26.01.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ас-2/2012р. Головуючий у першій
інстанції Кукурекін К.В.
Категорія 88 Доповідач у апеляційній
інстанції Моцний М.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Моцного М.В.,
суддів - Саліхова В.В., Лівінського С.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополі про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 серпня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до УПФУ в Ленінському районі м. Севастополя, в якому просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 2007 року по 2008 рік.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є дитиною війни та має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема, на підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач цю надбавку до пенсії їй у повному розмірі не виплачує, у зв'язку з чим вимушена звернутися до суду з позовом.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 серпня 2010 року позов задоволений – відповідача зобов’язано нарахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії у сумі щомісячних виплат 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 жовтня 2008 року, з врахуванням вже проведених виплат.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши доповідь судді–доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач на підставі ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» мала право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства та відповідає фактичним обставинам справи.
Зі справи видно, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється пенсіонером за віком, має статус „дитини війни” (а.с.5,6), і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема на виплату передбаченої ст.6 названого закону щомісячної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, ст.59 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, який
- у 2007 році мав наступні розміри: з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн.;
- у 2008 році - з 01.04.2008 р. – 481 грн., з 01.07.2008 р.– 482 грн., та з 01.10.2008 р. – 498 грн.
Як убачається зі справи, у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. підвищення до пенсії відповідачем не виплачувалося, а у період з 22.05.2008 р. по 31.10.2008 р. останній фактично виплачував щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суд правильно оцінив викладене та ті факти, що:
- рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 р. зміни, внесені у ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей”, визнанні неконституційними;
- дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на 2007, 2008 роки не зупинялась,
- позов пред’явлений у період, коли справи по соціальним виплатам розглядалися у порядку цивільного судочинства зі строком позовної давності у три роки, і обґрунтовано у межах несплинувшого строку позовної давності зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену державну допомогу.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 197, ч. 1 п. 2 ст. 198, ст. ст. 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя - відхилити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 серпня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: /підпис/ М.В.Моцний
Судді: /підпис/ В.В.Саліхов
/підпис/ С.В.Лівінський
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя М.В.Моцний