АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3914/11
Головуючий по 1-й інстанції Турченко Т.В.
Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Карпушина Г.Л.
Суддів: Винниченка Ю.М., Корнієнка В.І.,
при секретарі : Ачкасовій О.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Релігійної громади повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква»
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2011 року
за позовом Релігійної громади повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Управління Держкомзему у м. Полтаві, Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру про встановлення меж земельної ділянки та зобов’язання вчинити певні дії,-
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду ,-
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2011 року Релігійна громада повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква»ОСОБА_6 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Управління Держкомзему у м. Полтаві, Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру про встановлення меж земельної ділянки та зобов’язання вчинити певні дії.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2011 року у задоволені позову Релігійної громади повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Управління Держкомзему у м. Полтаві, Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру про встановлення меж земельної ділянки та зобов’язання вчинити певні дії, було відмовлено за безпідставністю.
Не погодившись з вказаним рішенням Релігійна громада повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква» подала апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким заявлені ними позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому в апеляційній скарзі вказується, на: невідповідність висновків суду обставинам справи щодо не визначення меж земельних ділянок суміжних землекористувачів компетентними органами; неправильне застосування положень ч.3 ст. 158 ЗК України та роз’яснень, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», оскільки вони стосуються лише питань щодо встановлення меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.
Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволені позову Релігійної громади повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква», суд першої інстанції, керуючись положеннями ч.3 ст. 158 ЗК України та роз’ясненнями, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходив з того, що оскільки межі земельних ділянок між суміжними землекористувачами, за відсутності встановлення їх в натурі (на місцевості) компетентними органами, не визначались, позовні вимоги позивача є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, що рішенням позачергової 56 сесії 5 скликання Полтавської міської ради від 08.09.2010 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для будівництва молитовного дому з господарськими приміщеннями по вул. Тевелєва, 1а»надано дозвіл Релігійній громаді повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква»на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Тевелєва орієнтовною площею 0,33 га для будівництва молитовного дому з господарськими приміщеннями. Одночасно у зазначеному рішенні було вказано, що затвердження проекту відведення з уточненою площею та надання земельної ділянки по вул. Тевелєва, 1-а для будівництва молитовного дому з господарськими приміщеннями буде оформлятися окремим рішенням міської ради. У червні 2011 року управлінням Держкомзему в м. Полтава позивачу було повідомлено про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв’язку з не погодженням останніми меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Висновок комісії з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 10.06.2011 року позивачем не оскаржувався. Дії відповідачів-співвласників житлового будинку по вул. Маршала Бірюзова, 24, щодо відмови погодити межі земельних ділянок, позивачем та відповідачем також не оскаржувалися.
Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть
якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки
здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ст.158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Встановлені обставини справи та положення наведених норм закону, вказують на передчасність та безпідставність звернення позивача до суду з вимогами про встановлення меж земельної ділянки, без встановлення їх в натурі та набуття прав на вказану земельну ділянку.
Зважаючи на відсутність законних підстав для задоволення основної вимоги позивача про
про встановлення меж земельної ділянки, задоволенню не підлягають і вимоги про зобов’язання вчинити певні дії, оскільки вони пов’язані між собою, на можуть порушити права інших осіб.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст.ст. 303, 308 ,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Релігійної громади повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква»- відхилити .
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : Г.Л. Карпушин
Судді: Ю.М. Винниченко В.І. Корнієнко
Згідно:
Копія