Справа № 2-а-1585/08

 РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 «07» квітня 2008 року                                  14 год. 53 хв.                                                      м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Чалого І.С. при секретарі судового засідання Минько Н.З. та за участю сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:                                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_1- звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів:  Управління праці та соціального захисту населення Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості по невиплаті щорічної разової грошової допомоги.

Позивач позовні вимоги мотивує тим, що він має право на пільги як учасник війни, в тому числі відповідно, до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,- на отримання щорічної разової грошової допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, але всупереч зазначеній нормі закону відповідачами в 2004-2007 роках щорічна разова грошова допомога до 5 травня йому виплачувалась не в повному обсязі, посилаючись на те, що Законом України «Про Державний бюджет» на відповідні роки встановлено інші розміри цих виплат. Оскільки положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України, а по аналогії закону, відповідно, і  ст. 44 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, ст. 34 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, ст. 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, то позивач рахує, що у нього є всі підстави для стягнення з відповідачів недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004-2007 роки в сумі 3425,35 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, які повністю співпадають з викладеними в позові вимогами. Просить позов задоволити.

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Рокитнівської районної державної адміністрації - в поданих запереченнях позов заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що він нарахування та виплату одноразових грошових допомог до 5 травня не проводило. Разом з тим зазначає, що виплата позивачу була профінансована за рахунок коштів Державного бюджету в розмірах, встановлених законами України Про Державний бюджет на відповідні роки, оскільки ст. 95 Конституції України визначає, що виключно Законом про Державний бюджет України і визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільові спрямування цих видатків. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України. Допомога в розмірах, визначених зазначеними Законами, позивачу виплачена повністю, заборгованості немає.

А так просить в позові відмовити повністю і розглянути справу без участі представника.

Відповідач-2-Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації - надав заперечення, в яких пояснює, що виплата щорічної разової грошової допомоги у 2005-2007 роках була здійснена позивачу в розмірі, встановленому на дату виплати відповідними Законами України про державний бюджет на відповідний рік. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України. Також відповідач-2 у запереченні заявив про пропуск позивачем строку звернення до суду про стягнення допомоги за 2004-2006 роки згідно ст. 99 КАС України, просить застосувати наслідки, передбачені ст. 100 КАС України. Просить розглянути справу у відсутності представника Центру.

Заслухавши пояснення представника позивача, давши оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і в їх сукупності, суд прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

При цьому суд встановив та врахував таке.

Позивач -  ОСОБА_1- згідно посвідчення серії Д № НОМЕР_1 від 14.10.2005 р., виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Рокитнівської райдержадміністрації (а.с. 7) має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників війни, в тому числі на отримання щорічної разової грошової допомоги в розмірі до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивачу у 2004-2007 роках було виплачено щорічну разову грошову допомогу в таких розмірах:  в 2004 році - не було виплачено, в 2005 році - 50,00 грн., в 2006 році - 50,00 грн., в 2007 році - 55,00 грн.  Дані обставини стверджуються самим позивачем та підтверджуються відповідачем у запереченнях.

Суд вважає, що дані виплати щорічної разової грошової допомоги за зазначений період здійснені згідно чинного законодавство з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ч. 2 ст.95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь - які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Як вбачається з Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» видатки держави на фінансування виплат в розмірах зазначених в Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - не передбачено.

Хоча  рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 29 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", якою обмежувались зазначені вище виплати , визнано таким, що не відповідає Конституції України, однак на думку суду, це не тягне за собою автоматичне здійснення таких виплат, оскільки в бюджеті не має відповідного фінансування. На момент виплати щорічної разової грошової допомоги - до 5 травня,  дана норма Закону була чинною і допомога виплачена в розмірі, встановленому зазначеною статтею. Зворотної сили Рішення Конституційного Суду не має.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України, при  здійсненні  бюджетного  процесу  в  Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в  частині,  в  якій вони  не суперечать положенням Конституції України,  цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

 Відповідачі не мають повноважень на самостійне визначення розміру грошової допомоги, яка виплачується до 5 травня, та, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині видатків на загальносуспільні потреби, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не внесено.

Отже, оскільки, таких коштів на адресу відповідачів з Державного бюджету України  не надійшло, то підстав  стягувати з останніх зазначеної позивачем суми не має.

Відповідачі не наділені повноваженнями щодо внесення змін до Закону про державний бюджет щодо визначення додаткових бюджетних видатків на загальносуспільні потреби, та щодо самостійного розпорядження коштами державного бюджету на цілі, не передбачені в ньому.

Оскільки позивачу допомога до 5 травня була виплачена в розмірах, визначених Законами України про державний бюджет, бюджетних асигнувань на виплату такої допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком законодавчим органом не було передбачено, то дії відповідача відповідають приписам закону, яким визначено видатки для Міністерства праці та соціальної політики України та його територіальних органів. Отже, з доказів по справі вбачається, що вина відповідачів щодо ухилення від виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, відсутня.  

Крім того, позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України річний термін на звернення до суду, щодо вимог про стягнення допомоги  за 2004 - 2006 роки, підстав для поновлення якого суд не вбачає, оскільки позивачу було відомо або повинно було бути відомо про встановлений розмір мінімальної пенсії у відповідних роках.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи  бездіяльності покладається на відповідача,  якщо  він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем не доведено ті обставини на яких ґрунтується його позов, а відповідачем доказана правомірність своїх дій, а тому підстави  для задоволення позову відсутні.

Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, то підстав для застосування вимог ст. 94 КАС України у суду немає.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.  В задоволенні позову відмовити.

2.  Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

3.  Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі  складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.                    

Суддя                                                                                      І.С.Чалий