Справа № 1-740/11                                                            Головуючий в 1 інстанції Каліновська В.С.

Провадження №11/0390/46/12

Категорія: ч.3 ст.152 КК України                                                  Доповідач в апеляційній інстанції Матат О.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

27 січня 2012 року                                                                      м. Луцьк

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

                    Головуючого-судді Матата О.В.,

                    суддів Міліщука С.Л., Борсука П.П.,

                    з участю прокурора Старчука В.М.,

                    захисника ОСОБА_2,

                    представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 на вирок Луцького міського суду від 18 листопада 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

          Зазначеним вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Луцьк, гр. України, з середньо –спеціальною освітою, непрацюючий, неодружений, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч.3 ст.152 КК України на 8 (вісім) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк покарання засудженому ОСОБА_4 постановлено обчислювати з 18 листопада 2011 року, зараховано в зазначений термін період його тримання під вартою з 19 квітня по 18 листопада 2011 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили засудженому залишено попередній - тримання під вартою.

Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 4000 (чотири тисячі) гривень матеріальних збитків та 70000 (сімдесят тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовлено.

Майно, на яке постановою слідчого від 08 липня 2011 року накладено арешт, належне ОСОБА_4, а саме: квартира АДРЕСА_2, - звернута у рахунок відшкодування збитків.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

Даним вироком ОСОБА_4 засуджений за те, що він, проживаючи у цивільному шлюбі з громадянкою ОСОБА_5, керуючись метою вступу з дочкою останньої - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, в статеві зносини, усвідомлюючи аморальність та цинічність власних дій, неодноразово, утримуючи потерпілу за руку, насильно заводив її в квартиру АДРЕСА_1, де в настирливій формі пропонував здійснити статевий акт, на що отримував відмову, однак, продовжуючи свої злочинні дії, розуміючи їх суспільно небезпечний характер і усвідомлюючи, що такими діями він посягає на нормальний статевий розвиток неповнолітньої та штовхає її до аморального способу життя, керуючись метою зґвалтування, будучи достовірно обізнаним щодо віку ОСОБА_6, висловлював в її адресу погрози застосування фізичного насильства, у вигляді побиття потерпілої і позбавлення її життя, а в подальшому застосувавши фізичне насильство, яке виразилось у викручуванні рук потерпілої, затулені її рота рукою, нанесені побоїв, насильницьким способом оголював тіло дівчини, після чого вступав з нею у статеві зносини природним способом, вчинивши проти її волі насильницькі статеві акти, чим завдав потерпілій глибоку моральну травму, а саме:

- 04.03.2011 року, приблизно в 15 год. 30 хв., - спричинивши потерпілій удари в область голови, заподіяв фізичний біль та пошкодив дівочу пліву;

- 19.04.2011 року, приблизно в 14 год., - спричинивши потерпілій декілька ударів в область голови та спині, чим заподіяв їй легкі тілесні ушкодження.

У своїй апеляції засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду змінити, призначити йому більш м’яке покарання. В обґрунтування зазначає, що судом не враховано того, що він свою вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, також зазначає, що готовий відшкодувати усі збитки визначені судом.

Захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4. подала апеляційну скаргу у якій не вказує своє прохання, звертає увагу суду на те, що потерпіла до моменту вчинення щодо неї ОСОБА_4 жила статевим життям, вважає, що своїми діями засуджений не загрожував життю потерпілої. Також вважає, що судом неправильно вирішено цивільний позов, а саме те, що його сума є завищеною.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляцій, прокурора та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3, які їх заперечили, захисника ОСОБА_2, які просила задовольнити апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають.

