Справа № 22 - 2321 / 2007р.                      Головуючий у 1 інстанції: Мухін А.В.

                                                                     Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

" 26 " червня 2007 року                                                                                      м.  Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:      По лякова О. З.,

        Суддів:                           Бабак A.M., Онищенка Е.А.

При секретарі:    Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.  Запоріжжя від "15" березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Галс" про зміну формування причин звільнення,  стягнення заборгованості по заробітній платі,  плати за оренду автомобіля,  плати за користування особистим телефоном,  плати за бензин,  відсотків від реалізованої продукції,  середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ „Галс" про зміну формування причин звільнення,  стягнення заборгованості по заробітній платі,  плати за оренду" автомобіля,  плати за користування особистим телефоном,  плати за бензин,  відсотків від реалізованої продукції,  середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди.

В позові зазначав,  що 08.12.2003 року він був прийнятий на роботу в ТОВ „Галс" торговим представником.  При прийнятті на роботу були обумовлені умови праці,  нарахування та отримання заробітної плати в розмірі 500 грн. Була домовленість про те,  що він буде в службових цілях використовувати свій особистий автомобіль,  за що відповідач повинен виплачувати 250 грн. в місяць,  а також проводити виплату за користування особистим телефоном та 2 % від суми виручки проданої продукції.

Пропрацювавши у ТОВ „Галс" до 20.01.2005 року він жодного разу не отримав заробітну плату та обумовлені виплати,  у зв'язку з чим був змушений  21.01.2005 року написати заяву про звільнення за власним бажанням.  Він неодноразово звертався з проханням провести з ним повний розрахунок,  на що отримував відмову. )8.08.2005 року він отримав трудову книжку,  із запису якої дізнався,  що звільнений 04.02.2005 року згідно п.п. 2,  4  ст.  40 КЗпП України.

З огляду на вищевикладене,  просив суд змінити формулювання причини на звільнення за  ст.  38 КЗпП України,  стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 700 грн.,  плату за оренду автомобіля в сумі 3500 грн.,  плату за користування особистим телефоном у сумі 558 грн.,  плату за використаний бензин в сумі 5886 грн.,  2 % від реалізованої продукції в сумі 3600 грн.,  середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 13000 грн.,  витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.,  а також 5000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м.  Запоріжжя від 15 березня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з TОB „Галс" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 1133 грн. 73 коп. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн.,  а всього 2133 грн. 73 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ „Галс" на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового розгляду справ в розмірі 30 грн.,  а всього 81 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду,  ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу,  в якій,  посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи,  просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове,  яким змінити формулювання причини звільнення на звільнення за  ст.  38 КЗпП України" і дату звільнення поставити дату вирішення справи в суді,  стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату з період з грудня 2003 року по лютий 2005 року в розмірі 7000 грн.,  плату за оренду автомобіля - 3500 грн.,  558 грн. - плата за особистий телефон,  5886 грн. - за бензин,  2 % від реалізованої продукції в розмірі 3600 грн.,  а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та затримку у видачі трудової книжки у розмірі 13000 грн.,  а також моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Вислухавши доповідача,  дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги,    колегія   суддів   приходить   до   висновку,    що   апеляційна   скарга   не   підлягає - задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу,  якщо встановлює,  що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині зміни формулювання підстав звільнення ,  районний суд виходив з того,  що позивачем у відповідності зі  ст.  233 КЗпП України пропущений місячний строк звернення до суду,  що є підставою для відмови   в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача плати за оренду автомобіля,  плати за користування особистим телефоном,  плати за бензин,  відсотків від реалізованої продукції,  середнього заробітку за час вимушеного прогулу районний суд виходив з того,  що позивач у відповідності до  ст.  ст.  10,  60 ЦПК України як сторона,  яка приймала участь у справі не довела суду ті обставини,  на які вона посилалася як на підставу своїх вимог.

Розглядаючи спір,  судова колегія вважає,  що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи,  надані сторонами докази,  правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон,  який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи ,  що згідно наказу по підприємству 04.02.2005 року позивача звільнено з посади інженера землевпорядника за п.2,  п. 4  ст.  40 КЗпП України. Трудову книжку 08.08.2005 року. До суду з позовом звернувся 08.11.2005 року. Про поновлення строку на звернення за захистом до суду не просить,  вважаючи ,  що він не пропустив строк звернення до суду.

За таких обставин районний суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині зміни формулювання звільнення у зв'язку з пропуском місячного строку звернення до суду,  передбаченого  ст.  233 КЗпП України.

Матеріали справи також не містять будь яких доказів,  що до укладення договору оренди,  інших актів ,  які б надавали правові підстави для стягнення плати за користування особистим телефоном,  плати за бензин,  відсотків від реалізованої продукції.

З огляду наведеного судова колегія вважає,  що районний суд прийшов до правильного висновку про те,  що позивач вимагаючи стягнути певні суми з підприємства не довів в ході судового розгляду,  про наявність для цього правових підстав.

Модальна шкода в сумі 1000 грн. також відповідає моральним стражданням позивача у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати і підстав для скасування рішення в цій частині колегія не вбачає.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права ,  які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає,  що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись  ст.   ст.  307,  308 , 317 ЦПК України,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.  Запоріжжя від "15" березня 2007 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.