АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-4278/11
Головуючий по 1-й інстанції Самсонова О.А.
Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Карпушина Г.Л.,
Суддів: Винниченко Ю.М., Корнієнко В.І.
при секретарі : Цюрі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 листопада 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Єнні Фудз»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації витрат на відрядження, відшкодування моральної шкоди , -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
В С Т А Н О В И Л А :
В серпні 2011 ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Єнні Фудз»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації витрат на відрядження, відшкодування моральної шкоди
При цьому позивач вказував, що з 22.11.2011 року по 31.05.2011 рік працював в ПАТ «Єнні Фудз»на посаді спеціаліста з оптової торгівлі. 31.05.2011 року звільнився з займаної посади за власним бажанням. На час звільнення відповідач не виплатив йому заборгованість по заробітній платі та не відшкодував витрати на відрядження.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01 листопада 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Єнні Фудз»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації витрат на відрядження, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Судові витрати у справі віднесено за рахунок держави.
З рішенням суду не погодився позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, яка подала на нього апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.
Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2., суд першої інстанції виходив з того, що на відповідача згідно ст. 116 КЗпП України покладено обов’язок щодо повного розрахунку із працівником, який звільняється в день звільнення, або не пізніше наступного дня, якщо він в цей день не працював. Зважаючи на те, що позивач відмовився від отримання розрахункових коштів, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем право позивача на отримання таких коштів порушено не було. Враховуючи, що захисту підлягає не визнане, оспорене або порушене право, місцевий суд з’ясував, що відповідачем право позивача не порушувалось, розрахункові кошти позивачем не отримані через його відмову в отриманні, не порушене право захисту не підлягає. Окрім того місцевим судом відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат на відрядження за її недоведеністю. Враховуючи, що судом не встановлено порушення права позивача, тому суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, що з 22.11.2011 року по 31.05.2011 рік позивач працював в ПАТ «Єнні Фудз»на посаді спеціаліста з оптової торгівлі. 31.05.2011 року звільнився з займаної посади за власним бажанням. На час звільнення відповідач мав заборгованість перед позивачем по заробітній платі за квітень та травень 2011 року в загальній сумі 3351 грн. 45 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В день звільнення позивач в ПАТ «Єнні Фудз»не з’явився. Вимогу про розрахунок позивач пред’явив відповідачу 01.06.2011 року. Через невстановлені судом причини позивач відмовився від отримання заробітної плати за квітень та травень 2011 року в суму 3351 грн. 45 коп., про що свідчить акт про відмову отримання розрахунку при звільненні від 01.06.201 року, який не був спростований ні позивачем, ні його представником. Згідно довідки від 07.07.2011 року № 22-04/115 неодержана позивачем заробітна плата в сумі 3351 грн. 45 коп. задепонована. Зважаючи на те, що права позивача не порушені суд правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з службовими відрядженнями.
Згідно Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 13.03.98 № 59 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі –підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основою діяльністю підприємства).
Під час розгляду справи доказів того, що позивач направлявся у відрядження розпорядженням керівника суду надано не було.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку та правомірно відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги представника позивача, що акт про відмову отримання розрахунку при звільненні від 01.06.2011 року не може бути належним доказом, необґрунтовані, оскільки ні позивач, ні його представник жодного доказу на його спростування не надали.
Так само не надали доказів щодо перебування позивача у відрядженні. З матеріалів справи вбачається, що накази по підприємству та посвідчення про відрядження, на які посилався позивач видавались відносно інших осіб, а не відносно відряджень ОСОБА_2 (а.с.59-67).
Наданий позивачем розрахунок витрат на відрядження суперечить обставинам справи, оскільки включає витрати, не пов’язані з відрядження.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити .
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 листопада 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин
Судді: /підпис/ Ю.М. Винниченко /підпис/ В.І. Корнієнко
Копія
Згідно: Суддя Апеляційного суду
Полтавської області _____________ Г.Л. Карпушин
Копія