Згідно твердження захисника ОСОБА_2 потерпіла ОСОБА_6 жила статевим життям до березня 2011 року, що підтверджується висновком експерта, який не зміг підтвердити факт пошкодження пліви саме засудженим. Однак, допитаний в ході судового слідства експерт Закусило В.І., який писав висновок, на питання головуючої пояснив, що «При перших статевих зносинах стає розрив дівочої пліви, з моменту першого статевого акту, через 10-14 днів дівоча пліва загоюється, рубці заживають на протязі 14 днів з моменту їх утворення. Отже, щоб встановити чи до березня 2011 року, тобто до першого статевого акту з підсудним потерпіла жила статевим життям неможливо, оскільки медичне обстеження їй проводилось пізніше, через тривалий час –22 квітня 2011 року». З вироку вбачається, що ОСОБА_4 зґвалтував потерпілу ОСОБА_6 04.03.2011 року, медичне обстеження потерпілої проводилося 22 квітня 2011 року, тобто через 50 (п’ятдесят) днів, а тому посилання захисника про те, що ОСОБА_6 до вчинення щодо неї ОСОБА_4 насильницьких дій жила статевим шляхом не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються як показаннями потерпілої, так і показаннями ОСОБА_4 щодо попереднього з його боку зґвалтування потерпілої і дефлорації.

Не знайшло свого підтвердження і посилання ОСОБА_2 про не застосування фізичного насильства ОСОБА_4 до потерпілої, оскільки воно спростовується показаннями потерпілої про те, що засуджений 04.03.2011 року, близько 15 год. 30 хв., зустрівши її на вулиці запропонував вступити з ним в статеві зносини, на її відмову він узяв її за руку і насильно привів до дому, де загинав їй руки за спину, погрожував розправою, вдарив її рукою по голові, кинув на диван, придушив до ліжка тілом, затулив рукою рот і сказав, що заб’є її, якщо вона буде вириватись. Також 19.04.2011 року, приблизно в обідню пору, зустрів її на вулиці, ОСОБА_4 схопивши її за руку, потягнув до озера, а потім в квартиру, де загинав руки за спину, декілька разів вдарив її по спині, рукою по обличчю, погрожував побити сильніше. Дані показання підтверджуються і висновками експерта №790 від 02.06.2011 року та №1035 від 12.07.2011 року, де вказана локалізація тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_6, які повністю відповідають її показанням і могли виникнути в період застосування до неї насильства ОСОБА_4 Також факт застосування до потерпілої не заперечує і сам засуджений у своїх показаннях даних на досудовому і під час судового слідства.

Що стосується доводів захисника про безпідставне стягнення із засудженого на користь потерпілої моральної шкоди у розмірі 70000 (сімдесяти тисяч) гривень є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, матір’ю неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 –ОСОБА_5 був заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 120000 (ста двадцяти тисяч) гривень.

Вироком суду даний позов задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 70000 (сімдесят тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди, своє рішення суд виніс відповідно до вимог ст.328 КПК України та ст.1166 ЦК України, врахував вимоги розумності та справедливості, інші обставини справи, матеріальне становище засудженого, моральні страждання потерпілої, що виразились в психологічному стресі, фізичному болі, порушенні нормальних життєвих зв’язків та її віку.

Також, судом враховується і те, що сам засуджений ОСОБА_4 у своїй апеляції зазначив, що повністю визнає вину, щиро кається у вчиненому, усвідомив усі негативні наслідки від своїх дій та погоджується компенсувати усі завдані збитки та шкоду, які призначив суд.

Що стосується покарання, то відповідно до вимог ст.50, 65 КК України при його призначенні суд повинен врахувати ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і перевиховання.

          На думку колегії суддів, суд першої інстанції призначив ОСОБА_4 покарання з дотриманням вищевказаних вимог закону.

          При цьому врахував, що ним вчинено особливо тяжкий злочин щодо неповнолітньої, що тягне підвищену суспільну небезпеку, негативно характеризується за місцем проживання, не працює, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

          Враховано судом і відсутність, як обтяжуючих так і пом’якшуючих покарання обставин.

          Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_4 судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім років) 6 (шість) місяців є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових злочинів в майбутньому.

          Підстав для зміни вироку і пом'якшення даному засудженому покарання, в тім числі для застосування до нього ст.69 КК України і для зменшення суми відшкодування збитків1 колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 18 листопада 2011 року щодо ОСОБА_4 –без зміни.

Головуючий:

Судді: