Справа №22-ц-242/12Головуючий у І інстанції Нечепоренко Л. М.

Категорія44Доповідач у 2 інстанціїМалород

23.01.2012

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

 17 січня 2012 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

          головуючого: Поліщука М.А.,

          суддів: Малорода О.І., Березовенко Р.В.

          при секретарі: Дрозд О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення  Рокитнянського районного суду Київської області від 27 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ,-

ВСТАНОВИЛА:

          В липні 2011 року позивачка  звернулась до суду з даним позовом та просила визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

          Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником ? частини торгового павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 0,008 га, яка передана у постійне користування ОСОБА_2, що підтверджується Державним актом на право постійного користування.

          Зазначала, що до неї в зв’язку з виділенням їй в натурі ? частини павільйону перейшло право користування ? частиною земельної ділянки, що становить 0,004 га, та відповідно до ст. 92 ЗК України виникла необхідність укладення договору оренди з селищною радою, проте наявність зазначеного Державно акту перешкоджає їй в реалізації цього права.

          Рішенням суду позов задоволено.

Визнано недійсним Державний акт серії ІІІ-КВ № 007814 на право постійного користування ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,008 га, розташовану в АДРЕСА_1 Київської області, виданий 22.10.2001 року на підставі рішення виконкому Рокитнянської селищної ради Київської області від 19.06.2001 року № 387.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_3 відмовити, обґрунтовуючи вимоги тим, що судом ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта судом першої інстанції не було взято до уваги, що право позивачки на звернення до суду за захистом своїх прав виникло ще в 2007 році, тобто не застосовано наслідки спливу строків  позовної давності, про що він просив.

Крім того невірно застосовано  положення ст. 92 ЗК України, поскільки позивачка має право укласти з ним договір оренди, а не з сільською радою.

Також на думку апелянта визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю без визнання недійсним рішення, на підставі якого видано державний акт, є порушенням норм закону.

Апеляційну скаргу слід задовільнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є власником ? частини торгового павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення апеляційного суду від 7 жовтня 2009 року про поділ в натурі майна подружжя..

Інша ? частина павільйону залишилась  у власності відповідача.

Павільйон знаходиться на земельній  ділянці, площею 0,008 га.

Земельна ділянка передана у постійне користування відповідачу на підставі рішення виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради від 19 червня 2001 року. 22 жовтня 2001 року відповідач отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції задовільнив вимоги, визнав недійсним державний акт та послався на ст.. 120 ЗК України та ст.. 377 ЦК України.

Суд виходив з того, що поскільки до відповідачки перейшло право власності на ? частину павільйону, то до неї перейшло і право користування ? частиною земельної ділянки і тому з цих підстав слід визнати державний акт недійсним.  

Колегія не погоджується з висновками суду з наступних підстав.

На думку колегії суд вірно встановив обставини справи. Однак при постановленні рішення не врахував ту обставину, що земельна ділянка відповідачу була надана у користування в 2001 році і в цьому ж 2001 році відповідач отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою з цільовим призначенням для підприємницької діяльності.

Суд не зазначив з яких підстав, передбачених ст.. 203, 215 ЦК України чи інших норм закону,   визнано недійсним державний акт.

Суд не встановив, які норми закону були порушені при видачі державного акта в 2001 році, ще до визнання права власності за позивачкою на ? частину павільйону.

Суд першої інстанції послався на вимоги ст. 120 ЗК України та ст.. 377 ЦК України, якими врегульовано перехід права  на земельну ділянку в разі набуття  права власності на  будівлю або споруду розміщену на ній.

Однак вказані норми права не можуть бути підставами для визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, поскільки не регулюють спірні правовідносини.

На думку колегії суд неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове  про відмову в задоволенні позовних вимог відповідно до ст.. 309 ч.1,п.4 ЦПК України.

Заперечення апеляційної скарги в частині неправильного вирішення клопотання про застосування строків позовної давності не грутнуються на законі.

Колегія також вважає, що  поскільки позивачка стала власником павільйону в 2007 році, а поділ в натурі за рішенням суду було проведено 7 жовтня 2009 року, то саме з 7 жовтня 2009 року слід відраховувати строки позовної давності.

Інші заперечення викладені в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах закону.

Керуючись ст.. 309, 316 ЦПК України, ст.. 120 ЗК України та ст.. 377 ЦК України колегія ,-

ВИРІШИЛА:

          Апеляційну скаргу задовільнити.

          Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 27 жовтня 2011 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3  - відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку  протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :