Справа № 22-2197/07                                               Головуючий у 1 -й інстанції: Урупа І.В.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 липня 2007 року                                                                                             м.  Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                                Бєлки В.Ю.

Суддів:                                            Боєвої В.В.,  Савченко О.В.,

При секретарі:                                Череватій О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В позовній заяві ОСОБА_2 (потерпілий у кримінальній справі) просив стягнути матеріальну шкоду,  заподіяну злочином в розмірі 13931 грн. та моральну шкоду в розмірі 15000 грн.,  посилаючись на те,  що винними діями відповідача був розібраний та проданий по запасним частинам належний йому автомобіль ВАЗ 2109,  державний номер НОМЕР_1. Матеріальна шкода - це вартість автомобіля,  яка складає 11992 грн.,  моральна шкода - це моральні страждання,  пов*язані зі знищенням майна,  яке було власністю позивача та з порушенням звичного способу його життя,  необхідності додаткових зусиль для організації своєї праці і життєдіяльності.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 лютого 2007 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 11992 грн.,  моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та витрати,  понесені на проведення товарознавчої експертизи в розмірі 120 грн.,  а всього - 17112 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

За цим же рішенням речові докази,  які були об*єкктом злочину - комплектуючі до автомобілю ВАЗ 21093,  які знаходились на відповідальному зберіганні у ОСОБА_2,  вирішено реалізувати,  виручені гроші залічити в рахунок відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 128 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду,  ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу,  в якій,  посилаючись на те,  що суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права,  безпідставно вважав його винним у спричиненні позивачеві матеріальної  і  моральної     шкоди,    посилаючись  при  цьому  на  вирок  Мелітопольського

міськрайонного суду від 17.10.2005 року,    просив рішення суду першої інстанції скасувати,  а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково,  а судове рішення підлягає зміні в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди  з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3) частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Статтею 1166 ЦК України передбачено,  що майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода,  завдана майну фізичної або юридичної особи,  відшкодовується в повному обсязі особою,  яка її завдала.

Частиною 4 статті 61 ЦПК України передбачено,  що вирок у кримінальній справі,  що набрав законної сили,  або

постанова суду у справі про адміністративне порушення обов*язкові для суду,  що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи,  стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду,  з питань,  чи мали місце ці дії та вчинені вони цією особою.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 жовтня 2005 року,  частково зміненим ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області від 23 жовтня 2006 р.,  ОСОБА_1 визнаний винним за  ст.   ст.  198,  309 ч. 1 КК України,  йому призначено остаточно покарання в вигляді чотирьох років позбавлення волі і на підставі  ст.  75 КК України ОСОБА_1 був звільнений від відбуття призначеного покарання з випробувальним терміном два роки.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 за ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області від 23 жовтня 2006 року було виділено з кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 за  ст.   ст.  198,  309 ч. 1 КК України та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині визнання ОСОБА_1 винним та в частині призначення йому покарання вирок суду першої інстанції залишено без змін.

З матеріалів справи - з ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 14 вересня 2006 року (а.с.  10-14) та ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 23 жовтня 2006 року (а.с.  12-14) видно,  що засуджений ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні злочину,  об*єктом якого є майно потерпілого ОСОБА_2,  що належить йому на праві приватної власності,  тобто,  як зазначено у ч. 4  ст.  61 ЦПК України,  ці ухвали є обов*язковими для суду,  що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи,  стосовно якої ухвалено вирок суду,  оскільки з тексту цих ухвал вбачається,  що злочинні дії по відношенню до майна потерпілого мали місце і вчинені вони саме відповідачем.

Суд першої інстанції,  задовольнивши в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди правильно зазначив,  що ОСОБА_2 в кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 за  ст.   ст.  198,  309 ч. 1 КК України визнано потерпілим,  оскільки саме ОСОБА_1 в лютому 2003 року розібрав на запчастини для подальшої їх реалізації викрадений у ОСОБА_2 автомобіль ВАЗ 21093. При цьому суд вірно визначив розмір такого відшкодування,  виходячи з висновку автотоварознавчої експертизи (акт № 274 від 29.03.03 р.) (а. с 25-26),  яким встановлено,  що дійсна ринкова вартість автомобіля складає 11992 грн.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 р. № 3 (зі змінами,  внесеними

постановами від 25.12.1992 р. № 13 та від 03.12.1997 р. № 12) „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди,  заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна" - щодо подальшої долі запчастин,  які були об*єктом злочинних    дій і з вини підсудного втратили первісні якості і вартість,  оскільки власник

відмовився їх одержати,  вирішивши   питання про їх реалізацію та заліку виручених сум на відшкодування матеріальної шкоди.

У своєму рішення суд першої інстанції вірно посилався і на статті 23,  1167 ЦК України,  28,  49 КПК України і відповідно до положень цих статей задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди,  стягнувши на його користь з ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід враховувати ч.3  ст.  23 ЦК України,  в якій зазначено,  що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення,  глибини фізичних та душевних страждань,  погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації,  ступеня вини особи,  яка завдала моральної шкоди,  якщо вина є підставою для відшкодування,  а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так,  в обгрунтування своїх позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди,  ОСОБА_2 посилався на те,  що в зв*язку з скоєнням злочину у нього було порушено звичний спосіб життя,  він поніс певні витрати як приватний підприємець,  оскільки був позбавлений автотранспорту,  йому прийшлось відновлювати старенький автомобіль „Москвич" його діда,  він поніс певні затрати на утримання автомобіля на автостоянці,  оскільки речові докази в кримінальній справі (запчастини) знаходились на зберіганні в його гаражу,  йому не вистачало грошей на утримання сім*ї,  а також мало місце значне погіршення стану його здоров*я,  тому просив стягнути на його користь з відповідача   15000 грн. моральної шкоди.

Частиною 4 статті 23 ЦК України передбачено,  що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди,  яка підлягає відшкодуванню,  та не пов*язана з розміром цього відшкодування.

Оскільки в матеріалах цивільної справи відсутні докази,  які б підтверджували в повному обсязі доводи позивача щодо обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди та з огляду на обставини справи,  колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди,  стягнувши на користь позивача 2000 грн.

Таким чином,  доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального права в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди,  є обґрунтованими  і за таких обставин судове рішення в цій частині підлягає зміні.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись  ст.  ст.  307,  309,  314,  317 ЦПК України,  колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 лютого 2007 року по цій справі в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення,  проте може бути оскаржено протягом двох місяців в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України