АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-4196/11
Головуючий по 1-й інстанції Голубенко В.Л.
Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Карпушина Г.Л.,
Суддів: Абрамова П.С., Винниченко Ю.М.
при секретарі : Коротун І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 листопада 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Кобеляцької міської ради про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку самочинного будівництва , -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 листопада 2011 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Кобеляцької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво Ѕ частки житлового будинку та Ѕ частку земельної ділянки по АДРЕСА_1 і виділення в натурі Ѕ частки в даному житловому будинку та Ѕ частки даної земельної ділянки відмовлено.
З рішенням суду не погодилась ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове по суті позовних вимог, а саме визнати за нею право власності на Ѕ частки на самочинне будівництво житлового будинку та Ѕ частки земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та виділити в натурі Ѕ частки житлового будинку та Ѕ частки земельної ділянки.
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.
Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що з 28.04.1990 року по 07.07.2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. В період перебування сторін у шлюбі на земельних ділянках по АДРЕСА_1, які згідно договору дарування від 02.06.2005 року ОСОБА_3 одержав від своєї матері ОСОБА_4, був самовільно добудований та не зданий в експлуатацію житловий будинок.
Як вбачається з матеріалів справи згідно договору дарування від 02.06.2005 року ОСОБА_4 передала безоплатно майно ОСОБА_3: житловий будинок та приватизовану земельну ділянку площею 0,18 га, що знаходиться в АДРЕСА_1. (а.с.9).
Спірний житловий будинок розташований на земельній ділянці, що належить ОСОБА_3 на підставі державного акту серія ЯЗ № 170622 від 16.12.2008 року, за цільовим призначенням –для ведення особистого селянського господарства . Зміна її цільового призначення не здійснена.
Даний житловий будинок є самочинно збудованим.. Згідно технічного паспорта дійсна вартість спірного домоволодіння на час проведення дослідження складає 170902 грн. Житловий будинок не введений в експлуатацію Державна реєстрація права власності на даний будинок не здійснена.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, місцевий суд виходив з того, що цільове призначення земельної ділянки, на частині якої розташований спірний житловий будинок –для ведення особистого селянського господарства. Зміна її цільового призначення, у встановленому законом порядку не здійснена, а тому підстави для визнання права власності на самочинне будівництво на даній земельній ділянці відсутні. Це при тому, що ні позивач ні відповідачка з питань щодо узаконення проведеного будівництва, до компетентних державних органів не зверталися, офіційної відмови у проведенні вказаних дій не отримували.
Окрім того місцевий суд вірно встановив, що спірний будинок не введений в експлуатацію, тому відповідно до ст. 331 ЦК України, на нього не може бути визнано право власності, а до завершення будівництва особа вважається лише власником матеріалів та обладнання. Вимоги про визнання права власності на будівельні матеріали, конструктивні елементи будинку чи грошову компенсацію, позивачка не заявляла.
Колегія суддів вважає, що даний висновок місцевого суду зроблений на підставі повного та об’єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка.
Зважаючи на зміст позовних вимог ОСОБА_2 та наданих доказів щодо можливості визнання права власності на Ѕ частку на самочинне будівництво житлового будинку та Ѕ частки земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та виділення в натура Ѕ частки житлового будинку та Ѕ частки земельної ділянки, суд вважає, що позовні вимоги є передчасними.
Посилання апелянта на вимоги закону про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу) ст. 60 СУ України); якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 62 СК України); також майно, набуте подружжям за час шлюбу, та в результаті спільної праці, та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю( ст. 368 ЦК України) –не обґрунтовані оскільки позивачка в позовній заяві не ставила вимогу про визнання спірного домоволодіння об’єктом спільної сумісної власності.
Посилання ОСОБА_2 на Постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.91 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок, якою передбачено, «що суд вправі провести поділ незакінченого будівництва, якщо, враховуючи його ступінь готовності незакінченого будівництва, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. При неможливості поділу незакінченого будівництва будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні матеріали будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію»- є необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка не заявляла клопотань про проведення експертиз щодо визначення готовності незакінченого будівництва, можливості визначити окремі частини, що підлягають виділу і технічної можливості довести до кінця будівництво зазначеними особами.
Не ставила позивачка і вимоги про визнання за нею права власності на будівельні матеріали і конструктивні матеріали будинку чи стягнення грошової компенсації.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення Кобеляцького районного суду області від 21 лютого 2011 року. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому задоволенню вона не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 308 ,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити .
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 листопада 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : _______________ Карпушин Г.Л.
Судді: ______________ Абрамов П.С. ______________ Винниченко Ю.М.
Згідно:
Копія