Семенівський районний суд Полтавської області                     

 ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 2-а-3776/11  

       23.12.2011                                                                           смт. Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області в складі :

          головуючого –судді Халявки В.І.

          при секретарі –Козулі Н.П.;

з участю представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідача Антипчука А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка  адміністративний позов ОСОБА_3 до Вереміївської сільської ради Семенівського району Полтавської області, треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про скасування рішення сесії сільської ради від 20 липня 2011 року та зобов*язання відповідача прийняти рішення про виділення позивачці земельної ділянки для обслуговування жилого будинку у розмірі 0,25 га,

В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_3 звернулася до районного суду з адміністративним позовом, в якому  вказувала, що вона в травні 2011 року звернулася до Вереміївської сільської ради Семенівського району із заявою про виділення їй земельної ділянки розміром 0,25 га для обслуговування господарських будівель у зв*язку із отриманням нею права власності на садибу по АДРЕСА_1 Семенівського району.

          20 липня 2011 року сільською радою прийнято рішння № 5 про надання їй безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку у розмірі біля 0,08 га.

          Посилаючись на положення ст.121 Земельного кодексу України про те , що вона має право на земельну ділянку у розмірі  не менше 0,25 га, ОСОБА_3 просила скасувати рішення сільської ради від 20,07,2011 року та зобов*язати сільську раду надати їй безоплатно у власність земельну ділянку розміром 0,25 га.

          В судовому засіданні представник позивачки позов підтримала.

          Представник відповідача сільський голова позов не визнав та пояснив, що до 2002 року в жилому будинку по АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_6, яка користувалася земельною ділянкою розміром 0,47 га. Після смерті ОСОБА_6 у 2002 році на протязі трьох років  присадибна земельна ділянка не використовувалася та заростала бур*янами. Спадкоємці ОСОБА_6 відмовилися від оформлення спадщини, розібравши при цьому жилий будинок.

          У 2005 році сільрада запропонувала подружжю ОСОБА_5 взяти в користування 0,39 га присадибної ділянки і ті погодилися. Рішенням сесії ОСОБА_4 було виділено в постійне користування 0,39 га. Згодом батько позивачки і брат покійної ОСОБА_7 прийняв спадщину після сестри тільки у 2010 році, а через кілька днів після його смерті до сільської ради надійшла заява про виділення йому земельної ділянки у розмірі 0,25 га. Рішення по цій заяві не приймалося, бо заявника вже не було в живих.

          Суд, вислухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, дослідивши докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

          Встановлено, що тітка позивачки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала по АДРЕСА_1 Семенівського району Полтавської області та мала на праві власності жилий будинок з господарськими будівлями, що розташовані на земельній ділянці розміром 0,47 га. Земельна ділянка приватизована не була.

          Після смерті в грудні 2002 року ОСОБА_6 спадщина після неї не приймалася протягом 7 років.

          Рішенням чотирнадцятої сесії четвертого скликання Вереміївської сільської ради Семенівського району від 18 березня 2005 року із земельної ділянки в  0,47 га по АДРЕСА_1 0,39 га було надано в постійне користування жителю с.Вереміївка ОСОБА_4 та його дружині ОСОБА_5, які до цього часу користувються цією ділянкою.

          Брат померлої ОСОБА_6 ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину (жилий будинок по АДРЕСА_1) тільки 29 січня 2010 року (а.с.10) та зареєстрував своє право власності на жилий будинок 1 лютого 2010 року (а.с.11).

          Питання про наділення земельної ділянки ОСОБА_7 сільською радою не вирішувалося, бо той помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

          Позивачка ОСОБА_3 прийнала спадщину після смерті батька та отримала 11,04,2011 року свідоцтво про право на спадщину за законом на жилий будинок по АДРЕСА_1.

          Рішенням сесії № 5 від 20,07,2011 року позивачці виділено для обслуговування жилого будинку біля 0,08 га земельної ділянки, що залишилася після передачі у користування подружжю ОСОБА_5 0,39 га.

          Відповідно до ч.2 ст.11 КАСУ суд розглядає адміністративні  справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

          Встановлено, що частину земельної ділянки, на яку претендує позивачка в березні 2005 року передано в постійне користування тремтім особам ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Рішення сесії сільради від 18,03,2005 року про виділення ОСОБА_5 землі розміром 0,39 га позивачкою не оспорюється та не ставиться питання про вилучення у них частини земельної ділянки.

          За таких обставин задовольнити вимоги ОСОБА_3 про виділення їй земельної ділянки площею в 0,25 га сільська рада не взмозі.

          Отже суд не може спонукати відповідача до виділення позивачці 0,25 га присадибної ділянки.

          Вказівка в рішенні сесії сільської ради від 20 липня 2011 року про виділення ОСОБА_3 біля 0,08 га землі не є достатньою підставою для визнання даного рішення протиправним та його скасування, оскільки точний розмір земельної ділянки може бути встановлено при виготовлені технічної документації спеціалістами Держкомзему.

          Керуючись ст.ст. 6-12,161-163 КАСУ,

П О С Т А Н О В И В :

          У позові ОСОБА_3 до Вереміївської сільської ради Семенівського району Полтавської області про скасування рішення сесії сільської ради від 20 липня 2011 року та зобов*язання відповідача надати земельну ділянку для обслуговування жилого будинку розміром 0,25 га відмовити через безпідставність позовних вимог.

          Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адімністративного суду протягом 10 днів шляхом подання апеляційної скарги.

Головуючий –підпис

ВІРНО

Заступник голови Семенівського районного суду

Полтавської області                                                                                       В.І.Халявка

Повний текст постанови виготовлено 28,12,2011 року