АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3472/11
Головуючий по 1-й інстанції Грінчук О.П.
Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Карпушина Г.Л.,
Суддів: Винниченка Ю.М., Абрамова П.С.
при секретарі : Цюрі Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, 3-я особа відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Чутівського ГУВМС України в Полтавській області про примусове виселення та зняття з реєстрації, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні будинком, стягнення моральної шкоди та витрат за користування будинком та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю та поліпшення загального майна спірного домоволодіння, визнання договору дарування недійсним, -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2011 року провадження в частині позовних заяв щодо стягнення моральної шкоди та витрат за користування жилим приміщенням по первісному позову ОСОБА_3 закрито.
Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 по первісному позову задоволено частково.
Виселено ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Зобов’язано відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Чутівського РВ УМВС України в Полтавській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з будинку АДРЕСА_1.
Зобов’язано ОСОБА_2 надати ключі від замка, що встановлений на дверях у жилі кімнати, що позначені на схемі у технічному паспорті 1-5, площею 7,90 кв. м та 1-4, площею 12,1 кв. м.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачені ним суми судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 37 грн., судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп., та витрати по наданню юридичної допомоги у розмірі 3000 грн., а всього 3045 (три тисячі сорок п’ять) гривень 50 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В задоволенні позовних вимог по зустрічному позову ОСОБА_2 відмовлено в повному об’ємі.
З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2011 року та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, а його позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити.
Вважає, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що рішення суду ґрунтується на припущеннях, судом неповно з’ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договору дарування від 15.06.2010 року серія ВМХ № 284334 дарувальник ОСОБА_4 передав, а обдарований ОСОБА_3 прийняв в дар житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці, площею 0,098 га. 01.07.2010 року позивачем було здійснено реєстрацію права власності на подарований будинок у ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», тобто набуто на нього право власності.
На момент розгляду справи, у вищезгаданому будинку прописані та постійно проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_2. ОСОБА_4, який є батьком позивача, в зазначеному будинку проживає з дозволу власника. Відповідач по справі ОСОБА_2 набув право користування даним житловим будинком, зі згоди колишнього власника будинку, як чоловік доньки останнього. Після смерті дружини та припинення сімейних відносин з колишнім власником, ОСОБА_2 продовжував користуватися будинком та підставі положень ч.4 ст. 156 ЖК України.
До членів сім’ї позивача, який є законним новим власником житлового будинку по АДРЕСА_1, відповідач не відносився раніше та не відноситься на даний час. Будь-які договірні відносини, щодо права користування належним позивачу нерухомим майном, між сторонами відсутні.
Зважаючи на поведінку відповідача, стосунки які склалися між сторонами та обставини справи, позивач не може розпоряджатися та користуватись належним йому домоволодінням на свій розсуд, оскільки ОСОБА_2 чинить йому в цьому перепони, зокрема обмежив доступ власника до житлових кімнат 1-5 та 1-4, шляхом встановлення замків на вхідних дверях. Крім того, відповідач всупереч волі власника утримує велику собаку та п’ятьох котів, чим створив антисанітарні умови в житловому будинку. Одночасно відповідач не дотримується умов мирного співжиття, як з позивачем, так і його батьком, створюючи конфліктні ситуації та перешкоджаючи користуватися даним житловим будинком батьку позивача..
При винесені рішення місцевий суд при виходив з того, що підставами виселення відповідача з житлового будинку належного позивачу, є умови зазначені в ст. 116 ЖК України, а саме систематичне порушенням відповідачем правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання з ним в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними. Щодо інших позовних вимог, суд також їх задовольнив, виходячи, що з того, що вони є невід’ємними умовами вимоги про виселення відповідача.
Погоджуючись в цілому з прийнятим рішенням, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки при привальному вирішенні заявлених позовних вимог, судом було зайво застосовано норму матеріального права, яка не стосуються спірних правовідносин, що виникли.
Так, роблячи висновок про необхідність застосування, для вирішення спору між сторонами, положень ст. 116 ЖК України, до якої відсилає ст. 157 ЖК України, якою регулюється порядок виселення членів сім’ї власника жилого будинку, суд першої інстанції, не правильно виходив з того, що за відповідачем згідно до ч.4 ст. 156 ЖК України, при зміні власника жилого будинку, збереглося право користування будинком, а тому його виселення можливе лише з підстав передбачених ЖК України. Відповідно до встановлених обставин справи, право відповідача ОСОБА_2 на подальше користування жилим будинком, належним позивачу, не закріплене чинним законодавством, оскільки він не був раніше та не є на даний час членом сім’ї позивача, між ними відсутні будь-договірні відносини, щодо користування жилим будником, набуте відповідачем право користування жилим будинком за попереднього власника не є обов’язковим для позивача, за яким закріплене право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
На думку колегії суддів, беручи до уваги викладене вище та зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 чинить явні перешкоди позивачу у вільному користуванні своєю власністю, для обґрунтування висновку про наявність підстав для усунення перешкод ОСОБА_5 у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, є достатнім та правильним, застосування судом першої інстанції, положень ст. 391 ЦК України, оскільки в даному випадку саме виселення відповідача є належним і необхідним засобом захисту права власності позивача на жилий будинок по АДРЕСА_1, яке ОСОБА_2 порушується.
Таким чином, викладенні в мотивувальній частині рішення суду, посилання суду першої інстанції, на положення ст. 116 ЖК України, як одних з підстав для виселення відповідача з будинку належного позивачу, підлягають виключенню, у зв’язку із зайвим та неправильним їх застосуванням.
.
Висновок суду першої інстанції, про задоволення інших вимог позивача, щодо усунення перешкод у користуванні жилими кімнатами будинку та зобов’язання зняти відповідача з реєстраційного обліку за вказаною адресою, є правильним, оскільки дані вимоги є додатковими засобами захисту права власності позивача та підлягають застосуванню невід’ємно поряд з основною вимогою. В то же час, судом правильно, відмовлено у вимозі, щодо зобов’язання відповідача належно утримувати собаку, так як, вона не підтверджена належними доказами.
Одночасно колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги, судових витрат по справі, оскільки вони відповідно документально підтверджені та відповідають встановленим граничним розмірам..
Місцевим судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та правильно зроблено висновок, щодо не можливості застосування, за встановлених обставин справи, положень ст. 344 та ст. 357 ЦК України, на які посилався відповідач.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та зміни рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2011 року.
Керуючись ст.ст. 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити частково.
Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2011 року –змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення суду, посилання на положення ст. 116 ЖК України, як підставу для виселення відповідача ОСОБА_2
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : _______________ Г.Л. Карпушин
Судді: _______________ Ю.М. Винниченко ______________ П.С. Абрамов
Копія