АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  22ц-4327/11           

                                                                         Головуючий по 1-й інстанції Свістєльнік Ю.М.                                                        

Суддя-доповідач:  Карпушин Г. Л.          

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 грудня 2011 року                                                                                           м.Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді :  Карпушина Г.Л.,

Суддів:   Корнієнка В.І.., Винниченка Ю.М.,

          при секретарі :   Коротун І.В.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3  

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області  від 15 листопада 2011 року

          по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики, -

          Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області  від 15 листопада 2011 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики - задоволено.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 150000 грн. –основного боргу за договором позики, 6842,06 грн. – індекс інфляції та 2985 грн. –три відсотки річних, а всього 159827,06 грн.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 за оплату судового збору при подачі позову в розмірі 1598,27 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн.

          З рішенням суду не погодився ОСОБА_3 та подав на нього апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

          Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що постановлено з порушенням норм матеріального права та процесуального права, зокрема вказано на не правильне застосування ст.ст. 1046-1047, 1049 ЦК України та не обґрунтованість рішення, а також порушення судом ст. 168 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

          Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

          Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції,  виходив з того, що у відповідності до положень ст.ст. 1046-1047 ЦК України між сторонами по справі був укладений договір позики, що підтверджується власноручно написаною розпискою відповідача від 20.01.2010 року.

Наявність у позивача боргового документа, закінчення строку повернення отриманого боргу та відмова відповідача добровільно повернути борг, вказують на правомірність позовних вимог позивача та необхідність стягнення із відповідача в судовому порядку коштів наданих в борг та нарахованих у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом встановлено, що між сторонами по справі 20 січня 2010 року було укладено договір позики, що підтверджується письмовою власноручно написаною ОСОБА_3 розпискою. Відповідно до умов укладеного договору відповідач отримав від ОСОБА_4 кошти в сумі 150000 грн., які він зобов’язувався повернути до 31.12.2010 року. На момент розгляду справи в суді розписка знаходиться у позивача, що вказує на невиконання ОСОБА_3 свого зобов’язання щодо повернення ОСОБА_4 взятих в борг коштів в сумі 150000 грн.

          Статтями 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

          У справі маються надані позивачем розрахунки суми позики з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, які зважаючи на їх обґрунтованість та не оспорювання відповідачем правильно взяті за основу районним судом при прийняті рішення.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних висновків та правомірно стягнув з відповідача суму боргу, з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних  від простроченої суми.

Доводи апелянта про написання розписку, без отримання реальних коштів, під тиском позивача та працівників міліції, не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для скасування рішення суду, у зв’язку з їх недоведеністю.

Вказівки апелянта, щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. 168 ЦПК України, щодо відмови у зібранні доказів та їх врахуванні при прийняті рішення, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки зазначені клопотання відповідачем були заявлені без належної мотивації щодо неможливості їх зібрання самостійно та їх причетності до предмету спірних правовідносин, та стосувалися приватного життя позивача.

Зважаючи на викладене, судом першої інстанції було правомірно в задоволені даних клопотань відмовлено, на що вказує і той факт, їх повторне заявлення в суді апеляційної інстанції, також було залишено без задоволення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому задоволенню вони не підлягають.

           Керуючись ст.ст. 307, 308 ,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3  - відхилити .

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області  від 15 листопада 2011 року - залишити без змін.  

           Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і  може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя :                                                                      Г.Л. Карпушин

           Судді:                                                                                            Ю.М.Винниченко

                                                                                                                   В.І. Корнієнко

Згідно:

          Копія