Справа №22-ц-6763/11Головуючий у І інстанції Борець Є.О.
Категорія19Доповідач у 2 інстанціїЛащенко
26.01.2012
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
21 грудня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Лащенка В.Д.
суддів: Корзаченко І.Ф., Кулішенка Ю.М.,
при секретарі Соловйову А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про поділ майна та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_2, про визнання недійсною угоди купівлі-продажу автомобіля, поділ майна, стягнення 1/2 частини доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності , -
встановила:
У березні 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Позов мотивував тим, що з 12 січня 2001 року по 20 лютого 2009 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2009 року шлюб між ними розірвано. Оскільки відповідачка відмовляється добровільно розділити спільне майно, просив його поділити.
Просив суд в порядку поділу майна подружжя виділити частку в земельній ділянці по АДРЕСА_1 та автомобіль марки "Ваз-2102", номерний знак НОМЕР_1. В ході розгляду справи ОСОБА_7, діючи від імені та в інтересах довірителя, збільшила позовні вимоги, просила в порядку поділу спільної сумісної власності виділити у власність ОСОБА_4 частину земельної ділянки площею 0,02 га по АДРЕСА_1 та автомобіль марки "Ваз-2107", номерний знак НОМЕР_2., іншу частину земельної ділянки площею 0,02 га по АДРЕСА_1, автомобіль марки "Ваз-2102", номерний знак НОМЕР_1, та причеп, номерний знак НОМЕР_3 виділити відповідачці.
У травні 2009 року ОСОБА_3 подала зустрічний позов до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2, про визнання недійсною угоди купівлі-продажу автомобіля, про поділ чотирьох автомобілів та причепу, про поділ доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності. Позовні вимоги ОСОБА_3 неодноразово уточнювала, просила суд визнати недійсною угоду купівлі-продажу автомобіля марки "Opel Astra", номер кузова НОМЕР_4, укладену 3 січня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Крім того, просила визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя дохід у розмірі 36370 гривень, отриманий ОСОБА_4 з березня 2008 року до листопада 2009 року у зв’язку з використанням спільного автомобіля марки "Ваз-21063", номерний знак НОМЕР_5, просила стягнути з ОСОБА_4 половину цього доходу у розмірі 18185 гривень. Просила також в порядку поділу спільної сумісної власності виділити у власність ОСОБА_4 автомобіль марки "Ваз-2102", номерний знак НОМЕР_1, автомобіль марки "Ваз-2107", номерний знак НОМЕР_2, автомобіль марки "Opel Astra", номер кузова НОМЕР_4, автомобіль марки "Ваз-21063", номерний знак НОМЕР_5, та причеп, номерний знак НОМЕР_3; просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь 1/2 частину вартості цих автомобілів та причепу.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 жовтня 2011 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки, двох автомобілів та причепу, які становлять об'єкт спільної сумісної власності, задоволено частково.
В порядку поділу спільної сумісної власності визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки "Ваз-2102", номерний знак НОМЕР_1, автомобіль марки "Ваз-2107", номерний знак НОМЕР_2, та причеп, номерний знак НОМЕР_3.
В порядку поділу спільної сумісної власності визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,0245 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1, яка у варіанті ІІІ висновку судової будівельно-технічної експертизи №0391 від 21 липня 2011 року позначена синім кольором.
В порядку поділу спільної сумісної власності визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,0244 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1, яка у варіанті ІІІ висновку судової будівельно-технічної експертизи №0391 від 21 липня 2011 року позначена зеленим кольором.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на оплату судового збору у розмірі 868 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 9000 гривень.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_2, про визнання недійсною угоди купівлі-продажу автомобіля, про поділ чотирьох автомобілів та причепу, про поділ доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, задоволено частково.
Угоду купівлі-продажу автомобіля марки "Opel Astra", номер кузова НОМЕР_4, укладений 3 січня 2009 року на Українській товарній біржі "Контрактова" між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, визнано недійсною.
