Справа №22-636               Головуючий у 1інст.Сидорук Є.І.

                                               Доповідач - Собіна І.М.

                                      У Х В А Л А

                        І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

   14 травня 2008 року                                                м.Рівне

   Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

      Головуючого судді  Собіни І.М.

      Суддів  Ковалевича С.П.,  Василевича В.С.

      При секретарі судового засідання  Івановій І.С.

      З участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою Рівненської філії акціонерного товариства “Український інноваційний банк” на рішення Рівненського міського суду від 6 липня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1та ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні позивачів - ОСОБА_3до акціонерного товариства “Український інноваційний банк”, третя особа без самостійних вимог - друга Рівненська державна нотаріальна контора про зняття застави,

                                   в с т а н о в и л а:

   Рішенням Рівненського міського суду від 6 липня 2005 року позовні вимоги задоволено.

   Визнано недійсним договір застави від 19 жовтня 1995 року укладений між Рівненською філією акціонерного товариства “Український інноваційний банк” (далі АТ “Укрінбанк”) та ОСОБА_4про заставу квартири АДРЕСА_1 та знято заборону на відчуження даної квартири.

   У поданій апеляційній скарзі директор банку вказує, що суд вийшов за межі заявлених позовних вимог.

   Безпідставно відхилив клопотання банку про зупинення провадження у справі до завершення розслідування кримінальної справи.

   Посилаючись на неповне з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, директор банку просив оскаржуване рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

   Колегія суддів, заслухавши доводи та заперечення сторін в межах апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи прийшла до висновку про її відхилення з таких підстав.

   Судом встановлено, що 19 жовтня 1995 року третя особа - ОСОБА_4 уклала кредитний договір №270 із Рівненською філією АТ “Укрінбанк” на позику 1 150 000 000 крб. (а.с.37,38).

   19 жовтня 1995 року між позичальником та кредитором було укладено договір застави згідно якого, в забезпечення своєчасного повернення отриманої по кредитному договору позики заставодавець передав заставодержателю двокімнатну квартируАДРЕСА_1, житловою площею 30кв.м. (а.с.30,31).

   Вказана квартира приватизована заставодавцем не була, а згоди на її заставу чоловік ОСОБА_3_4. та орган опіки і піклування в інтересах двох неповнолітніх дітей не давав.

   У травні 1996 року директор Рівненської філії АТ “Укрінбанк” надіслав другій Рівненській державній нотаріальній конторі листа № 330 про заборону вчиняти будь-які дії по відчуженню заставленої квартири (а.с.7).

   З матеріалів справи вбачається, що на час укладення договору застави ОСОБА_3. його власником не була і не стала нею після підписання договору.

   Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про заставу” коли предметом застави є нерухоме майно, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений і зареєстрований у встановленому законом порядку.

   Договір застави квартири ОСОБА_3. укладений у простій письмовій формі і нотаріально посвідчений не був.

   До даного часу ОСОБА_3. права власності на заставлену квартиру не набула, а згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1

   Згідно свідоцтва про право власності на житло від 19 травня 2004 року № 313 та витягу з реєстрації права власності на нерухоме майно від 25 травня 2004 року № 3669573 квартираАДРЕСА_1 в м. Рівне належить на праві часткової приватної власності позивачам ОСОБА_2. і ОСОБА_1. (а.с.8).

   Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що заборона на розпорядження квартирою накладена з порушенням законодавства порушує права власників цієї квартири.

   Статтею 14 Закону України “Про заставу” встановлено, що недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками передбаченими законодавством.

   Виходячи з положень цієї норми, суд першої інстанції не вийшов за межі заявлених позовних вимог.

   Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

                                         у х в а л и л а:

   Апеляційну скаргу директора Рівненської філії акціонерного товариства “Український інноваційний банк” відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 6 липня 2005 року залишити без зміни.

   Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання нею законної сили.

     Головуючий                                               І.М.Собіна

     Судді                                                           С.П.Ковалевич

                                                                          В.С.Василевич