Справа №11 а- 649/ 2007 р.                               Головуючий у І інстанції - Бущак Є.О.

Категорія - ст. 125 ч.2 КК України                    Доповідач - Гаврилов В.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2007 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі

головуючого: Пайонкевича Т.Т. суддів: Вовка А.С., Гаврилова В.М. з участю прокурора: Ходачкевича Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 21 травня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, урродженку 3 та жительку с. Созань Старосамбірського району Львівської області, громадянку України, українку, з середньою освітою, одружену, раніше не судиму, пенсіонерку, засуджено за ч.2 ст.125 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 600 (шістсот) гривень в дохід держави.

Міру запобіжного заходу засудженій до вступу вироку в законну силу залишено без змін - підписку про невиїзд.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користьОСОБА_2 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди.                                                                                                                             

За вироком суду ОСОБА_1 20 серпня 2006 року приблизно о 22 годині 00 хвилин в с Созань Старосамбірського району Львівської області на сільській дорозі на грунті неприязних відносин умисно нанесла ряд ударів дерев'яною палицею по тілу потерпшоїОСОБА_2, внаслідок чого заподіяла потерпілій черепно-мозкову травму зі струсом головного мозку, рану в правій височній ділянці, підшкірні гематоми в ділянці правої брови і на волосяній частині голови, синець на лівій лопатці, забій лівого ліктя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

В поданій апеляції засуджена ОСОБА_1, не оспорюючи своєї вини у вчиненому злочині, зазначає, що призначене їй місцевим судом покарання є занадто суворим. Не врахованого того, що вона є пенсіонеркою по віку, отримує незначну пенсію - 495 грн., хворіє на тяжку форму цукрового діабету, хронічний панкреатит, для лікування від цих захворювань потребує значних коштів, а додаткових джерел доходів вона не має і за станом здоров'я не може надміру працювати. Вказує на те, що провадження по справі було для неї стресовим фактором, який зумовив погіршення стану здоров'я та необхідність проведення лікування. З огляду на викладене, апелянт просить вирок суду змінити в бік пом'якшення, зменшивши розмір штрафу та стягнення моральної шкоди.

В запереченні на апеляцію прокурор Старосамбірського району вказує, що вирок місцевого суду є законним та обгрунтованим, а міра покарання засудженій обрана з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, пом'якшуючих покарання обставин та особи винної. Оцінюючи дані обставини в сукупності, суд при призначенні покарання правильно  застосував  положення ч.1   ст.69  КК України.  Підстав  для  пом'якшення

покарання, на думку прокурора, немає, а тому він просить вирок місцевого суду залишити без змін.

Потерпіла ОСОБА_2 подала заперечення на апеляцію засудженої, в якому просить вирок суду залишити без змін. Зазначає, що засуджена заслуговує суворого покарання, оскільки після нанесення тілесних ушкоджень потерпілій останній довелось 52 дні перебувати на стаціонарному лікуванні, до цього часу вона погано себе почуває, її постійно турбують головні болі, підвищений артеріальний тиск, головокружіння, слабість. Натомість засуджена ОСОБА_1 працює по господарству, веде нормальний спосіб життя та вихваляється перед односельчанами, що не буде сплачувати ні штрафу, ні призначеного розміру відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законний і обґрунтований вирок, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої не підлягає задоволенню.

Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину при вказаних у вироку обставинах доведена повністю і засудженою не оспорюється. ОСОБА_1 оскаржує лише міру покарання.

Як вбачається з вироку суду, при призначенні покарання ОСОБА_1 враховано ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу винної та обставини, які пом'якшують покарання, а саме те, що засуджена раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, позитивно характеризується по місцю проживання, є пенсіонером (а.с.132).

Враховуючи всі обставини, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого, суд прийшов до правильного висновку про необхідність застосування вимог ч.1 ст.69 КК України і при призначенні засудженій покарання обгрунтовано перейшов до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.125 КК України, а саме до штрафу.

Посилання апелянта на те, що при обранні міри покарання не було враховано даних щодо стану її здоров'я не знаходять свого підтвердження. Так, в ході судового розгляду підсудною ОСОБА_1 заявлялось клопотання про те, щоб до справи долучили довідку про наявність в неї хронічних захворювань і таке клопотання було задоволено (а.с.104).

Що стосується розміру штрафу, присудженого до сплати, то такий є близьким до мінімальної межі, встановленої в ч.2 ст.53 КК України, і визначений з урахуванням того, що засуджена є пенсіонером та живе за рахунок пенсії. Крім того, ОСОБА_1 засуджено до штрафу, сума якого в 600 грн. не набагато перевищує місячний розмір отримуваної нею пенсії, яка згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області №812 від 31.05.2007 р. складає 495 грн. 54 коп.

Цивільний позов по справі задоволено частково, а розмір відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, визначено з урахуванням глибини фізичних страждань, яких зазнала потерпіла ОСОБА_2 у зв'язку з вчиненням щодо неї протиправних дій, та необхідності перебування на стаціонарному лікуванні з приводу завданих їй тілесних ушкоджень. Тому сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн. є справедливою та достатньою.

З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляції немає.

Керуючись ст.ст.362, 366, 373 КПК України, колегія судців

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 21 травня 2007 року щодо неї - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом шести місяців з моменту набрання нею законної сили.