В порядку поділу спільної сумісної власності визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки "Opel Astra", номер кузова НОМЕР_4, та автомобіль марки "Ваз-21063", номерний знак НОМЕР_5.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацією її частки в автомобілі марки "Ваз-2102", номерний знак НОМЕР_1, автомобілі марки "Ваз-2107", номерний знак НОМЕР_2, автомобілі марки "Opel Astra", номер кузова НОМЕР_4, автомобілі марки "Ваз-21063", номерний знак НОМЕР_5, та причепі, номерний знак НОМЕР_3, в загальному розмірі 44691 гривні 38 копійок.
У задоволенні інших вимог зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору розмірі 480 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 гривень.
В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просять скасувати рішення суду в частині поділу земельної ділянки та в частині відмови у стягненні частини доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, ухвалити в цій частині нове рішення.
Апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 12 січня 2001 року по 29 лютого 2009 року. За час шлюбу подружжям було придбано: автомобіль ВАЗ –21063, автомобіль Опель, автомобіль ВАЗ-2107, автомобіль ВАЗ-2102 та автомобільний причеп. Суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 70, 71 СК України визнав частки сторін рівними і виділив позивачу автомобілі і причеп, стягнувши на користь відповідачки грошову компенсацію вартості її частки.
Вимоги ОСОБА_3 про визнання об’єктом спільної сумісної власності доходу, отриманого позивачем з березня 2008 року до листопада 2009 року від використання автомобіля ВАЗ-21063, не можуть бути задоволені, оскільки такий дохід отримано в період, коли сторони проживали окремо у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав вважати дохід, який отримав позивач в цей період, спільною сумісною власністю.
Також судом встановлено, що ОСОБА_3 28 березня 2001 року придбала житловий будинок в АДРЕСА_1. Відповідно до Державного акта на право власності на земельні ділянку від 16 грудня 2003 року ОСОБА_3 приватизувала земельну ділянку в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку (а.с. 19, 20 т. 1). За згодою іншого подружжя, позивача по справі, відповідачка ОСОБА_3 4 березня 2004 року подарувала спірний будинок ОСОБА_2, який знаходиться на приватизованій земельній ділянці у АДРЕСА_1. Вказане підтверджується договором дарування, посвідченого нотаріально (а.с. 45 т. 1).
Задовольняючи позовні вимоги в частині поділу земельної ділянки суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок з господарськими спорудами придбаний в період шлюбу є спільним сумісним майном сторін. З огляду на вказане, земельна ділянка площею 0, 10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, також була об’єктом спільної сумісної власності. З урахуванням зазначеного до нового власника житлового будинку перейшло право власності на земельну ділянку, яка зайнята
житловим будинком, будівлею або спорудою та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Таким чином до нового власника ОСОБА_2 перейшло право власності на земельну ділянку площею тільки 0,0511 га., інша частина земельної ділянки підлягає поділу між подружжям.
З таким висновком суду не можна погодитися з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 16 грудня 2003 року приватизувала земельну ділянку в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку. На вказаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок з господарськими спорудами, який вона подарувала зі згоди позивача. Згідно ст. 22 КЗпШС України, яка діяла на момент приватизації земельної ділянки, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
Враховуючи, що земельну ділянку передано ОСОБА_3 безкоштовно, на час розгляду спору житловий будинок відчужено, відсутні підстави вважати спірну земельну ділянку спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3. За таких обставин рішення суду в частині визнання за позивачем права власності на частину земельної ділянки необхідно скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про поділ земельної ділянки.
Оскільки позовні вимоги в частині поділу земельної ділянки не підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 вартості судової експертизи в сумі 9 000 грн. також необхідно скасувати.
Що стосується стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2000 грн. витрат на правову допомогу, то погодитися з рішеннями в цій частині також неможливо. Виходячи зі змісту ст.ст. 56, 84 ЦПК України ці витрати мають бути пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі у розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 була представником ОСОБА_4 діючи на підставі довіреності. Відомості про те, що вона була допущена до участі в розгляді справи ухвалою суду як особа, що надає правову допомогу, відсутні.
Виходячи з наведеного, судове рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн. підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів ,-
вирішила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 жовтня 2011 року в частині спору про визнання права власності на земельну ділянку і її поділ, стягнення витрат на правову допомогу та вартість судової експертизи скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
ОСОБА_4 в позові до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки по АДРЕСА_1 та стягненні витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн., стягненні вартості судової експертизи в сумі 9 000 грн. відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: