Справа № 11 а-703/2007                       Головуючий у 1 інстанції Лойзик М.В.

Категорія ст.286 ч.2 КК України          Доповідач  Гаврилов В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

17 серпня 2007 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого: Перетятька В.О, суддів: Волинця М.М., Гаврилова В.М. з участю прокурора: Сворень М.М. потерпілого: ОСОБА_1перекладача: Муравецької І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м.  Львові кримінальну справу за апеляціями    захисників   ОСОБА_2.,    ОСОБА_3    в    інтересах    засудженого ОСОБА_4на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 25 травня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком засуджено ОСОБА_4, 1984 року народження, громадянина Польщі, не судимого, не працюючого, неодруженого, за ч.2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. Запобіжний захід засудженому змінено на взяття під варту і початок строку відбуття покарання встановлено з 25 травня 2007 року.

Вирішено питання з речовими доказами і судовими витратами. За вироком суду ОСОБА_4 12.12.2006 року, в період часу з 6 по7 год., керуючи автомобілем „Фольксваген-Пасат" і рухаючись по автодорозі Старий Самбір - Смільниця до кордону з Республікою Польща, на 29 км. 520 м. біля КПП „Смільниця-Кростенко", порушивши п.п. 1.2, 1.3, 1.5, 11.2, 12.1; п. 3.29 розділу 33 Правил дорожнього руху України, перевищив швидкість при здійсненні маневру обгону автомобіля „Опель-Аскона" і вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5., яка від отриманих тілесних ушкоджень померла.

В апеляції і доповненні до неї захисника ОСОБА_2 звертається увага на те, що суд не дослідив питання: 1) змішаної вини як водія, так і потерпілої, яка рухалась по середині траси у темну пору доби і як пішохід мала виділити себе для своєчасного виявлення іншими учасниками руху, рухатись на зустріч транспортному засобу і не виходити на проїзну частину дороги не впевнившись у відсутності небезпеки для себе. Такі дії потерпілої, на думку захисту, знаходяться у причинному зв'язку із ДТП; 2) підзахисний зразу викликав швидку допомогу і як міг надавав потерпілій допомогу, але швидка прибула лише через годину і потерпіла вмерла по дорозі до лікарні; 3) щире, каяття і активне сприяння розкриттю злочину, повне, а не часткове відшкодування

завданої шкоди, про що свідчить розписка потерпілого. Крім того, судом не обгрунтовано обрання покарання більш, ніж мінімальне. Апелянт вважає, що наведені факти істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і, посилаючись на наявність договору про правову допомогу між Україною і Республікою Польща, просить застосувати ст.75 КК України відносно ОСОБА_4

В апеляції захисникОСОБА_3 зазначає, що вина його підзахисного у вчиненні злочину доведена повністю, але суд призначив покарання, яке за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_4, що не враховано його вік, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування заподіяної шкоди, що порушення правил дорожнього руху допустила сама потерпіла, рухаючись по проїжджій частині дороги, і яка, на думку захисту, могла би вижити в разі приїзду швидкої допомоги не через годину після виклику, а швидше. Враховуючи викладене апелянт просить вирок змінити - застосувати відносно його підзахисного ст. 75 КК України.

В запереченні на апеляцію захисника ОСОБА_2 прокурор вважає, що в справі відсутні будь-які докази порушення потерпілою Правил дорожнього руху, вирок є законним і обгрунтованим і просить залишити його без змін.

В запереченні на апеляції потерпілого ОСОБА_1вказується на часткове, а не повне відшкодування завданої йому шкоди і намагання засудженого обіцянками обдурити його, на велику швидкість його автомашини перед наїздом на дружину і часткове визнання вини, на те, що він з місця події втік і був затриманий громадськістю, і він просить вирок залишити без змін, а апеляції - без задоволення.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_4 і в його інтересах захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляції, потерпілого ОСОБА_1. та міркування прокурора про законний і обгрунтований вирок, вивчивши матеріали кримінальної справи колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами винуватість ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому злочину при вказаних у вироку обставинах повністю доведена і в апеляціях не оспорюється.

Твердження апелянтів про наявність змішаної вини у скоєнні злочину спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами.

З протоколу огляду місця події, пояснень засудженого і свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8 вбачається, що проїзна частина дороги, де відбулась ДТП, має роздільну смугу, потерпіла була збита автомашиною під керуванням засудженого на частині зустрічного руху автомашин під час обгону іншої автомашини, при перевищенні дозволеної швидкості, в темну пору доби. Отже, незважаючи на те, що потерпіла йшла по проїзній частині дороги, але по частині руху зустрічного транспорту, в попутному напрямку руху автомашини засудженого, тому суд прийшов до цілком обгрунтованого висновку про те, що не її дії, а дії саме засудженого, який в порушення вказаних вище пунктів Правил дорожнього руху здійснював своєю автомашиною обгін іншої машини і виїхав на полосу зустрічного руху стали причиною ДТП. Даний висновок об'єктивно стверджується матеріалами судової автотехнічної експертизи від 26.01.2007 року.

Призначаючи покарання, суд послався на вимоги ст. 65 КК України, але разом з тим не мотивував свого рішення про те, що виправлення і перевиховання ОСОБА_4 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Згідно вироку засуджений вперше притягуються до кримінальної відповідальності, вчинив ненавмисний злочин, визнав свою вину і частково відшкодував заподіяну шкоду ще під час досудового слідства. Твердження потерпілого ОСОБА_4. про намагання засудженого втекти з місця події, намагання обдурити його обіцянками повного відшкодування завданих збитків є голослівними, не підтверджуються жодними доказами і

спростовуються його розпискою про отримання певної суми грошей від засудженого і письмовими поясненнями долученими до справи.

Враховуючи викладене, наявність Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 14.08.1994 року, колегія суддів вважає можливим виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства із звільненням його від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляції захисників ОСОБА_2,ОСОБА_3. задовольнити і вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 25 травня 2007 року відносно ОСОБА_4 - Петра змінити: застосувати ст.75 КК України і звільнити ОСОБА_4від відбування призначеного вироком місцевого суду покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і відповідно до вимог ст. 76 КК України буде періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи і повідомляти "органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 змінити із взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти в залі суду.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 6 -ти місяців з моменту набрання нею законної сили