УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» серпня 2007 р.                                                                                   м.  Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого: Сулятицької М. М.

суддів: Перепелюк Л.М. ,  Яремка В.В.

секретар: Скуляк І.A.

за участю: прокурора Балицької Р.С. ,  представника Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» Воронка В.І.,  представника відповідачаОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Чернівецького транспортного прокурора в інтересах Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 березня 2007 року,  -

встановила:

Чернівецький транспортний прокурор в інтересах Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Посилався на те,  що Чернівецькою транспортною прокуратурою було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за  ст. 367 ч.2 КК України та заявлено цивільний позов про відшкодування збитків. Відповідач працював головним інженером пасажирського вагонного депо м. Чернівці і був посадовою особою. Внаслідок неналежного виконання службових обов'язків  з   1   липня  2003р.   по   11   листопада  2003р.,   пасажирському

Справа №22ц-510 2007р.                                             Головуючий у І інстанції

Категорія: 19/20                                                                        Марчук В. Т.

Доповідач: Сулятицъка М. М.

вагонному депо м. Чернівці завдано збитки на суму 6203 грн. 50 коп.

За результатами розгляду кримінальної справи постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27.07.2006р. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі  ст. 1 п. «б» Закону України «Про амністію»,  а позовна заява залишена без розгляду.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» 6203 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 березня 2007 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» 6203 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та на користь держави судові витрати в розмірі 70 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення,  яким відмовити в задоволенні позову.

Вважає,  що суд порушив норми матеріального та процесуального права.

Судом неправильно застосовано положення  ст. 130 КЗпП України,  якими передбачена відповідальність за пряму дійсну шкоду.

Не взято до уваги відсутність реальних збитків.

При вирішенні справи суд повинен був виходити із положень  ст. 138 КЗпП України.

Крім того,  пропущено строк на звернення до суду. Питання про поновлення строку судом не вирішувалось.

Колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Виходячи з положень  ст. 134 КЗпП України,  працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди,  заподіяної з їх вини підприємствам,  установам,  організаціям,  якщо шкода,  завдана діями працівника,  які мають ознаки діянь,  переслідуваних у кримінальному порядку.

Відповідно до роз'яснень,  викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди,  завданої підприємствам,  установам,  організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 р. № 14 матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди покладається в тих випадках,  коли шкоду заподіяно діями працівника,  що мають ознаки діянь,  переслідуваних у кримінальному порядку,  але він був звільнений від кримінальної відповідальності,  у зв'язку зі спливом строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності або з інших підстав,  передбачених законом (пункти 3,  4,  8  ст. 6,   ст. 7,  7-1, 8-10 КПК України).

Вина відповідача у заподіянні матеріальної шкоди позивачеві та її розмір підтверджуються матеріалами кримінальної справи,  яка досліджувалась судом першої інстанції.

Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27.07.2006р. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2

 ст. 367 КК України і кримінальну справу закрито у зв'язку з актом амністії (п.4  ст. 6 КПК та п.8  ст. 1 Закону України «Про амністію»).

Таким чином,  суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з нього на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» матеріальну шкоду в сумі 6203, 5 грн.

Відповідно до роз'яснень,  викладених у п.4 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України,  під прямою дійсною шкодою слід розуміти необхідність для підприємства,  установи,  організації понести зайві,  тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків,  грошові виплати. Тому доводи апеляційної скарги про те,  що позивачем не відшкодована реально матеріальна шкода,  а тому вона не може бути стягнута з відповідача,  є безпідставними.

Прокурором не пропущено строк на звернення до суду з цим позовом.

Так,  постановою №18-24/4 територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Чернівецькій області від 30 липня 2004р. застосовано підвищену плату за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів щодо пасажирського вагонного депо м. Чернівці Львівської залізниці в розмірі 37 752 грн.

Постановою Чернівецького транспортного прокурора від 17 січня 2006р. було порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовими особами пасажирського вагонного депо м. Чернівці Львівської залізниці своїми службовими обов'язками за ознаками злочину,  передбаченого ч.2  ст. 364 ЮС України.

Кримінальна справа відносно ОСОБА_2 порушена 22.02.2006р. Цивільний позов у порядку  ст. 29 КІЖ України пред'явлений у березні 2006р.,  однак залишений без розгляду,  у зв'язку з закриттям кримінальної справи на підставі п.4  ст. 6 КПК України 27.07.2006р.

Даний позов пред'явлений у порядку цивільного судочинства в листопаді 2006р.

Таким чином,  доводи апеляційної скарги щодо пропущення прокурором строку на звернення до суду з цим позовом є необгрунтованими.

Враховуючи наведене,  рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам справи,  нормам матеріального та процесуального права,  підстав для його скасування колегія не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1  ст. 307,  308 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.