Справа № 11a - 683/2007 р.                  Головуючий у 1 інстанції: Старунський Д.М.

Категорія ст.122 ч.1 КК України          Доповідач: Гаврилов В.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

07 серпня 2007 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого: Макойди З.М.. суддів: Марітчака Т.М., Гаврилова М.М. з участю прокурора: Дудинської Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Львові  кримінальну справу за апеляцією    захисника ОСОБА_1. в інтересах засудженого ОСОБА_2на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 березня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження, не судимого, неодруженого, учня 10 класу Нагуєвицької спецшколи-інтернату, інваліда з дитинства, засуджено за ч.1 ст.122 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.104 КК України його звільнено від покарання, якщо він протягом року не вчинить нового злочину і відповідно до ст. 76 КК України не буде виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, закінчить навчання у Нагуєвицькій спецшколі-інтернаті, буде періодично з'являтись для реєстрації і повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або навчання.

Запобіжний захід засудженому залишено підписку про невиїзд.

За вироком суду ОСОБА_2. 19.10.2006 року близько 19 год.30 хв. біля головного корпусу спецшколи-інтернату в с Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області на грунті особистих неприязних відносин наніс удар ногою по лівій руці ОСОБА_3., спричинивши тілесні ушкодження середньої тяжкості.

В апеляції захисник ОСОБА_1 зазначає, що судом неправильно застосовано кримінальний закон і його висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Обставини справи свідчать про те, що його підзахисний мав намір вдарити потерпілого в область таза, але той в момент удару підставив руку, отже він заподіяв йому тілесні ушкодження з необережності тому апелянт просить перекваліфікувати дії ОСОБА_2 на ст. 128 КК України і звільнити від кримінальної відповідальності з підстав передбачених ст.46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим, а кримінальну справу закрити.

В запереченні на апеляцію державний обвинувач вважає вирок законним і обгрунтованим, оскільки ОСОБА_2., наносячи удар ногою у ділянку сідниці потерпілому, усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, яке було направлене на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, передбачав настання суспільно-небезпечних наслідків, не бажав, але свідомо допускав їх настання. Тому при непрямому

умислі відповідальність наступає за наслідками, що настали. Просить апеляцію залишити без задоволення, а вирок без зміни.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законний І обгрунтований вирок, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами винуватість ОСОБА_2у скоєнні інкримінованого йому злочину при вказаних у вироку обставинах повністю доведена.

Так, засуджений ОСОБА_2., частково визнаючи свою вину, підтвердив, що вирішив покарати учнів молодших класів за те, що вони не зважали на його зауваження і бігали біля них, наказав нагнутись, щоб вдарити ногою в сідниці. ОСОБА_3 нагнувся, а ОСОБА_4втік до школи. Під час удару потерпілий підставив руку і він вдарив ногою по руці. Визнає вину частково тому, що хотів лише провчити його, а не ламати руку.

Наведені покази стверджуються показами потерпілого ОСОБА_3., свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., протоколами огляду місця події, очної ставки, відтворення обстановки та обставин події, іншими доказами.

За висновком експерта у ОСОБА_3. виявлено тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому ліктьової кістки лівого передпліччя в нижній третині з незначним зміщенням. Вказане тілесне ушкодження виникло внаслідок одноразової взаємодії з тупим твердим предметом, не виключено в термін вказаний потерпілим і по ступеню тяжкості відноситься до категорії середніх.

Отже, судом правильно і повно встановлені фактичні обставини справи і вірно кваліфіковані дії засудженого, оскільки доведено, що ОСОБА_2., наносячи удар ногою потерпілому, усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його наслідки, не бажав, але свідомо допускав їх настання.

Призначаючи покарання, суд відповідно з вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який позитивно характеризується, визнав свою вину, у вчиненому розкаюється, його вік, інвалідність, відшкодування завданої шкоди та визначив його необхідним й достатнім для виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для задоволення апеляції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_1. в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 березня 2007 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом шести місяців з моменту набрання нею законної сили