Справа № 22 - 2229 / 2007р. Головуючий у 1 інстанції: Парій О.В.
Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 10 " липня 2007 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
Суддів: Бабак A.M.,
Онищенка Е.А.
При секретарі: Бабенко Т.1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від "16" квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Запоріжжяобленерго", треті особи - ОСОБА_2, про визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень незаконними, поновлення на строку звернення до суду, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ „Запоріжжяобленерго", третя особа - ОСОБА_2 , про визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень незаконними, поновлення на строку звернення до суду, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.
В позові зазначав, що він працював майстром з ремонту транспорту третьої групи Бердянського МРЕМ ВАТ „Запоріжжяобленерго".
Наказами від 21.06.2006 року № 2116-к, від 14.08.2006 року № 2785-к, від 19.08.2006 року № 2886-к його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у вигляді доган.
Наказом № 2895-к від 21.08.2006 року був звільнений на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку.
Наказом № 2973 від 30.08.2006 року його було повторно звільнено з роботи після згоди профспілкового комітету на підставі наказу від 21.08.2006 року.
Вважаючи прикази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення незаконними, просив суд визнати їх такими, що не відповідають вимогам закону та скасувати, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також стягнути з відповідача завдану йому моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Під час розгляду справи, позивач доповнив свої позовні вимоги, зазначивши, що при поданні позову не оскаржував наказ № 2973 від 30.08.2006 року, яким його повторно було звільнено з роботи після згоди профспілкового комітету та підставою звільнення вказано наказ від 21.08.2006 року № 2895-к. Наказ від 30.08.2006 року він вважає незаконним, оскільки на той момент коли профкомом було проведено засідання 30.08.2006 року, на якому-було надано згоду на звільнення, фактично, він був вже звільнений 21.08.2006 року , бо 29.08.2006 року його змусили прийти та підписати обхідний ли ст. Просив суд поновити строк для звернення до суду та скасувати наказ від 30.08.2006 року № 2973-к.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від «16» квітня 2007 року позов задоволено частково.
Всі спірні накази про накладення на ОСОБА_1, дисциплінарного стягнення у вигляді догани, винесені 21 червня 2006 року № 2116-к, 14 серпня 2006 року № 2785-к, 19 серпня 2006 року № 2886-к визнано незаконними та скасовано. Визнано також незаконним наказ про звільнення від 21 серпня 2006 року № 2895-к.
У задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1, на посаді майстра з ремонту транспорту третьої групи Бердянського МРЕМ ВАТ „Запоріжжяобленерго" відмовлено у зв'язку з пропущеним строком позовної давності. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, районний; суд виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду, що є підставою для відмови в позові.
Проте погодитись з такими висновками районного суду колегія не може, оскільки вони не відповідають обставинам справи, а також ґрунтуються на неправильному застосуванню норм матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Матеріали справи свідчать проте , що спірні накази про звільнення ОСОБА_1 видані підприємством 21.08.2006 року та 30.08.2006 року.
Підставою для видачі наказу від 30.08.2006 року про звільнення , власником зазначено наказ від 21.08.2006 року.
Позивач звернувся до суду з позовом про звільнення 18 вересня 2006 року тобто в межах місячного строку, передбаченого ч.1 ст. 233 КЗпП України.
З огляду наведеного судова колегія вважає, що ОСОБА_1 не пропустив строк звернення до суду. Доповнення до позовної заяви від 13.12.2006 року про скасування наказу від 30.08.2006 року не можна вважати такими , що свідчать про те, що позивач пропустив строк звернення до суду. Відповідно до ст. 31 ЦПК України позивач має на протязі всього часу розгляду справи доповнити або зменшити позовні вимоги.
Основним, на думку колегії, при вирішенні цього питання є те, що позивач звернувся до суду з заявою у справі про звільнення, а саме наказу від 21.08.2006 року , який і був підставою для звільнення, в передбачений законом місячний строк, у зв'язку з чим у нього виникає право на захист своїх законних інтересів.
- Згідно._ ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає судовий спір. При винесенні рішення про поновленні на роботі орган одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням різниці за час виконання нижче оплачуваної роботи.
Районним судом встановлено та не заперечується в апеляційній інстанції представником ВАТ «Запоріжжяобленерго» , що спірні накази від 21 червня 2006 року № 2116-к, 14 серпня 2006 року № 2785-к, 19 серпня 2006 року № 2886-к та від 21.08.2006 року № 2895-к є незаконними, у зв'язку з відсутністю системності в невиконанні без поважних причин обов'язків , звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України є також незаконним.
В цій частині рішення ніким з учасників процесу не оспорюються. З висновками суду в цій частині судова колегія погоджується, оскільки вони відповідають матеріалам справи та встановленим судом фактам.
Таким чином вважаючи на те, що всі вищезазначені накази ВАТ «Запоріжжяобленерго» є незаконними, судова колегія вважає, що наказ від 30.08.2006 року за № 2973-к не можна визнати законним.
На підстав ст. 235 КЗпП України ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням місячного заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи у розмірі 200 грн., що підтверджується звітом платника податку до Бердянської міжрайонної ДПІ від 05.10.2006 року.
Згідно довідки ВАТ «Запоріжжяобленерго» середній місячний заробіток ОСОБА_1 складав 1239 грн. 76 коп. (л.с. 195).
Вимушений прогул склав 10 місяців 7 днів. За 10 місяців середній заробіток до
виплати становить ( 1239, 7610 ) 12 397 грн. 60 коп, за 7 днів ( 1239, 76 / 22 ) 394 грн. 45
коп., а всього 12792 грн. 05 коп. Сума нижчеоплачуваної роботи за 10 місяців стануть 2000
грн. .
Таким чином при поновленні на роботі , сума виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 складає 10 792 грн. 05 коп.
Між тим, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, на думку колегії позивачем не обгрунтовано заявлено позов в розмірі 5000 грн.
Колегія вважає, що позивачу дійсно у зв'язку з порушенням його прав з боку відповідача завдана моральна шкода, яка з урахуванням втрати нормальних життєвих зв'язків вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, повинна становити в розмірі 1000 грн. В іншій частині позивачу слід відмовити у зв'язку з недоведеністю.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції по цій справі змінити виходячи з вищевикладених обставин.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 317 ЦПК України, судова колегія,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від "16" квітня 2007 року по цій справі змінити в частині відмови в визнанні наказу від 30.08.2006 року за № 2973-к незаконним.
-. Визнати наказ від 30.08.2006 року за № 2973-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи незаконним.
Поновити ОСОБА_1 на посаді майстра з ремонту транспорту третьої групи Бердянського МРЕМ ВАТ «Запоріжжяобленерго».
Стягнути з ВАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10 792 грн. 05 коп. та у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Стягнути з ВАТ «Запоріжжяобленерго» на користь держави судовий збір в розмірі 108 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення в розмірі 17 грн.
Рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.
В іншій частині рішення районного суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.