Справа № 2-а-1061/08

 РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 «07» квітня 2008 року                                  17 год. 30 хв.                                                      м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Чалого І.С. при секретарі судового засідання Минько Н.З. та за участю сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:                                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

В С Т А Н О В И В :

Позивач -  ОСОБА_1- звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Радивилівської райдержадміністрації про стягнення щорічної разової допомоги в розмірі 3451,64 грн.

Позивач позовні вимоги мотивує тим, що він має право на пільги як учасник війни, в тому числі відповідно, до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,- на отримання щорічної разової грошової допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, але всупереч зазначеній нормі закону відповідачами в 2004-2007 роках щорічна разова грошова допомога до 5 травня йому виплачувалась не в повному обсязі, посилаючись на те, що Законом України «Про Державний бюджет» на відповідні роки встановлено інші розміри цих виплат. Оскільки положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України, а по аналогії закону, відповідно, і  ст. 44 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, ст. 34 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, ст. 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, то позивач рахує, що у нього є всі підстави для стягнення з відповідачів недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004-2007 роки в сумі 3451,64 грн.

Представник позивача подав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу за її відсутності.

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Радивилівського районної державної адміністрації - позов заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що він нарахування та виплату одноразових грошових допомог до 5 травня не проводило. Разом з тим зазначає, що виплата позивачу була профінансована за рахунок коштів Державного бюджету в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет на 2005 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», оскільки ст. 95 Конституції України визначає, що виключно Законом про Державний бюджет України і визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільові спрямування цих видатків. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України. Допомога в розмірах, визначених зазначеними Законами, позивачу виплачена повністю, заборгованості немає.

А так просить в позові відмовити повністю.

Давши оцінку наявним доказам у справі, як кожному окремо, так і в їх сукупності, суд прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

При цьому суд встановив та врахував таке.

Позивач -  ОСОБА_1- згідно посвідчення серії Д № НОМЕР_1 від 27.05.2003 р., виданого Радивилівським Управлінням праці та соціального захисту населення (а.с. 4) має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників війни, в тому числі на отримання щорічної разової грошової допомоги в розмірі до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивачу у 2004-2007 роках було виплачено щорічну разову грошову допомогу в таких розмірах:  в 2004 році - не було виплачено, в 2005 році - 50,00 грн., в 2006 році - 50,00 грн., в 2007 році - 55,00 грн.  Дані обставини стверджуються самим позивачем та підтверджуються відповідачем у запереченнях.

Суд вважає, що дані виплати щорічної разової грошової допомоги за зазначений період здійснені згідно чинного законодавство з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ч. 2 ст.95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь - які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Як вбачається з Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» видатки держави на фінансування виплат в розмірах зазначених в Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - не передбачено.

Хоч  рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 29 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", якою обмежувались зазначені вище виплати , визнано таким, що не відповідає Конституції України, однак на думку суду, це не тягне за собою автоматичне здійснення таких виплат, оскільки в бюджеті не має відповідного фінансування. На момент виплати щорічної разової грошової допомоги - до 5 травня,  дана норма Закону була чинною і допомога виплачена в розмірі, встановленому зазначеною статтею. Зворотної сили Рішення Конституційного Суду не має.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України, при  здійсненні  бюджетного  процесу  в  Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в  частині,  в  якій вони  не суперечать положенням Конституції України,  цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

 Відповідач не має повноважень на самостійне визначення розміру грошової допомоги, яка виплачується до 5 травня, та, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині видатків на загальносуспільні потреби, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не внесено.

Отже, оскільки, таких коштів на адресу відповідача з Державного бюджету України  не надійшло, то підстав  стягувати з відповідача зазначеної позивачем суми не має.

Відповідач не наділений повноваженнями щодо внесення змін до Закону про державний бюджет щодо визначення додаткових бюджетних видатків на загальносуспільні потреби, та щодо самостійного розпорядження коштами державного бюджету на цілі, не передбачені в ньому.

Оскільки позивачу допомога до 5 травня була виплачена в розмірах, визначених Законами України про державний бюджет, бюджетних асигнувань на виплату такої допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком законодавчим органом не було передбачено, то дії відповідача відповідають приписам закону, яким визначено видатки для Міністерства праці та соціальної політики України та його територіальних органів. Отже, з доказів по справі вбачається, що вина відповідача щодо ухилення від виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, відсутня.  

Крім того, позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України річний термін на звернення до суду, щодо вимог про стягнення допомоги  за 2004 - 2006 роки, про поновлення  якого позивач не клопотав перед судом і підстав для його поновлення суд не вбачає, оскільки позивачу було відомо про встановлений розмір мінімальної пенсії у відповідних роках.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи  бездіяльності покладається на відповідача,  якщо  він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем не доведено ті обставини на яких ґрунтується його позов, а відповідачем доказана правомірність своїх дій, а тому підстави  для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, позовні вимоги безпідставні необґрунтовані і до задоволення не підлягають.

Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, то підстав для застосування вимог ст. 94 КАС України у суду немає.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.  В задоволенні позову відмовити.

2.  Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

3.  Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі  складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.                    

Суддя                                                                                   І.С.Чалий