АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33-196
Головуючий по 1-й інстанції ЗАВОРА
Суддя-доповідач: Гавриш В. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2011 року м.Полтава
Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області Гавриш В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 2 червня 2011 року,-
В С Т А Н О В И В :
Згідно з цією постановою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с. глибока Долина Гадяцького району Полтавської області, українця, громадянина України, працюючого водієм АК-4 «Укрбургаз»,
визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки з оплатним вилученням транспортного засобу –автомобіля НОМЕР_1.
За постановою місцевого суду ОСОБА_2, визнаний винним в тому, що 24 травня 2011 року о 10 год. 05 хв. в м. Гадячі по вул. Леніна ОСОБА_2 повторно керував власним автомобілем НОМЕР_2 в стані алкогольного сп’яніння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 травня 2011 року скасувати та провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що на момент безпідставного зупинення працівниками ДАІ скаржник в стані алкогольного сп’яніння не перебував, огляд на стан сп’яніння проведений в медичному закладі з порушеннями вимог чинного законодавства, без його ознайомлення з результатами, які, на його думку, не можуть вважатися дійсними, а тому за відсутністю об’єктивних даних про знаходження його в стані алкогольного сп’яніння відсутній і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши скаржника ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_3, вислухавши заперечення ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а також проаналізувавши мотиви апеляції вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши зміст апеляції ОСОБА_2, проаналізувавши зміст його пояснень, а також дослідивши наявні матеріали справи та пояснення особи, яка 24 травня 2011 року відносно першого склала протокол про адміністративне правопорушення, прихожу до висновку, що подана апеляція громадянина ОСОБА_2 є безпідставною, а його пояснення вкрай суперечливими та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Із пояснень самого громадянина ОСОБА_2 вбачається, що в ніч на 24 травня 2011 року він вживав спиртні напої.
/ а. с. 5 /
Ці обставини, як факт неодноразового притягнення до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп’янінні на протязі адміністративного року він не заперечує в апеляційній інстанції.
/ а. с. 8, 9 /
Твердження ОСОБА_2 про безпідставне зупинення його працівниками ДАІ не відповідає дійсності, спростовується показаннями працівника ДАІ ОСОБА_4, який підтвердив факт застосування першим гучного звукового сигналу в забороненому до цього місті в м. Гадяч.
Сам ОСОБА_2 в апеляційній інстанції підтвердив факт безпідставного застосування ним звукового сигналу в забороненому місті, що не викликалося дорожньою обстановкою, а лише у зв’язку з тим, що побачив знайомого.
Нарешті вкрай не переконливими є посилання ОСОБА_2 на застосування в медичному закладі лікарем ОСОБА_5 зіпсованого приладу для встановлення його стану сп’яніння, погрози з боку працівників ДАІ на його адресу, оскільки, з урахуванням його власноручних пояснень, де він з моменту підставного затримання працівниками ДАІ не заперечував факт вживання спиртних напоїв та з урахуванням обставин вчинення інкримінованого правопорушення, перелічене апелянтом вочевидь не викликалося будь – якою необхідністю.
На користь такого висновку свідчить і відсутність будь-яких заяв та скарг ОСОБА_2 з 24 травня 2011 року по 6 липня 2011 року на роботу чи виконання службових обов’язків посадовими особами, які таким чи іншим чином засвідчили факт знаходження його в стані алкогольного сп’яніння.
За таких обставин такі заяви апелянта, як і його твердження, що в суді першої інстанції він не визнавав свою провину, а зміст його відношення до вчиненого в мотивувальній частині постанови суддею викривлений, слід розцінювати критично та вважати таку його поведінку спрямованою на ухилення від законного і справедливого адміністративного стягнення.
Із матеріалів адміністративної справи убачається, що і це не заперечується самим ОСОБА_2, що 22 липня 2010 року, 10 лютого 2011 року він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, однак належних висновків не зробив, в той час коли двічі за це притягався до адміністративної відповідальності.
Враховуючи, що такими діями ОСОБА_2, як водій автобуса, ставить під загрозу життя значної кількості людей, висновок суду про необхідність позбавлення його права керувати будь-якими транспортними засобами є вірним.
Санкція ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачає позбавлення права керувати транспортними засобами до 10 років, однак, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, з урахуванням обставин, які пом’якшують покарання, він справедливо позбавлений цього права лише на 3 роки.
Таким чином, постанова суду є законною, належним чином обґрунтованою, а тому апеляція ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Гадяцького районного суду від 2 червня 2011 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Гавриш