великого у м.Львові та будинком 22 по вул. Айвазовського з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров"я потерпілого ОСОБА_3., спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, відкрито викрали у останнього папку з документами вартістю 50 грн. та окуляри вартістю 150 грн.
Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1. на тому ж місці вимагали у потерпілого ОСОБА_3. гроші в розмірі 250 грн. за повернення папки з документами, в противному випадку погрожували їх знищити. Сприймаючи погрози ОСОБА_2. та ОСОБА_1 як реальні потерпілий ОСОБА_3 в приміщенні магазину ПП „Аніла", що в будинку 34 по вул. В. Великого у м.Львові зняв з банкомату 20 грн., які передав ОСОБА_1, який і витратив їх на придбання пива та сигарет.
ОСОБА_2 після 00.10. год. 21.12. 2005 року, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння поблизу магазину ПП „Аніла", що по вул. В.Великого, 34 у м.Львові, оглядаючи вміст папки потерпілого ОСОБА_3. незаконно заволодів паспортом громадянина України на ім"я останнього і вимагав за його повернення обручку вартістю 150 грн., а коли той відмовився, запропонував піти додому і принести гроші. В процесі того як потерпілий намагався відібрати викрадений паспорт ОСОБА_2 та ОСОБА_1. були затримані.
Прокурор Франківського району м.Львова в апеляційному поданні просить вирок в частині призначення покарання ОСОБА_2 змініити та обрати йому покарання за ч.2 ст. 186 КК України чотири роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 189 КК України - три роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 357 КК України - два роки обмеження волі і на підставі ст. 70 КК України остаточно шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. Апеляційне подання мотивує тим, що обране засудженеому ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів і застосування ст. 69 КК України є безпідставним, оскільки всупереч вимогам ст. 69 КК України та п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10. 2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, послався на лише одну пом"якшуючу винність обставину, таку як хвороба на СНІД, яку не можна вважати такою, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину. Судом не враховано, що ОСОБА_2 вчинив ряд корисливих злочинів, в тому числі з
застосуванням насильства та погроз, два з яких є тяжкими, за попередньою змовою в групі осіб та в стані алкогольного сп"яніння, маючи не погашену судимість за вчинення корисливого злочину ( угон автотранспортного засобу, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров"я потерпілого). Судом не врахована і роль засудженого, який особисто застосовував до потерпілого насильство, вимагав передачі матеріальних цінностей за повернення викрадених документів, винності своєї у вчинених злочинах не визнав, у вчиненому не розкаявся.
Засуджений ОСОБА_1. у своїй апреляційній скарзі винності у вчинених злочинах не визнав, просить вирок суду скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який апеляційне подання підтримав, вважаючи, що засудженому ОСОБА_2 слід обрати більш суворе покарання, а щодо ОСОБА_1 вирок суду залишити без змін, пояснення засудженого ОСОБА_2. у якому він просить відмовити у задоволенні апеляційного подання прокурора і залишити без змін вирок суду першої інстанції, пояснення засудженого ОСОБА_1 у якому він змінив свої апеляційні вимоги і просить пом»якшити призначене йому покарання до двох років позбавлення волі, дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду слід залишити без змін, а апеляції без задоволення з наступних мотивів.
Суд першої інстанції з належною повнотою дослідив зібрані по справі докази, з»ясував фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку щодо винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2. у вчиненні інкримінованих їм злочинів.
Як під час досудового слідства так і в суді потерпілий ОСОБА_3 ствердив, що 20.12. 2005 року після 21.30. год. в барі по вул. В.Великого у м.Львові зустрів свого знайомого ОСОБА_1 та раніше незнайомого ОСОБА_2. яких пригощав спиртним. Після того як він залишив приміщення бару двоє осіб, яких він опізнав як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом побиття відкрито заволоділи його папкою з документами вартістю 50 грн., відірвавши при її* відібранні ручки, та окулярами вартістю 150 грн. За повернення папки з документами ОСОБА_2. вимагав 250 грн., а коли він відповів, що таких грошей немає,ОСОБА_2. почав вимагати його обручальний перстень, який він віддати відмовився. Засуджені погодились на його пропозицію одержати 20 грн., які залишались у нього на картці, у зв»язку з чим вони пішли до магазину, де в банкоматі він зняв 20 грн., які передав ОСОБА_1, який придбав пива та сигарет. Після чого ОСОБА_2. сказав ОСОБА_2. повернути йому папку, що той і зробив, однак лишив у себе його паспорт громадянина України за який почав вимагати гроші або його перстень. Під час того як він намагався відібрати у Кузьмішкіна свій паспорт під»їхали працівники міліції, одному з яких він розповів про те, що відбулось і повідомив,що у одного з злочинців знаходиться його паспорт. Після чого засуджені були затримані, а його особисті речі йому були повернуті.
