АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3263/11
Головуючий по 1-й інстанції Зємцов В.В.
Суддя-доповідач: Лобов О. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів Петренка В.М., Акопян В.І.,
при секретарі Ємельяновій В.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 17 серпня 2011 року у справі за позовом ПАТ «ПроКредитБанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ПроКредитБанк»про визнання недійсним договору поруки.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2010 року ПАТ «ПроКредитБанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, просило ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів солідарно на його користь 232 084 грн. 32 коп. заборгованості за кредитним договором, мотивуючи заявлені вимоги невиконанням ОСОБА_2 як боржником за кредитним договором і ОСОБА_3 як поручителем взятих на себе договірних зобов?язань.
У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, просила ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір поруки, укладений з Банком, з підстав, передбачених ст.229 ЦК України.
Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 15 квітня 2011 року обидва позови об?єднані в одне провадження.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 17 серпня 2011 року позов ПАТ «ПроКредитБанк»задоволений: стягнуто зі ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 232 084 грн. 32 коп., вирішене питання про судові витрати; у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції змінити –зменшити суму пені, що підлягає стягненню.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд повинен застосувати положення ч.4 ст.551 ЦК України, оскільки нарахована Банком неустойка у 3,75 разів перевищує розмір збитків.
ОСОБА_3 в апеляціній скарзі посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду у частині задоволення позовних вимог відносно неї, та ухвалити нове про задоволення її зустрічного позову.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зроблено посилання на неправильне з?ясування судом обставин, які мають суттєве значення.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2. слід задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити з наступних підстав:
Відповідно до п.3 ч.1 ст.307, п.1 ч.4 ст.309 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі змінити рішення суду у разі неправильного застосування судом норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 серпня 2008 року між ПАТ «ПроКредитБанк»та ОСОБА_2 укладений договір №20.2002, згідно умов якого Банк надав Позичальнику 15 000 доларів США кредитних коштів строком до 22 серпня 2011 року зі сплатою 22% річних, а Позичальник зобов’язався здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами згідно узгодженого графіку платежів.
ПАТ «ПроКредитБанк»свої зобов?язання за кредитним договором виконав.
28 серпня 2008 року між ПАТ «ПроКредитБанк»»і ОСОБА_3 укладений договір поруки № 20.2002-ДП, згідно умов якого Поручитель взяв на себе зобов?язання відповідати перед Банком за виконання ОСОБА_2 своїх зобов?язань за кредитним договором.
У зв?язку з порушенням ОСОБА_2 визначених графіком строків і порядку погашення кредиту 13 квітня 2010 року Банк надіслав відповідачам вимогу про дострокове погашення кредиту. Боржники зазначену вимогу Банку не виконали.
За станом на 28 липня 2011 року заборгованість за кредитним договором становила 232 084 грн. 32 коп., з яких основний борг (тіло кредиту) –101 514 грн. 11 коп., борг по процентах –50 959 грн. 79 коп, пеня – 79 610 грн. 42 коп.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ПроКредитБанк»у повному обсязі, у порушення вимог п.2 ч.1 ст.214 ЦПК України не дав оцінки доводам ОСОБА_2 щодо застосування позовної давності відносно вимоги про стягнення пені за порушення договірних зобов?язань.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог простягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в один рік. Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов?язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Пунктом 2.1. кредитного договору № 20.2002 від 28 серпня 2008 року передбачено, що погашення кредиту та сплата відсотків за його користування здійснюється в порядку та строки згідно графіка повернення кредиту і сплати відсотків (а.с.8,9), тобто щомісячно. Таким чином, початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не зробив цього. У разі заявлення особою вимоги про застосування строку позовної давності до стягнення може бути присуджена неустойка, обрахована за останній рік невиконання основного зобов?язання у межах строку позовної давності за основним зобов?язанням.
З матеріалів справи слідує, що ПАТ «ПроКредитБанк»звернулося до суду з позовом 28 липня 2010 року (а.с.1). Відповідач ОСОБА_2 припинив виконувати договірні зобов?язання з квітня 2009 року, отже і пеня у сумі 79 610 грн. 42 коп. нарахована за періорд з квітня 2009 року по липень 2010 року, тобто за 15 місяців (а.с.13). Під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_2 заявлена вимога про застосування строків давності (а.с.77).
За таких обставин розмір пені, яка підлягає стягненню зі ОСОБА_2 слід обмежити річним строком: 79 610, 42 –6 878,22 (пеня, нарахована за квітень, травень, червень 2009 року) = 72 732,20 грн. Відповідно загальна сума заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідачів, має бути зменшена до 225 206 грн. 10 коп.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про наявність підстав для зменшення суми неустойки відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України колегія суддів виходить з того, що розмір неустойки не перевищує суму збитків Банку, яку складають не тільки неотримані проценти за користування кредитом, але також і неповернуті кредитні кошти. Сам факт наявності у відповідача статусу ліквідатора аварії на ЧАЕС і інваліда 2-ої групи за відсутності інших належних доказів стосовно матеріального стану відповідача не може вважатися істотною обставиною для зменшення розміру неустойки.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про наявність обставин, передбачених ст.229 ЦК України, не обгрунтовані належними і допустимими доказами, спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши суму заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів з урахуванням річного строку давності для вимог про стягнення неустойки.
Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.316, ст.319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково –рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 17 серпня 2011 року змінити, а саме зменшити суму заборгованості, що підлягає стягненню із ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ПАТ «ПроКредитБанк»з 232 084 грн. 32 коп. до 225 206 грн. 10 коп.
В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 17 серпня 2011 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді В.І. Акопян
В.М. Петренко
Копія