Справа НОМЕР_32-2147/07                        Головуючий у 1-й інстанції: Смолка І.О.

Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

І І липня 2007 року                                                                      м.  Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                               Денисенко Т.С.

Суддів:                                          Коваленко А.І., Давискиби Н.Ф.

При секретарі:                              Винник І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства „Виробниче ремонтно-ексшгуатаційне житлове об'єднання НОМЕР_3" на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 12 квітня 2007 року в справі за позовом Комунального підприємства „Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №2" до ОСОБА_1,  ОСОБА_2 про виселення з самовільно зайнятого житлового приміщення,  -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2006 року Комунальне підприємство „Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №2" Звернулося до суду із вказаним позовом.

В позовній заяві зазначало,  що відповідач ОСОБА_1 і мешкає за адресою: АДРЕСА_1,  в неприватизованих квартирах НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 07.07.1993 року за відповідачкою було визнано право користування житловим приміщенням квартири НОМЕР_1 в будинку 51 по вул.  Горького в місті Запоріжжі. В липні 1995 року за заявою відповідачки було змінено умови договору найму квартири і відкрито особовий рахунок за її сином - ОСОБА_3 на квартиру НОМЕР_2 вказаного будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер,  а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер і її другий син,  які були зареєстровані в спірній квартирі. Таким чином,  розділивши особові рахунки,  відповідачка втратила право на користування житловим приміщенням НОМЕР_2 за вищевказаною адресою. Спірна квартира перейшла у державну власність після смерті наймачів,  але всупереч закону відповідачка відмовляється звільнити незаконно зайняте приміщення.

Посилаючись на зазначені обставини,  позивач просив виселити ОСОБА_1 із спірної квартири.

07.02.2007 року (а.с.  24) позивач доповнив позовні вимоги,  вказав на те,  що з відповідачкою проживає її неповнолітня онука ОСОБА_2,  а тому просить суд виселити і її онуку - ОСОБА_2

Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 12 квітня 2007 року позовні вимоги Комунального підприємства „Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №2" залишено без задоволення.

Стягнуто з Комунального підприємства „Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №2" на користь ОСОБА_1 250 грн. за послуги адвоката.

В апеляційній скарзі КП „ВРЕЖО №2" просить скасувати рішення суду як таке,  що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права,  та ухвалити нове рішення яким зобов'язати виселити ОСОБА_1,  ОСОБА_2 з самовільно зайнятого житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 НОМЕР_2.

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до  ст. . 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ь матеріалів справи видно,  що ОСОБА_1 є наймачем квартири НОМЕР_2(1) будинку АДРЕСА_1,  в якій проживала разом зі своїми сина: ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Рішенням Жовтневого районного суду м.  Запоріжжя від 07.07.1993 р. за ОСОБА_1,  в порядку  ст. . 54 ЖК України,  було визнано право користування жилим приміщенням НОМЕР_3 по АДРЕСА_1.

В подальшому,  за заявою відповідачки,  умови договору найму зазначеної квартири було змінено і на кімнату НОМЕР_3 на ім. "я ОСОБА_3 було відкрито особливий рахунок. 18.09.2003 р. ОСОБА_3 помер,  а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер і другий син відповідачки. На теперішній час ОСОБА_1 та її онука ОСОБА_2 займають і проживають в обох кімнатах за НОМЕР_2(1) та НОМЕР_3.

Відмовляючи у задоволенні позову про виселення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із квартири НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1,  суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того,  що кімнати НОМЕР_3 та НОМЕР_2 за зазначеною адресою,  є двокімнатною суміжною квартирою,  оскільки капітальної стіни між цими кімнатами не має,  був дверний отвір,  тимчасово закладений для проживання двох сімей,  тому проживання відповідачів у суміжних кімнатах,  не можна визнати такими,  що самовільно зайняли житлове приміщення.

При цьому суд першої інстанції правомірно зазначив,  що в даному випадку не можуть бути самостійним предметом договору найму кімнати,  які пов'язані між собою загальним входом,  оскільки такі дії не відповідають чинному житловому законодавству України.

Крім того,  рішенням Жовтневого районного суду м.  Запоріжжя звід 07 липня 1993 р. встановлено,  що спірне жиле приміщення не є ізольованими квартирами,  а суміжним жилим приміщенням.  Зазначене рішення у встановленому законом порядку оскаржене не було,  воно набрало законної сили. Відповідно до ч.3  ст.  61 ЦПК України обставини,  встановлені судовим рішенням у цивільній ...справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших справ,  у яких беруть участь ті самі особи або особа,  щодо якої встановлено ці обставини.

Із пояснень представника ОП ЗМБТІ,  даних ним в судовому засіданні апеляційної інстанції,  вбачається,  що спірні кімнати НОМЕР_1, НОМЕР_3,  НОМЕР_2 за зазначеною адресою постійно переплановувалися і за матеріалами технічної інвентаризації від 03.02.2006 року одна з кімнат,  яка раніше відносилася до квартири НОМЕР_2,  за на теперішній час відноситься до квартири НОМЕР_1,  тобто всі кімнати між собою пов'язані загальним входом.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач не надав жодного доказу,  що спірне житлове приміщення було переобладнано на дві ізольовані квартири на кв. НОМЕР_3 та кВ. НОМЕР_2 з додержанням вимог діючого законодавства.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права,  яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись  ст.  209,  п. 1 ч.1  ст.  307,   ст. . 308,  313, 314, 3І5, 317 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №2" - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 12 квітня 2007 року у цій справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,  проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.