РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17.11.2011 р.                                                                                     № 2-6042/11

суддя Солом’янського районного суду м. Києва

при секретаріБобровник О.В.

Славовій Н.Ю.

розглянувши позовну заяву  ОСОБА_3

доОСОБА_4

третя особаГоловне управління юстиції у м. Києві

пророзірвання договору довічного утримання та повернення у власність

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про розірвання договору довічного утримання та повернення у власність.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 20.01.2011 року вона уклала з ОСОБА_4 договір довічного утримання, який був посвідчений державним нотаріусом Дев’ятої Київської нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 1-68, за яким позивач передала відповідачу у власність квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності, а відповідач взяла на себе зобов’язання по забезпеченню довічного утримання та догляду позивача.

Однак, після укладення договору відповідач неналежним чином виконує свої обов’язки, не доглядає за позивачем та між ними склались відносини, які виключають можливість нормального виконання зобов’язань по договору. Крім того, після укладення договору відповідач перевела особові рахунки на своє ім’я не спитавши на це дозволу позивача, мотивуючи це тим, що власником квартири є саме вона. Така поведінка відповідача не відповідає умовам укладеного сторонами договору, а тому позивач просить розірвати договір довічного утримання, укладений 20.01.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що посвідчений державним нотаріусом Дев’ятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 1-68.

Оскільки, під час оформлення договору довічного утримання всі правовстановчі документи залишились у нотаріуса позивач просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову не заперечувала.

Головне управління юстиції у м. Києві в судове засідання свого представника не направило, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за  наявності  для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 20.01.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір довічного утримання (а.с. 3-4), за умовами якого відчужувач передає, а набувач отримує у власність квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_4 зобов’язується довічно утримувати ОСОБА_3, надаючи їй щоденний догляд, а саме: прибирання квартири; прання постільної білизни та по необхідності дрібне прання особистих речей; один раз на тиждень миття голови та обтирання тіла; купівля продуктів харчування та приготування їжі з продуктів харчування, куплених за рахунок ОСОБА_3

На підставі укладеного договору 20.01.2011 року державним нотаріусом було накладено заборону на відчуження квартири.

Відповідно до ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:

1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;

2) на вимогу набувача.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Відповідно до ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач визнала позов у повному обсязі, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 120 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та на користь держави в сумі 8,50 грн. судового збору відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

За таких обставин та керуючись ст.ст. 392, 755-756 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 174, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В  :

Позов задовольнити.

Розірвати договір довічно утримання укладений 20.01.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Дев’ятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 1-68.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати в розмірі 8,50 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: