Справа № 2-а-91/08

 РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» квітня 2008 року                                12 год. 14 хв.                                                  м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Чалого І.С. при секретарі судового засідання Минько Н.З. та за участю сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:                                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1- звернувшись до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне просить визнати дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії -неправомірними, зобов'язати провести перерахунок пенсії, стягнути з відповідача витрати, пов'язані з наданням юридичної допомоги.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги. Пояснив суду, що з 04.02.1970 року по 24.021993 року працював Рівненському авіаційно-спортивному клубі ДТСААФ на посадах льотно-інструкторського складу та командно-льотного складу, був командиром екіпажу льотного судна, має льотне свідоцтво, льотну книжку. Стаж роботи в пільговому обчисленні становить 44 роки. Позивач рахує, що відповідно до ст.. 53 Закону України „Про пенсійне забезпечення” та ПКМУ від 21.07.1992 року № 418 „Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу” має право на перерахунок пенсії за вислугою років.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив суду, що для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.3 ст.53 Закону України „Про пенсійне забезпечення” позивачу необхідний строк вислуги на посадах пілота, штурмана, бортінженера, бортмеханіка, бортрадиста, льотчика-наглядача або бот оператора, який виконує спеціальні роботи в польотах, 25 років та працювати в складі льотного екіпажу повітряного судна цивільної авіації. Позивач не має необхідної вислуги років на вищезазначених посадах та льотний склад і літальні апарати Рівненського авіаційно-спортивного клубу не належать до цивільної авіації в зв'язку з чим він не має право на призначення пенсії відповідно до п.3 ст.53 Закону України „Про пенсійне забезпечення”. Крім того просить відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Рівненський авіаційно - спортивний клуб Товариства сприяння обороні в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

При цьому суд врахував таке.

Для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. З ст.53 Закону України

"Про пенсійне забезпечення" позивачу необхідний строк вислуги на посадах

пілота, штурмана, бортінженера, бортмеханіка, бортрадиста, льотчика- наглядача або борт оператора, який виконує спеціальні роботи в польотах - 25 років та працювати в складі льотного екіпажу повітряного судна цивільної авіації.

З 04.02.1970 року по 04.02.1993 року позивач працював в Рівненському авіаційно-спортивному клубі на посадах інструктора-льотчика-парашутиста, командиром парашутної ланки, начальником АСК,  мав 23 календарні роки нальоту, а з урахуванням вислуги років 43,5 років, що підтверджується довідкою № 119 від 12.11.2007 р. дослідженою в судовому засіданні.

Заперечення Пенсійного фонду, що літальні апарати Рівненського АСК не належать до цивільної авіації судом до уваги не приймаються, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 року № 234-р "Про затвердження Концепції розвитку системи регулювання авіаційної діяльності у сфері створення та використання малих повітряних суден" переліком ряду факторів у сфері безпеки польотів малих повітряних суден встановлено, що судно, яке використовувалися лише за спортивним призначенням під керівництвом ДТСААФ, яке діяло під наглядом Міноборони, вважаються цивільними повітряними суднами. Крім того згідно з роз'ясненням Держкомпраці СРСР від 30.05.1988 року № 726-13 ДТСААФ відноситься до цивільної авіації. Відношення пілотів ДТСААФ до осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації підтверджується п. п. „г” п.1 „Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу” постанови КМ України № 418 від 21 липня 1992 року де ця категорія осіб прямо передбачена.

За роки роботи в АСК позивач як пілот і льотчик-інструктор виконував польоти в складі льотного екіпажу повітряного судна у відповідності зі ст. № 35 ПКУ "Склад екіпажу повітряного судна", що підтверджується льотною книжкою.

   Те що стосується ст.15 Повітряного Кодексу України, що повітряне судно є цивільним, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі цивільних повітряних суден, то воно дійсно відноситься до класифікації повітряних суден, а не до класифікації льотного складу повітряного судна цивільної авіації.

Що стосується реєстрації повітряних суден в авіаспортклубах ДТСААФ, то вони не сертифікувались. Всі повітряні судна, які знаходяться на балансі АСК взагалом являються повітряними суднами імпортного виробництва і використовувались згідно до ст. 18 Повітряного Кодексу України, яка зазначає: "Цивільне повітряне судне, що імпортується в Україну може бути допущено до експлуатації, якщо буде встановлено, що воно відповідає національним вимогам держави-виготовлювача та додатковим технічним умовам України в частині льотної придатності і тим самим забезпечує відповідність типу повітряного судна, що імпортуються в Україну діючим в Україні нормам придатності. Міністерство транспорту та зв'язку являючись основним розробником Повітряного Кодексу України, дозволило до експлуатації малі повітряні судна ДТСААФ і класифікувало їх як цивільні. Стаття № 3 Повітряного Кодексу України зазначає: "Держава здійснює регулювання діяльності цивільної авіації через Міністерство Транспорту України та відповідні органи авіаційного транспорту України".

Щодо правомірності одержання позивачем льотної пенсії як начальником авіаційної організації то  Повітряним Кодексом України ст.32 передбачено: "Авіаційний персонал - це особовий склад авіаційного підприємства, організації, підрозділу, навчального закладу, що складається з авіаційних спеціалістів за професійною ознакою. До складу авіаційного персоналу входять:

1 члени екіпажу повітряного судна;

2 особи командно - керівного, командно-льотного, інспекторського та інструкторського складу.

Стаття 53 ПКУ "Особа, яка належить до авіаційного персоналу допускається до самостійної професійної діяльності лише за умови, що у неї є свідоцтво (сертифікат) на право здійснювати професійну діяльність, яке підтверджує наявність у неї необхідних знань і навиків, а також відповідність стану її здоров'я встановленим вимогам".

Таким чином, відповідно до листів Міністерства транспорту і зв'язку від 28.03.2007 року № 1993/40/10-07 та від 18.01.2007 року № 237/40/10-07, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача-Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне провести перерахунок його пенсії відповідно до Закону України № 1222-ХІУ від 17.11.1999 року та п.3 ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 06.03.2007 року є правомірними.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 200 грн. за надання правової допомоги, то в її задоволенні слід відмовити, оскільки позивачем в судовому засіданні не було надано документального підтвердження цих витрат.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2.  Визнати дії відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне-  щодо відмови ОСОБА_1в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» № 1222 від 17.11.1999 р. та п. 3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неправомірними.

3.  Зобов'язати відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне- провести перерахунок пенсії  ОСОБА_1(АДРЕСА_1), відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» № 1222 від 17.11.1999 р. та п. 3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 06 березня 2007 року.

4.  В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

5.   Присудити до стягнення з державного бюджету на користь  ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії СР № НОМЕР_1, виданий Рівненським МУ УМСВ України в Рівненській області 13.11.1997 р.),- понесені судові витрати (державне мито) в сумі  03 (три) грн. 40 коп.

6.   Видати виконавчий лист після набрання, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою законної сили в порядку, визначеному частиною 1 статті 258 КАСУ.

7.  Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

8.  Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі  складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.                    

Суддя                                                                                                                                     І.С.Чалий