Свої показання потерпілий ОСОБА_3 підтвердив і під час проведення ставок віч на віч між ним та ОСОБА_2. (т.1 а.с.63), між ним та Кузьмішкіним І.В. (т.1а.с.80).
Факт спричинення потерпілому ОСОБА_3тілесних ушкоджень під час вчинення відносно нього злочину стверуджується і висновком проведеної по справі судово-медичної експертизи (т. 1 а.с. 11).
Протоколами добровільної видачі та огляду речових доказів (т.1 а.с.14, 135) стверджується, що видана потерпілим папка пошкоджена, відсутні ручки, що підтверджує показання потерпілого ОСОБА_3. про обставини вчиненого відносно нього злочину.
Стверджуються пояснення потерпілого про те, що на вимогу засуджених вночі 21.12. 2005 року в супермаркеті по вул. В. Великого, 34 у м. Львові він знімав 20 грн. і довідкою про рух коштів по його особистій картці (а.с.141).
Те, що саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2. знаходились ввечері 20.12. 2005 року в міні-барі ПП Зберко вбачається із показань працівника бару ОСОБА_4., який і опізнав вказаних осіб під час провдення досудового слідства (т.1 а.с.70, 85).
Про події, які відбувались в ніч на 21.12. 2005 року саме в такій послідовності про яку наголошує потерпілий під час досудового слідства розповів і свідок ОСОБА_2 (т.1 а.с.48), який спотстерігав усе це з вікна своєї квартири та повідомив чергового по Франківському РВ міліції про вчиненюваний злочин, і показанням якого суд першої інстанції надав належну оцінку.
При постановленні вироку суд першої інстанції перевірив і дав відповідну оцінку показанням свідків - працівників міліції ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7( т.1 а.с. 40, 72, 96), які о 00.10. год. 21.12. 2005 року одержали повідомлення з чергової частини райвідділу міліції про вчинюваний злочин, були очевидцями шарпанини між засудженими та потерпілим, зі слів якого довідались про обставини вчиненого злочину, на місці події виявили речі потерпілого (паспорт та окуляри), після чого затримали засуджених.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, щодо кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ст.ст. 186 ч.2, 189 ч.2 КК України, оскільки той, повторно за попередньою змовою в групі осіб, з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого, відкрито заволодів його майном, а також при тих же обставинах вчинив вимогу передачі йому майна з погрозою пошкодження і знищення викраденого у потерпілого майна.
Суд також вірно кваліфікував і дії засудженого ОСОБА_2. за ст.ст. 186 ч.2, 189 ч.2, 357 ч.3 КК України, який повторно, за попередньою змовою в групі осіб, з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого, відкрито заволодів його майном, при тих же обставинах вчинив вимогу передачі йому майна з погрозою пошкодження і знищення викраденого у потерпілого майна, незаконно заволодів паспортом потерпілого за повернення якого також вимагав передачі грошей або майна.
У своїй апеляції прокурор зазначає про те, що застосовуючи ст. 69 КК України відносно засудженого ОСОБА_2., суд першої інстанції мотивував це рішення лише хворобою останнього на СНІД і зовсім не врахував роль засудженого у вчинених злочинах, які є корисливі, а два з них тяжкими, злочини ним були вчинені в стані алкогольного сп»яніння, наявність попередніх судимостей.
Однак, з такою позицією прокурора колегія суддів погодитись не може, оскільки представник державного обвинувачення при постановленні вироку суду першої інстанції з врахуванням як обтяжуючих так і пом»якшуючих винуватість ОСОБА_2. обставин просила обрати йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України (т.2 а.с. 187).
Крім цього, в матеріалах справи (т.2 а.с. 121) містяться медичні документи, які стверджують окрім наявності у засудженого ОСОБА_2. ВІЛ-інфекції 3-ої клінічної стадії ще й туберукульозу легень, що давало суду підстави для застосування ст. 69 КК України.
Що стосується тверджень засудженого ОСОБА_1 з приводу пом»якшення йому покарання то підстав для такого колегія судців не вбачає, оскільки при постановленні вироку судом було враховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, те, що він неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, злочини вчиняв в стані алкогольного сп»яніння, також враховувалась його задовільна характеристика за місцем проживання і застосовуючи ст. 70 КК України йому фактично було обрано мінімальне покарання передбачене санкцією статті за більш тяжкий злочин.
В цілому у відповідності до ст. 65 КК України засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було призначене покарання необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Оскільки строк призначеного судом першої інстанції покарання щодо ОСОБА_2. закінчився 21 червня 2007 року, то його слід звільнити з-під варти з залу суду.
Постановлене щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2. судове рішення відповідає вимогам закону і підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст.366 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Вирок Франківського районного суду м.Львова від 11 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2залишити без змін, а апеляцію прокурора Франківського району та апеляцію засудженого ОСОБА_1 без задоволення.
Звільнити ОСОБА_2з-під варти з залу суду як такого, що відбув призначене йому покарання.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до ^Верховного Суду України протягом шести місяців.