Справа № 22-4404/2007р.                                  Головуючий в 1 інстанції Щебуняєва Л.Л.

Категорія 39      ,                                                  Доповідач Стельмах Н.С.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С,  суддів Молчанова СІ,  Солодовник О.Ф.,  при секретарі Андрусь B.C.,  розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м.  Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товаристтва „Силур" про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і

встановив:

в апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судового рішення,  яким відмовлено в задоволенні її позову,  і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову,  оскільки вважає,  що викладені в рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги і просила про її задоволення,  скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову,  а представник ВАТ „Силур" Акімов О.А. заперечував проти доводів скарги,  просив про її відхилення та залишення судового рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

7   вересня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним

позовом і зазначала,  що працювала у відповідача з 1985 року.

8    лютому 1985 року з нею на робочому місці трапився нещасний випадок і

висновком ЛТЕК від 21.11.1985 року в неї було встановлено 50% втрати

працездатності і визнано інвалідом 3 групи безстроково внаслідок вказаного

трудового каліцтва.

Після травми вона працювала лаборантом-металографом в центральній лабораторії заводу,  а з 1996 року її було переведено у ВТК лаборантом фізико-механічних випробувань,  але відповідно до рекомендацій ЛТЕК для неї адміністраціє було створено спеціальні умови для виконання трудових функцій за вказаною посадою.

Таким чином,  вона працювала до серпня 2006 року,  а наказом №-2218/к від 7.08.2006 року її було звільнено за п. 2  ст.  40 КЗпП України.

Вона вважала звільнення незаконним і просила ухвалити рішення,  яким поновити її на роботі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 26 березня 2007 року

в задоволенні позову відмовлено.                                 ,

Апеляційний суд вважає,  що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог  ст. 1 13 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим,  ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,  на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України,  що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року,  рішення є законним тоді,  коли суд,  виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин,  а за їх відсутності - на підставі закону,  що регулює подібні відносини,  або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення,  в якому повно відображені обставини,  що мають значення для справи,  висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,  дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1  ст.  40 КЗпП України трудовий договір,  укладений на невизначений строк до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді внаслідок стану здоров'я.

При розгляді цієї справи судом встановлено,  що позивачка з часу її переведення 15.05.1996 р. на роботу лаборантом фізико-механічних випробувань до науково-дослідницького контрольно-випробувального центру підприємства відповідно до рекомендацій ВТЕК (а.с. 6),  як інвалід 3 групи з 50% втратою працездатності внаслідок каліцтва на цьому ж виробництві,  за згодою адміністрації виконувала лише частину обов'язків лаборанта - роботи з підготовки зразків в лабораторних умовах (розкрутка канату),  з відповідним зменшенням заробітної плати за знижкою до 3 розряду та до мінімальної тарифної ставки (а.с. Ю,  27-28,  48).

Таким чином,  позивачці,  як інваліду праці підприємства,  з вказаного часу адміністрацією було створено спеціальні умови праці,  і новий власник для вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ч. 1  ст.  40 КЗпП України мав встановити її невідповідність за станом здоров'я саме тій роботі,  яку вона виконувала останні 10 років,  а не роботі лаборанта в повному обсязі,  визначеному в посадовій інструкції в листопаді 2005 року (а.с. 4),  яку вона не виконувала ніколи,  оскільки не могла виконувати за станом здоров'я.

Таку невідповідність ні відповідачем,  ні судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено не було.

Тому викладенні в рішенні висновки щодо законності звільнення позивачки за п. 2 ч. 1  ст.  40 КЗпП України не відповідають обставинам справи.

Крім того,  з матеріалів справи вбачається,  що відомості про невиконання позивачкою за нових до неї вимог з боку керівництва підприємства за станом здоров'я посадової інструкції,  відповідач мав вже 13 квітня 2006 року (а.с. 48),  але не

вжив заходів щодо її працевлаштування та переведення за згодою на роботу кладівником,  який звільнився 19.04.06 р. (а.с. 88, 242-243).

За вказаних обставин та відповідно до вимог  ст.  309 ЦІЖ України,  рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі.        ,

Згідно із  ст.  235 КЗпП України одночасно з рішенням про поновлення на роботі приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки ВАТ „Силур" середньоденна заробітна плата позивачки на час розгляду справи апеляційним судом складає 430, 99+447, 36:36 відпрацьованих днів=24, 88 грн. х 1, 02x1, 02x1, 05x1, 02 коефіцієнти підвищення тарифної ставки з вересня до грудня 2006 p.,  інших до часу розгляду справи апеляційним судом не було; = 27, 19 грн.,  а кількість днів вимушеного прогулу відповідно до графіку роботи за пятиденним робочим тижнем з дня звільнення до дня розгляду справи апеляційним судом складає - 216 днів.

Таким чином,  середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 27, 19 грн. х 216 днів=5873, 04 грн.,  які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

За задоволенням позову та відповідно до вимог  ст.  88 ЦПК України з ВАТ „Силур" підлягають стягненню на користь держави 58, 73 грн. судового збору та на рахунок апеляційного суду 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись  ст.   ст.  307,  308,  314 ЦПК України,  апеляційний суд,

вирішив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити,  рішення Харцизького міського суду Донецької області від 26 березня 2007 року СКАСУВАТИ,  позов ОСОБА_1 до ВАТ „Силур" задовольнити,  поновити ОСОБА_1 з 7 серпня 2006 року на роботі лаборанта фізико-механічних випробувань ВТК ВАТ „Силур" з виконанням роботи з підготовки зразків в лабораторних умовах (розкрутка канату).

Стягнути з ВАТ „Силур" на користь ОСОБА_1 5873, 04 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  а також на користь держави 58, 73 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в УДК в м.  Донецьку,  Апеляційний суд Донецької області,  на р/р 31216259700004,  код ОКПО 34686537,  МФО 834016 в ГУДКУ в Донецькій області.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення,  може бути оскарженим в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.