УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
15 серпня 2007 року м. Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Сімонця О.І. суддів Шпоньки В.П., Жечевої Н.О. за участю прокурора Пазинич М. В. захисника ОСОБА_1. засудженого ОСОБА_2. розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_3. і прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, на вирок Чернігівського районного суду Запорізької області від 20 червня 2007 року
ВСТАНОВИВ
Цим вироком, - ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого у АДРЕСА_1, інваліда 3 групи, не працюючого, з неповною середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, -засуджено:
за частиною 2 статті 121 КК України на 7 років позбавлення волі. В строк відбуття покарання зараховано строк перебування ОСОБА_2. під вартою 1 серпня 2005 року по 23 червня 2006 року.
Мірою запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили, засудженому обрано підписку про невиїзд.
ОСОБА_2. визнано винним у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілої ОСОБА_4 В.
Згідно з вироком, 30 липня 2005 року, приблизно о 2 год. ночі, у барі «Скіф» в смт Чернігівка, у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязненних стосунків зі співмешканкою ОСОБА_4В., ОСОБА_2 наніс останній декілька ударів долонею по обличчю. Приблизно о 2 год. 30 хв. ОСОБА_2 наздогнав ОСОБА_4, яка йшла додому, і під час сварки наніс їй удар кулаком від якого та впала і вдарилася обличчям о бетонне покриття дороги. Коли ОСОБА_4. піднялася ОСОБА_2. умисно наніс їй ще декілька ударів кулаком по обличчю від чого та знову впала на землю. 31 липня 2005 року ОСОБА_4. було госпіталізовано до Чернігівської ЦРБ, де 6 серпня 2005 року вона померла.
№ 1-6/2007 головуючій у 1 ін ст. - суддя Малиш Ш.
№ 11-1229/2007 доповідач в апеляційній інстанції - суддя Шпонька В.П.
За висновками суду, викладеними при формулюванні обвинувачення з посиланням на висновок судово-медичної експертиз №146 від 7 вересня 2005 року, ОСОБА_4. були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які й стали причиною її смерті.
В апеляціях:
захисник стверджує про невідповідність кваліфікації дій засудженого фактичним обставинам справи за матеріалами якої відсутні докази умисного нанесенняОСОБА_2. тяжкого тілесного ушкодження потерпілій, яке б спричинило її смерть. Тому ставиться питання про перекваліфікацію дій засудженого на частину 1 статті 119 КК України і призначення йому покарання із застосуванням положень статті 75 цього кодексу;
прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, стверджує про невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, яке за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості. Як на обставини, які обтяжують покарання, посилається на невизнання засудженим винності у вчиненні злочину, спричинення злочином тяжких наслідків - смерті потерпілої.
У судовому засіданні апеляційної інстанції, вислухавши доповідь судді щодо вироку, ким і в якому обсязі він був оскаржений, та основних доводах апеляції і заперечень інших учасників процесу:
апелянт і засуджений підтримали доводи апеляції захисника;
прокурор не знайшов підстав до задоволення апеляцій сторін і просив вирок залишити без зміни.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд не вбачає підстав до задоволення апеляції прокурора, який затверджував обвинувальний висновок і вбачає підстави до часткового задоволення апеляції захисника, оскільки за встановленими фактичними обставинами справи, судом дано неправильну юридичну оцінку діям засудженого.
Відповідно до чинного законодавства та роз'яснень, яких надано в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд не вправі посилатися в мотивувальній частині вироку на обтяжуючі відповідальність обставини, не передбачені ст. 67 КК України або хоча й передбачені нею, але зазначені в диспозиції статті кримінального закону як ознаки злочину. Тому, такі обставини як невизнання особою вини у вчиненні злочину і те, що вона в ньому не розкаялася, не можуть розглядатись як такі, що обтяжують покарання. Умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, - зазначено в диспозиції частини 2 статті 121 КК України.
Прийнявши рішення про часткове задоволення апеляції захисника апеляційний суд виходить з такого.
Згідно з висновками судово-медичного експерта (№146 від 7 вересня 2005 року), ним, виходячи з характеру тілесних ушкоджень, розташування їх на тілі
потерпілої та інших ознак, - дають підстави до припущення того, що садни на обличчі і ушиб головного мозку могли утворитися від впливу в область обличчя і голови тупих твердих предметів, що обмеженню травмують. Неможливо виключити й те, що вони могли утворитися внаслідок падіння з висоти свого росту на такі предмети. Смерть ОСОБА_4 настала саме від усередночерепної травми головного мозку (т.1, а.с. 22-25).
За висновками комісійної судово-медичної експертизи, ушиби речовини головного мозку могли утворитися як у області травматичного впливу (при ударних травматичних впливах), так і в зоні протиудару (за умови травми-прискорення, тобто при падінні з висоти росту), (т.2, а.с. 71-81).
Можливий механізм нанесення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, які й спричинили її смерть, визначений судово-медичними експертами, не позбавляє підстав вважати показання ОСОБА_2. такими, які відповідають фактичним обставинам справи щодо спричинення смерті потерпілої.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 p. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливе лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тому, з урахуванням фактичних обставин справи щодо спричинення смерті ОСОБА_4, апеляційний суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_2. з частини 2 статті 121 КК України, якою передбачена відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого на частину 1 статті 119 КК України, якою передбачено відповідальність за вбивство, вчинене через необережність. Хоча ОСОБА_2., при нанесенні декількох ударів долонею по обличчю ОСОБА_4, і не передбачав можливості її падіння на бетонне покриття дороги і настання у майбутньому смерті, але повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю.
Вирішуючи питання з призначення покарання ОСОБА_2 за частиною 1 статті 119 КК України, апеляційний суд виходить із загальних засад призначення покарання, яких визначено у статті 65 КК України і враховує:
межі, яких установлено у санкції частини 1 статті 119 КК України;
ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до статті 12 КК України, є злочином середньої тяжкості;
позитивні дані про особу винного, якого вперше притягнуто до кримінальної відповідальності;
обставини, що пом'якшують покарання (наявність в ОСОБА_2. інвалідності, утримання ним неповнолітньої дитини).
Згідно із сформульованим у вироку обвинуваченням, ОСОБА_2 злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння.
Всі зазначені обставини дають підстави до обрання ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 362, 365, 366 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ
апеляцією захисника ОСОБА_3. задовольнити частково, апеляцію прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, залишити без задоволення.
Вирок Чернігівського районного суду Запорізької області від 20 червня 2007 року щодо ОСОБА_2 змінити:
перекваліфікувати дії ОСОБА_2. з частини 2 статті 121 на частину 1 статті 119 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі пунктів «б» і «є» статті 1 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року ОСОБА_2 звільнити від покарання.
В решті вирок залишити без зміни.